Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

Київ

справа №810/2809/15

адміністративне провадження №К/9901/28022/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод»на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року (суддя - С.М. Лапій)та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року (колегія у складі суддів: Я.С. Мамчук, І.Л. Желтобрюх, О.О. Шостак)у справі№810/2809/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод»доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» (далі - ТОВ «Перший столичний хлібозавод») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 13 травня 2015 року № 0005651701.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сплатив єдиний соціальний внесок за січень 2015 року з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,4 у строки та в розмірах відповідно до чинного законодавства. При цьому позивач стверджує, що здійснив заповнення звіту за січень 2015 року та подав відповідачу 20 лютого 2015 року, але у зв'язку з арифметичною помилкою в нарахуванні єдиного соціального внеску, що відбулася з недосконалістю програмного забезпечення виникло завищення зобов'язання в сумі 649621,51 грн. Про допущення такої помилки він дізнався 27 лютого 2015 року. Позивач відзначив, що оскільки виправлення допущеної арифметичної помилки минулих звітних періодів можливо усунути тільки відображенням у звіті за наступний місяць суми допущеної помилки 01 березня 2015 року подав контролюючому органу звіт «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за лютий місяць 2015 року», в якому відобразив зменшення нарахування єдиного внеску 37,18% з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,4% за січень місяць 2015 року. Наведене залишено відповідачем поза увагою та безпідставно застосовано штрафні санкції за несплату у повному обсязі зобов'язань по єдиному соціальному внеску.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до Розділу 5 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 вересня 2013 року № 454, у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення терміну подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до фіскального органу за місцем обліку, а тому рішення від 14 травня 2015 року №0005651701 прийняте контролюючим органом відповідно та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на не об'єктивний аналіз обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову та апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, згідно пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи буде проводитись в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено перевірку ТОВ «Перший столичний хлібозавод» щодо своєчасності сплати податкового зобов'язання по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування, за результатами якої складено акт про порушення платіжної дисципліни від 13 травня 2015 року № 000152/10-08-17-01/31484879, яким встановлено порушення позивачем вимог ч.10 п.2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ТОВ «Перший столичний хлібозавод» несвоєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі акта перевірки податковою інспекцією прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 14 травня 2015 року №0005651701, у зв'язку з чим нарахована пеня у розмірі 15603,43 грн. та штраф у розмірі 190300,08 грн.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За приписами пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Позивач неодноразово вказував, що при складанні ним Звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період січень 2015 року була допущена технічна помилка, а саме не було враховано понижуючого коефіцієнту 0,4.

Позивачем 01 березня 2015 року засобами електронного зв'язку надіслано до контролюючого органу звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2015 року, у якому останній виправив помилки, допущені у звіті за січень 2015 року, та звернувся до відповідача з проханням анулювати помилковий звіт за січень 2015 року і з проведенням камеральної перевірки для підтвердження завищення суми податкового зобов'язання, та анулювання штрафних санкцій та недоїмки, що виникли з певними нарахуваннями по звіту.

Отже, позивачем було помилково завищено суму єдиного внеску у зв'язку з не врахуванням понижуючого коефіцієнта 0,4, що потягло за собою завищення податкового зобов'язання.

Оцінюючи спірні правовідносини судами попередніх інстанцій не враховано те, що при виправленні помилок у звітності з єдиного внеску, платник єдиного соціального внеску керується розділом V Порядку «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Форма самої таблиці 1 додатка 4 не має уточнюючої чи скасовуючої або нової звітної форми, помилки виправляються (у таблиці 1 додатка 4) в тому звітному періоді (місяці), у якому їх виявлено.

Наведені обставини стосовно виконання позивачем умов для застосування понижуючого коефіцієнту, а також числові показники звітів та правильність обрахування їх позивачем, факт сплати позивачем сум єдиного внеску з урахуванням понижуючого коефіцієнту контролюючим органом в порядку виконання обов'язку, визначеного частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, жодним чином не заперечувалися та не спростовані належними та допустимими доказами.

В контексті наведеного Суд зазначає, що об'єктом правопорушення, визначеного пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є правовідносини щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

Об'єктивна сторона даного правопорушення сформульована як бездіяльність - несплата грошових зобов'язань у передбачених Законом розмірах.

Відповідальність за приписами пункту 2 частини одинадцятої статті 25 цього Закону настає, якщо платник податків не сплатить або несвоєчасно сплатить передбачені Законом суми. В цьому випадку сума штрафу становитиме 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Підсумовуючи викладене, Суд вважає неправильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача були правові підстави для винесення оскаржуваного рішення, оскільки позивачем зобов'язання зі сплати єдиного внеску виконані вчасно, у встановлені Законом терміни для такої сплати. Технічна помилка, допущена у звіті з єдиного внеску, не є правопорушенням у розумінні пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки визначена позивачем сума грошового зобов'язання перерахована до бюджету у визначений Законом строк та у повному обсязі. Помилка, яка виникла при обрахунку сум єдиного соціального внеску без врахування понижуючого коефіцієнту, що призвело до автоматично неправильного розрахунку по єдиному соціальному внеску, яка в подальшому була виправлена позивачем, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ. При цьому, правомірність застосування позивачем понижуючого коефіцієнту відповідачем не заперечується.

Відповідно до частини третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 349, статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» задовольнити.

Скасувати рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 13 травня 2015 року № 0005651701.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду