Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

Київ

справа №804/985/15

адміністративне провадження №К/9901/19206/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НЗ-інвест»на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року (суддя В.В. Чорна)та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року (колегія суддів у складі: С.В. Чабаненко, С.М. Іванов, А.В. Шлай)у справі № 804/985/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НЗ-інвест»доНовомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НЗ-інвест» (далі - ТОВ з ІІ «НЗ-інвест») звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» № 0004561502 від 11 грудня 2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за січень - вересень 2014 року на загальну суму 32253,75 грн., в тому числі 25803,00 грн. - за основним платежем, 6450,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позов мотивований тим, що орендодавець не мав права змінювати розмір річної орендної плати на підставі рішення Новомосковської міської ради № 855 від 09 липня 2013 року про запровадження нової нормативно-грошової оцінки по м. Новомосковську без укладання додаткових угод до договорів оренди, що призвело до збільшення розміру орендної плати. Крім того, вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати свої владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін господарського договору.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у зв'язку зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України ТОВ з ІІ «НЗ-інвест» повинно самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених чинним Податковим кодексом України, а також рішення Новомосковської міської ради №855 від 09 липня 2013 року. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення «Р» №0004561502 від 11 грудня 2014 року прийнято відповідачем в підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Новомосковською міською радою не виконано вимоги статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної у сфері господарської діяльності» та не оприлюднене рішення Новомосковською міською радою від 09 липня 2013 року №855 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Новомосковська» до 15 липня 2013 року у відповідних друкованих засобах масової інформації, у контролюючого органу були відсутні підстави для донарахування орендної плати з посиланням на зміну розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Водночас скаржник наголошує на тому, що посилання апеляційного суду на положення постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок оприлюднення в мережі Інтернет про діяльність органів виконавчої влади» від 04 січня 2002 року №3 при вирішенні даної адміністративної справи не є коректним, оскільки норми вказаної постанови не регулюють порядок оприлюднення та набрання законної сили регуляторними актами органів місцевого самоврядування. Спеціальним законом який регулює порядок розробки, прийняття та оприлюднення регуляторних актів є Закон України «Про засади державної регуляторної політики».

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставі наказу № 708 від 14 листопада 2014 року посадовими особами контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ з ІІ «НЗ-інвест» з питання повноти нарахування та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-вересень 2014 року, за результатами якої складено акт №651/222/34560674 від 20 листопада 2014 року, яким встановлено порушення позивачем ст. 274.1, п. 287.1 ст.287, п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України в частині визначення мінімального річного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім земель сільськогосподарського призначення, на рівні трикратного розміру відповідного земельного податку, що призвело до заниження податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень - вересень 2014 року в сумі 25803,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004561502 від 11 грудня 2014 року, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з орендної плати за землю за січень-вересень 2014 року на 32253,75 грн., в тому числі: 25803,00 грн. - за основним платежем, та 6450,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, судами встановлено та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі рішення Новомосковської міської ради від 16 червня 2009 року №765 між Новомосковською міською радою, як орендодавцем, з одного боку, та ТОВ з ІІ «НЗ-інвест», як орендарем, з іншого боку, було укладено договір оренди земельної ділянки № 04:10:111:00017 від 24 лютого 2010 року.

Згідно умов зазначеного договору орендарю надано у користування земельну ділянку Дніпропетровської області, цільове використання - комерційне, нормативна грошова оцінка земельної ділянки в 2014 року становить 1676480,00грн.

Відповідно до пункту 9 договору Розмір річної орендної плати за користування землею встановлено у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, та дорівнює розміру земельного податку.

Сума орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0.4000 га по вул. Сучкова, 38 у м. Новомосковську відповідно до договору становить 50294,40грн.

Рішенням Новомосковської міської ради №855 від 09 липня 2013 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Новомосковська» запроваджено нову нормативну грошову оцінку по місту Новомосковську, яка вводиться в дію з 01 січня 2014 року, та згідно з якою базова вартість одного кв.м земель міста становить 104,03 грн./кв.м.

Загальна сума орендної плати за 2014 рік повинна складати 84698,40 грн., в той же час розмір орендної плати за цей період платником визначено 50294,40 грн.

Отже, з огляду на самостійно задекларовані позивачем суми грошових зобов'язань (з урахуванням поданої податкової декларації) розмір заниження орендної плати за землю за вказані земельні ділянки за січень-вересень 2014 року склав 25803,00 грн.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» вбачається, що користування землею в Україні є платним. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», до загальнодержавних платежів належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Статтями 21 Закону України «Про оренду землі» та 8 Закону України «Про плату за землю» передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Статтею 30 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Відтак з огляду на вимоги вищенаведених норм, дійсно зміна розміру земельного податку згідно із Законом, відповідно і розмір орендної плати, є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками.

У той же час, з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, в якій би формі не справлялась плата за землю (чи то у вигляді земельного податку, чи то у вигляді орендної плати), вона у відповідності до положень Податкового кодексу України залишається загальнодержавним податком.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

В свою чергу, норми статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містять вичерпні правила визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).

Отже, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України вимагає, аби річний платіж був не менше трикратного розміру земельного податку.

Таким чином, норми Податкового кодексу України застосовують поняття річна сума платежу. А це поняття вже не є безпосередньо прив'язаним до змісту договору і не є тотожнім поняттю «орендна плата». Відтак, орендна плата може бути однією, а річна сума платежу - іншою. І пріоритет у такому разі варто надавати нормам Податкового кодексу України, які регулюють справляння податків і зборів, адже до них належить і орендна плата.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає правильним застосування судом першої та апеляційної інстанцій у даних спірних правовідносинах їх положень, у зв'язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 02 грудня 2014 у справі № 21-274а14.

Посилання ж позивача на розмір орендної плати, визначеної у договорі оренди земельної ділянки, обґрунтовано відхилено апеляційним судом, оскільки Податковим кодексом України встановлено мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а тому позивач повинен був сплачувати орендну плату, річна сума платежу по якій не може бути меншою встановленого законом розміру.

Окрім того, доводи скаржника про порушення процедури оприлюднення рішення Новомосковської міської ради №855 від 09 липня 2013 року також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення Новомосковської міської ради №855 від 09 липня 2013 року було прийняте та офіційно оприлюднене відповідним органом місцевого самоврядування на офіційному сайті Новомосковької міської ради 12 липня 2013 року та додатково в газеті «Новомосковська правда» 17 липня 2013 року, тобто до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період), отже визначена цим рішенням нормативна грошова оцінка має застосовуватися в 2014 році.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НЗ-інвест» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду