Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.01.2019 року у справі №810/386/17
Ухвала КАС ВП від 27.01.2019 року у справі №810/386/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2019 року

Київ

справа №810/386/17

адміністративне провадження №К/9901/34222/18, №К/9901/34224/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційні скарги ОСОБА_3 та Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року (суддя - Балаклицький А.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (головуючий суддя - Мацедонська В.Е., судді - Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Київської митниці ДФС

про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 23 січня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС про зобов'язання встановити з 22.11.2016 надбавку за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу та застосувати наслідки такого встановлення для здійснення перерахунку та виплати заробітної плати за період з 22.11.2016 по 29.12.2016. Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

2.1. Зобов'язано Київську митницю ДФС встановити ОСОБА_3 з 22.11.2016 надбавку за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, а також застосувати наслідки такого встановлення для здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_3 заробітної плати за період з 22.11.2016 по 29.12.2016.

2.2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції виходив з того, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, тощо). Суд встановив, що вислуга позивача на день звільнення з військової служби складала: у календарному обчисленні 18 років 05 місяців 15 днів, у пільговому - 02 роки 01 місяць 29 днів; навчання у вузі - 02 роки 04 місяці 25 днів, всього 23 роки 09 днів (наказ голови СБУ від 11.02.1999 №170-ос). Вказаний факт, як зазначено судом, підтверджується Архівною довідкою Служби безпеки України від 13.12.2016 №24/5-5389 та записами в трудовій книжці, які були надані відповідачу 15.12.2016 в ході встановлення позивачу стажу роботи (державної служби), що дає право на отримання щомісячної надбавки за вислугу років. Суд не взяв до уваги доводи відповідача, що припинення перебігу стажу позивача на державній службі починається з 01.08.2008 по 19.12.2012 та з 11.01.2013 по 21.11.2016 (в період з моменту звільнення позивача з митних органів по момент поновлення на раніше займаній посаді), оскільки постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 у справі №2а-1987/12/2670 та від 11.06.2013 у справі №826/1664/13-а були скасовані накази Державної митної служби України від 28.07.2008 №1351-к, від 10.01.2013 №179-к та поновлено позивача на раніше займаних посадах. Таким чином, загальний стаж державної служби позивача, який має враховуватись для встановлення надбавки за вислугу років, з урахуванням часу служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях (дійсна військова служба в Радянській Армії та дійсна військова служба в органах КДБ СРСР та Служби безпеки України) за періоди з 14.05.1975 по 15.06.1977, з 11.10.1982 по 15.02.1999 та з 10.05.2002 по 22.11.2016 складає 33 роки, що надає йому право на встановлення надбавки за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначив, що згідно акту передачі-прийняття послуг з надання правової допомоги від 01.02.2017 №1 позивачу були надані послуги на загальну суму 3000,00 грн. (з урахуванням додаткової угоди від 11.01.2017 №1), які включали: вивчення матеріалів, складання та друк позовної заяви щодо поновлення порушеного права клієнта на виплату надбавки за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу (кількість витраченого часу складає 5 годин); складання та друк клопотання про розподіл судових витрат з відповідними первинними документами (кількість витраченого часу складає 0,5 годин). Суд вказав на те, що компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Однак, зважаючи на те, що у даній справі не проводились окремі процесуальні дії поза судовим засіданням та представник позивача ОСОБА_5 в ході судового розгляду не ознайомлювався із матеріалами справи, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню. При цьому, суд також зауважив, що представником позивача не надано доказів вартості представництва інтересів позивача в суді, оскільки в акті передачі-прийняття послуг з надання правової допомоги від 01.02.2017 №1 у графі "найменування правової допомоги" така послуга як представництво інтересів в суді відсутня. Крім того, зі змісту переліку наданих послуг вбачається, що вони мали консультаційний характер.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

5. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу Київської митниці ДФС залишено без задоволення. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року залишено без змін.

6. Приймаючи рішення, апеляційний суд підтримав висновки суду першої інстанції щодо того, що позивачу мала бути встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу, а тому позивачу не в повному обсязі виплачено заробітну плату за період з 22 листопада 2016 року по 29 грудня 2016 року, у зв'язку з чим наявні підстави для зобов'язання відповідача встановити ОСОБА_3 з 22 листопада 2016 року надбавку за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу та застосувати наслідки такого встановлення для здійснення перерахунку та виплати позивачу заробітної плати за період з 22 листопада 2016 року по 29 грудня 2016 року. Крім того, апеляційний суд зазначив, що враховуючи, що постанова суду першої інстанції не оскаржувалась в частині відмови в задоволенні вимог щодо присудження за рахунок асигнувань Київської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 понесених ним документально підтверджених судових витрат, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Тому колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_3, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу Київської митниці ДФС, щодо зміни постанови суду першої інстанції та стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань здійснені позивачем судові витрати в розмірі 3000,00 грн., не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

7. 09 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 (подана представником - адвокатом ОСОБА_5; далі - скаржник-1) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, в якій позивач просив змінити зазначені судові рішення, адміністративний позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3000,00грн., в іншій частині просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

8. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник-1 вказує на те, що порушене перед судом питання про розподіл судових витрат не є позовною вимогою, а висновок суду про відсутність підстав для відшкодування позивачу понесених ним судових витрат за рахунок відповідача не є висновком про відмову у задоволенні позовної вимоги. Таким чином, позивач вважає, що висновок суду про часткове задоволення адміністративного позову не відповідає дійсності. Крім того, скаржник-1 зазначає, що послуги, надані позивачу в цій справі фахівцем у галузі права, відповідають поняттю «правової допомоги», а отже при задоволенні позову їх вартість має бути компенсована за рахунок відповідача. Також вказав на те, що суд апеляційної інстанції на такі порушення не звернув належної уваги.

9. Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3, в яких вказано на те, що суд першої інстанції зробив обґрунтовані висновки щодо відсутності підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу. Також зауважив, що постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог щодо розподілу судових витрат в апеляційному порядку не оскаржувалось та судом не переглядалось. Відповідач вказує на те, що позивач не скористався своїм правом на подання апеляційної скарги щодо цієї частини судового рішення суду першої інстанції, а отже касаційна скарга подана з порушенням процесуального порядку оскарження судового рішення.

10. 17 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Київської митниці ДФС (далі - скаржник-2) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, в якій відповідач просив скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що на момент складання протоколу про встановлення стажу роботи/служби ОСОБА_3, позивачем було надано лише трудову книжку, в якій були відсутні записи про поновлення його на роботі в Київській регіональній митниці (після реорганізації - Київська міська митниця ДФС) в 2008 році та 2013 році, а також не було подано військовий квиток або відповідної довідки із зазначенням періоду проходження служби. Скаржник-2 вважає, що судом апеляційної інстанції вказані доводи залишено без правової оцінки.

12. Позивачем надано заперечення на касаційну скаргу Київської митниці ДФС, в яких вказано на те, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено всі обставини справи та прийнято законні рішення, а викладені в касаційній скарзі доводи є помилковими.

13. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14 травня 1975 року по 25 червня 1977 року ОСОБА_3 проходив військову службу в Радянській Армії (Збройних Силах), що підтверджується записом №5 у трудовій книжці позивача, вчиненому на підставі військового квитка серії НУ №6517121 та записом №10, вчиненому на підставі довідки УСБУ від 22 січня 2002 року №1670.

15. У період з 11 жовтня 1982 року по 15 лютого 1999 року ОСОБА_3 проходив військову службу в органах безпеки, що підтверджується записом №11 у трудовій книжці позивача, вчиненим на підставі довідки УСБУ від 22 січня 2002 року №1670.

16. 15 лютого 1999 року позивач звільнений з військової служби за ст.65 «в» (за станом здоров'я) у відставку та виключений зі списків особового складу, що підтверджується архівною довідкою від 13 грудня 2016 року №24/5-5389, виданою Галузевим державним архівом Служби безпеки України.

17. Відповідно до зазначеної архівної довідки вислуга років позивача станом на 15 лютого 1999 року складала: календарна - 18 років 05 місяців 15 днів, пільгова - 02 роки 01 місяць 29 днів, навчання у вищому навчальному закладі - 02 роки 04 місяці 25 днів, всього - 23 роки 09 днів (наказ Голови СБУ від 11 лютого 1999 року №170-ос).

18. 10 травня 2002 року позивач призначений на посаду головного інспектора відділу організації оперативної роботи Управління власної безпеки Державної митної служби України, що підтверджується записом №12 у трудовій книжці позивача, вчиненим на підставі наказу №157-к від 10 травня 2002 року.

19. 23 жовтня 2002 року ОСОБА_3 призначений на посаду начальника відділу організації оперативної роботи Управління власної безпеки згідно запису №15 у трудовій книжці позивача, вчиненому на підставі наказу №460-к від 23 жовтня 2002 року.

20. 01 квітня 2004 року відповідно до наказу від 30 березня 2004 року №226-к позивача призначено на посаду заступника начальника Управління власної безпеки - начальника відділу аналітичної роботи Департаменту кадрового забезпечення та роботи з персоналом відповідно до запису №17 трудової книжки позивача.

21. Згідно наказу від 14 квітня 2005 року №468-к позивач 12 квітня 2005 року призначений на посаду начальника відділу профілактики проявів корупції Департаменту внутрішньої безпеки, що підтверджується записом №19 трудової книжки позивача.

22. На підставі наказу від 14 листопада 2005 року №1945-к позивача звільнено з займаної посади в порядку переведення до Київської регіональної митниці відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України згідно запису №21 трудової книжки позивача.

23. 15 листопада 2005 року ОСОБА_3 призначено на посаду начальника відділу внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці, що підтверджується записом №22 у трудовій книжці позивача, вчиненим на підставі наказів Державної митної служби України від 14 листопада 2005 року №1946-к та Київської регіональної митниці від 14 листопада 2005 року №634-к.

24. 17 квітня 2007 року ОСОБА_3 призначений на посаду начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці, що підтверджується записом №23 у трудовій книжці позивача, вчиненим на підставі наказів №398-к від 12 квітня 2007 року та №234-к від 16 квітня 2007 року.

25. Відповідно до наказу №1351-к від 28 липня 2008 року позивача звільнено з займаної посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із зміною в організації виробництва і праці згідно запису №25 трудової книжки ОСОБА_3

26. За наслідками оскарження позивачем наказу про його звільнення у судовому порядку постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі №2а-1987/12/2670 за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Київської регіональної митниці про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 28 липня 2008 року №1351-к про звільнення з 01 серпня 2008 року ОСОБА_3 з посади начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці, поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника служби власної безпеки Київської регіональної митниці з 01 серпня 2008 року, зобов'язано Голову Державної митної служби України видати наказ про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці з 01 серпня 2008 року, зобов'язано Державну митну службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01 серпня 2008 року по день поновлення на роботі.

27. На виконання вказаного судового рішення наказом Державної митної служби України від 19 грудня 2012 року №2934-к «По особовому складу митних органів» скасовано наказ Державної митної служби України від 28 липня 2008 року №1351-к «За номенклатурою посад Голови Служби» та поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці з 01 серпня 2008 року.

28. Наказом Київської регіональної митниці від 24 грудня 2012 року №1532-к ОСОБА_3 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 40%.

29. 10 січня 2013 року Державною митною службою України видано наказ №179-к, яким звільнено ОСОБА_3, начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці, з займаної посади 10 січня 2013 року за прогул без поважних причин, відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України.

30. На підставі наведеного наказу Київською регіональною митницею видано наказ №49-к від 10 січня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_3 виплачено компенсацію за невикористані відпустки за період роботи в Київській регіональній митниці з 15 листопада 2007 року по 10 січня 2013 року відповідно до ст.24 Закону України «Про відпустки».

31. За наслідками оскарження позивачем наказу Державної митної служби України від 10 січня 2013 року №179-к в судовому порядку, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі №826/1664/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київської регіональної митниці, Державної митної служби України про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним наказ Державної митної служби України від 10 січня 2013 року №179-к про звільнення ОСОБА_3, поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці з 11 січня 2013 року, стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 січня 2013 року по день поновлення на посаді. В решті позову відмовлено.

32. Згідно наказу ДФС України від 18 листопада 2016 року №3716-о, на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі №826/1664/13-а, з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року, вимоги державного виконавця від 28 вересня 2016 року у виконавчому провадженні ВП №44074222/15, скасовано наказ Державної митної служби України від 10 січня 2013 року №179-к «Про звільнення ОСОБА_3.», зобов'язано керівника митниці ДФС забезпечити виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на рівнозначній посаді з урахуванням його стажу роботи та кваліфікації відповідно до вимог чинного законодавства.

33. Наказом Київської митниці ДФС від 22 листопада 2016 року №788-о позивача призначено на посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Південний термінал» Київської митниці ДФС та вважати його таким, що став до роботи 22 листопада 2016 року, присвоєно ОСОБА_3 спеціальне звання «Радник податкової та митної справи І рангу» з 22 листопада 2016 року.

34. За наслідком засідання постійнодіючої комісії Київської митниці ДФС по визначенню стажу роботи/служби для встановлення надбавки за вислугу років 15 грудня 2016 року складено протокол №42, згідно з яким перевіривши трудову книжку та інші документи про стаж роботи/служби, що дає право на отримання щомісячної надбавки за вислугу років в органах ДФС України, стаж роботи (державної служби) ОСОБА_3, що дає право на отримання щомісячної надбавки за вислугу років визначається: станом на 22 листопада 2016 року - 06 років 02 місяці 22 дні.

35. Пунктом 2 наведеного протоколу зазначено, що питання зарахування позивачу періодів служби в Збройних Силах та військової служби в органах безпеки до стажу державної служби буде розглянуте комісією після надання ним військового квитка або іншого документу, в якому буде визначено періоди проходження військової служби, посади та відповідні військові звання.

36. З наявної в протоколі від 15 грудня 2016 року №42 розписки позивача вбачається, що ОСОБА_3 був ознайомлений з даним протоколом та ним було надано архівну довідку Служби безпеки України №24/5-5389 від 13 грудня 2016 року.

37. Наказом Київської митниці ДФС від 21 грудня 2016 року №862-о «Про встановлення надбавки за вислугу років» встановлено, зокрема, заступнику начальника митного посту - начальнику відділу ОСОБА_3 надбавку за вислугу років у розмірі 18% з 22 листопада 2016 року.

38. 29 грудня 2016 року наказом Київської митниці ДФС №892-о «Про звільнення ОСОБА_3.» звільнено позивача, заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення №2 митного посту «Південний термінал» із займаної посади 29 грудня 2016 року з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», відповідно до п.7-2 ч.1 ст.36 КЗпП України, здійснено з ОСОБА_3 повний розрахунок відповідно до ст.116 КЗпП України, виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в кількості 3 календарні дні за період роботи з 22 листопада 2016 року по 29 грудня 2016 року відповідно до ст.24 Закону України «Про відпустки».

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

39. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Стаття 1 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VII (далі - Закон №889-VII): державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державним службовцем є - громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

41. Стаття 46 Закону №889-VII: стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу державної служби зараховуються: час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону; час перебування на посаді народного депутата України; час перебування на посадах працівників дипломатичної служби; час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»; час перебування на посадах суддів; час перебування на посадах прокурорів; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання; час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом; період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом; час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку; час перебування на посадах радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем'єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також на посадах патронатних служб в інших державних органах.

Порядок обчислення стажу державної служби затверджується Кабінетом Міністрів України.

42. Пункт 2 Порядку обчислення стажу державної служби, постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 (далі - Порядок №229): обчислення стажу державної служби здійснює служба управління персоналом державного органу.

43. Пункт 3 Порядку №229: документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, тощо).

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж державної служби обчислюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, а також архівними установами.

44. Пункт 4 Порядку №229: стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» <…>.

45. Пункт 5 Порядку №229: стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

46. Пункт 6 Порядку №229: стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до п.8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

47. Пункт 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VII: стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

48. Відповідно до п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (що був чинним до 01.05.2016 року, далі - Порядок №283): до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів <…>.

49. Пункт 3 Порядку №283: до стажу державної служби включається також, період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом <…>; час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях <…>.

50. Частина 1 статті 52 Закону №889-VII: надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

51. Частина 1 статті 185 КАС України: сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

52. Частина 1 статті 195 КАС України: суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги <…>.

53. Частина 1 статті 211 КАС України: сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

54. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

55. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

56. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

57. З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що документами, що визначають стаж державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, тощо). За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж державної служби обчислюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, а також архівними установами.

58. Оскільки записами у трудовій книжці позивача та архівною довідкою Галузевого державного архіву Служби безпеки України від 13 грудня 2016 року №24/5-5389 в сукупності підтверджується період проходження ним служби в Радянській Армії (Збройних Силах) та період військової служби в органах безпеки із зазначенням посади та військового звання, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності у ОСОБА_3 права на встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 50 відсотків посадового окладу у відповідності до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу».

59. Крім того, суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору правомірно врахували обставини визнання в судовому порядку незаконним звільнення позивача у 2008 році та 2013 році, оскільки до стажу державної служби зараховується період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом.

60. Водночас, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій, що відсутність в трудовій книжці запису про визнання недійсним запису про звільнення позивача з органів митної служби не спростовують факту наявності у нього стажу державної служби, що дає право на надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 50 відсотків посадового окладу.

61. Суд зазначає, що всім доводам, наведеним скаржником-2 в поданій касаційній скарзі, була надана належна правові оцінка судами попередніх інстанцій. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в касаційній скарзі не зазначено.

62. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

63. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Київської митниці ДФС без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

64. Щодо вимог касаційної скарги позивача Суд зазначає наступне.

65. Статтею 185 КАС України передбачено право особи оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

66. Проте, ані позивачем, ані його представником не було подано апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3000грн., у зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України судове рішення в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядалось.

67. Враховуючи те, що постанова Київського окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в апеляційному порядку не оскаржувалась та судом апеляційної інстанції не переглядалась, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 211 КАС України рішення суду в цій частині не може бути переглянуто судом в касаційному порядку.

68. З огляду на викладене, оскільки відповідно до положень процесуального закону постанова Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року не може бути переглянута Верховним Судом як судом касаційної інстанції, касаційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення.

69. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

70. Касаційні скарги ОСОБА_3 та Київської митниці ДФС - залишити без задоволення.

71. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року - залишити без змін.

72. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа