Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

Київ

справа №803/3979/15

адміністративне провадження №К/9901/19287/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуКовельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській областіна постановуВолинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року (суддя Р.С. Денисюк)та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року (колегія суддів у складі: Л.Я. Гудим, О.М. Довгополов, В.В. Святецький)у справі№ 803/3979/15 (876/2730/16)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Захід Трейд ІНН»доКовельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській областіпровизнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації та зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Трейд ІНН» (далі - ТОВ «Захід Трейд ІНН») звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року протиправною та зобов'язати зареєструвати декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Захід Трейд ІНН» 21 грудня 2015 року до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області направлено засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року, яка не була прийнята відповідачем, а була взята «до відома», що суперечить положенням п. 10.13 розділу 10 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року ТОВ «Захід Трейд ІНН».

Зобов'язано Ковельську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області прийняти та зареєструвати 21 грудня 2015 року декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року, подану ТОВ «Захід Трейд ІНН».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що контролюючим органом неправомірно не зареєстровано податкову декларацію позивача датою її фактичного отримання контролюючим органом, оскільки відмовляючи у реєстрації податкової декларації не доведено порушення позивачем норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 Податкового кодексу України при її заповненні, чим порушено вимоги абзацу 1 пункту 49.9 Податкового кодексу України, а також не враховано положення п. 10.13 розділу 10 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588. Відтак, висновки відповідача про відсутність позивача за зареєстрованим місцезнаходженням є необґрунтованими та не могли слугувати підставою для неприйняття податкової декларації ТОВ «Захід Трейд ІНН».

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в тій частині, якою було задоволено позовні вимоги та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Захід Трейд ІНН» перебуває за неосновним місцем на обліку в Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Захід Трейд ІНН» з 15 квітня 2015 року є: м. Київ, вулиця М. Грушевського, 28/2, нежиле приміщення, 43. Між відповідачем та позивачем 23 липня 2015 року укладено договір про визнання електронних документів №220520151.

21 грудня 2015 року ТОВ «Волинь Торг» засобами телекомунікаційного зв'язку направлено до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року, що підтверджується квитанціями №1 та №2.

Рішенням загальних зборів учасників від 22 грудня 2015 року ТОВ «Волинь Торг» було перейменовано на ТОВ «Захід Трейд ІНН», прийнято нову редакцію статуту.

Листом від 23 грудня 2015 року за №13611/03-06-15 Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області повідомила позивача про те, що подана засобами телекомунікаційного зв'язку податкова звітність з ПДВ за листопад 2015 року вважається не прийнятою (не вважається податковою звітністю), так як відповідно до АІС «Податковий блок» наявна інформація про направлення державному реєстратору ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві повідомлення про відсутність місцезнаходження ТОВ «Волинь Торг» за податковою адресою: Україна, 01021, м. Київ, Печерський район, вулиця М. Грушевського, 28/2, нежиле приміщення, 43, та запропоновано подати нову податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року. Так як відомості зазначені в податковій декларації в графі «податкова адреса» не підтверджені та не відповідають фактичному місцезнаходженню платника, податкова звітність, подана засобами телекомунікаційного зв'язку, вважається не прийнятою.

При цьому, будь-яких посилань на допущення помилок у заповненні податкової декларації не наведено.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно із приписами пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як встановлено пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із пунктом 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У відповідності до пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно із пункту 49.3 цієї статті податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації встановлена пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 ПК України.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як визначено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

У відповідності до підпункту 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Пунктом 10.13 розділу 10 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 встановлено, що у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду: до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

З огляду на наведене, 31 грудня 2015 року позивач знаходиться на обліку у відповідача за неосновним місцем обліку, здійснює сплату визначених законодавством податків і зборів та подає податкову звітність.

Суд касаційної інстанції вважає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що позивачем були порушені вимоги пунктів 48.3, 48.4 статті 48 ПК України при заповненні податкової декларації, чим, в свою чергу, відповідачем було порушено вимоги абзацу 1 пункту 49.9 статті 49 ПК України. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що будь-яких посилань на допущення помилок у заповненні податкової декларації не наведено.

Окрім того, суди першої та апеляційної інстанцій правильно відхилили доводи контролюючого органу щодо відсутності позивача за зареєстрованим у Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, оскільки вони є необґрунтованими та не могли бути підставою для неприйняття податкової декларації позивача.

Враховуючи наведене, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими положення ПК України пов'язують можливість неприйняття податкової декларації, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було законних підстав для відмови у прийнятті податкової декларації за листопад 2015 року, поданої позивачем.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду