Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.10.2018 року у справі №808/2970/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №808/2970/16

адміністративне провадження №К/9901/34445/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.01.2017 (головуючий суддя - Нестеренко Л.О.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Дадим Ю.В., судді Уханенко С.А., Богданенко І.Ю.)

у справі №808/2970/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ-СІСТЕМС"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГ-СІСТЕМС" (далі - ТОВ "БІГ-СІСТЕМС") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю0000901304 від 29.08.2016, рішення від 29.08.2016 №0000891304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та рішення від 24.10.2016 № 0001291304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.01.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, позов задоволено: визнано протравними та скасовано вищезазначені вимогу та рішення, присуджено за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність оскаржуваних вимоги та рішень контролюючого органу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

20.07.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

06.03.2018 справу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) (далі - КАС України).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передбачено, що касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст. 341 КАС України).

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції й ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016 складено акт № 075/08-01-14- 02/36836612 від 11.08.2016, в якому зазначено про встановлені під час перевірки порушення позивачем п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-У1 (далі - Закон), а саме: заниження суми нарахування та утримання єдиного внеску у червні 2015 року на суму 22 693,25 гривень, п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» № 77 -VIII від 28.12.2014, а саме: звіт «Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за червень 2015 року до податкового органу станом на дату складання акту перевірки не надано (строк подання - 20.07.2015).

На підставі акта перевірки 29.08.2016 ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято вимогу № 0000901304 на суму 22 693,25 гривень про заниження нарахування єдиного внеску у червні 2015 року; рішення № 0000891304, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 11 346,63 гривень, рішення № 0000911304, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 170,00 гривень за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги № 21176/6/99 -99-11-02-02-25 від 29.09.2016 скасовано рішення від 29.08.2016 №0000911304, зобов'язано ГУ ДФС у Запорізькій області винести нове рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

ГУ ДФС у Запорізькій області на виконання вказаного рішення прийняло нове рішення № 0001291304 від 24.10.2016, яким за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності застосувало до позивача штрафну санкцію у розмірі 170 грн.

Товариство оскаржило зазначені вимогу та рішення контролюючого органу в адміністративному порядку.

Згідно з рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 10.10.2016 № 5810/7/08/01-14-02-06 призначено документальну позапланову перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження.

ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БІГ-СІСТЕМС» та складено акт від 26.10.2016 за № 97/08-01-14-02/ 36836612, висновки якого в частині вищезазначених порушень, встановлених контролюючим органом, залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вказаний податковим органом звіт був направлений ТОВ «БІГ-СІСТЕМС» до ОДПІ 17.07.2015, про що отримано повідомлення про відправку в системі електронної звітності MeDoc, а також повідомлення про те, що Звіт доставлено в поштову скриньку ДФС України 17.07.2015, о 16 годині 49 хвилин. Крім того, єдиний внесок за червень 2015 року в повному обсязі сплачений ТОВ «БІГ-СІСТЕМС» в строк, передбачений п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Таким чином, факт порушення позивачем положень Закону в частині несплати єдиного соціального внеску за червень 2015 року спростовується наявними в матеріалах справи доказами, що свідчить про безпідставність висновків відповідача. Наявність зазначених обставин зумовлює безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності за червень 2015 року.

Верховний Суд погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачену законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі зараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону (тут і надалі - в редакції, що діяла станом на дату перерахування коштів), платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно з частиною 12 вищевказаної статті, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону, у разі несвоєчасної або не в повноту обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Крім того, приписами п.7 ч. 11 зазначеної статті, орган доходів і зборів має право застосувати до платника єдиного внеску штрафні санкції (штраф) в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян лише у випадку неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що на платників єдиного соціального внеску покладається обов'язок по своєчасній його сплаті, яке має бути здійснено не пізніше 20 числа наступного місяця. Невиконання вказаного обов'язку має наслідком притягнення платника єдиного внеску до відповідальності та нарахування штрафних санкцій.

Як свідчать встановлені судами обставини справи, підставою для нарахування позивачу до сплати єдиного внеску та штрафних санкцій були висновки податкового органу щодо несплати підприємством єдиного соціального внеску за червень 2015 року з огляду на неподання ним звіту «Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за вказаний місяць.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, єдиний внесок за червень 2015 року у розмірі 22 693,25 гривень був в повному обсязі сплачений ТОВ «БІГ-СІСТЕМС» в строк, передбачений п. 8 ст. 9 вищевказаного Закону, що підтверджується платіжними дорученнями № № 371, 4446 від 15.06.2015, № 4409 від 30.06.2015.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З урахуванням того, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд, відповідно до вимог ст. 350 КАС України, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова