Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №804/578/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

м.Київ

справа №804/578/16

адміністративне провадження №К/9901/13451/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Вектор-Плюс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016р. (суддя - Турова О.М.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016р. (судді: Чередниченко В.Є., Дурасова Ю.В., Панченко О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Вектор-Плюс", Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в :

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23065250 від 22.07.2015р. щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1, що здійснена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою Світланою Сергіївною, номер запису про право власності 23065250 від 22.07.2015р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», порушено, зокрема, норми Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013р. № 868, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23065250 від 22.07.2015р. та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» права власності на вказану вище квартиру.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016р. позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23065250 від 22.07.2015р. щодо реєстрації за ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор-Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язано відповідача скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 23065250 від 22.07.2015р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016р. рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання відповідача скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 23065250 від 22.07.2015р.

Відмовлено у задоволенні позову в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 23065250 від 22.07.2015р.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилася третя особа, подала касаційну скаргу, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована крім іншого тим, що позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, та навіть у разі, коли дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Крім того, заборона відчуження майна не була перешкодою для здійснення державної реєстрації, оскільки заборона стосується дій що пов'язані із відчуженням, відчуження майна не відбулося. Оскаржувана реєстраційна дія здійснена на підставі застереження в іпотечному договорі, тобто на підставі згоди власника та у відповідності до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» тому обмеження не стосувалися зазначених реєстраційних дій.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.06.2008р. між позивачем, як позичальником, та ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір №0301/0608/71-105, згідно якого банк зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 55000,00 доларів США на строк з 03.06.2008р. до 02.06.2038р. включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором (п.1.1 Договору).(а.с.31-33)

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 03.06.2008р. між ВАТ «Сведбанк», як іпотекодержателем, та позивачем, як іпотекодавцем, укладено іпотечний договір від 03.06.2008р. №0301/0608/71-105-Z-1, згідно якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю належне їй на праві власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1. (а.с.34-35)

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим С.В. 03.06.2008р.

В липні 2010 року ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», звернулося в особі Дніпропетровського відділення №4 ПАТ «Сведбанк» до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до позивача, треті особи: ОСОБА_4, орган опіки та піклування виконкому Красногвардійської районної у місті ради, в якому просив ухвалити рішення, яким, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0301/0608/71-105 від 03.06.2008р. в розмірі 60197,99 доларів США та пені у розмірі 44038грн. 70коп. звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачу шляхом продажу з прилюдних торгів.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.11.2012р. у справі №2-869/11 позовні вимоги ПАТ «Сведбанк» в особі Дніпропетровського відділення №4 ПАТ «Сведбанк» задоволено. (а.с.64-65)

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0301/0608/71-105 від 03.06.2008р. в розмірі 60197,99 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 54235,00 доларів США; заборгованість по простроченим процентам - 5962,99 дол. США, а також заборгованість по пені в розмірі 44038 грн. 70 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, яка складається із: 1-коридору; 2-комора; 3-санвузол; 4-кухня; 5-житлова; І-лоджія, загальна площа: 38,3 кв. м., житлова площа: 17,2 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.11.2012р. у справі №2-869/11 набрало законної сили 06.12.2012р.

Крім того судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28.11.2012р. між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» укладено договір факторингу № 15, згідно умов якого ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» в тому числі отримав право вимоги ПАТ «Сведбанк» за кредитним договором від 03.06.2008р. № 0301/0608/71-105, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 36-38)

28.11.2012р. між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» укладено договір про відступлення права за іпотечними договорами, у відповідності до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Вектор-Плюс" отримав право вимоги в тому числі і за іпотечним договором від 03.06.2008р., укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1

ПАТ «Сведбанк» перейменовано у ПАТ «Омега Банк», який є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Сведбанк».

Постановою старшого державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Соловей О.О. про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2013р. відкрито виконавче провадження (ВП №40205141) з виконання виконавчого листа №2-869/11, виданого 26.04.2013р. Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, яка складається із: 1-коридору; 2-комора; 3-санвузол; 4-кухня; 5-житлова; І-лоджія, загальна площа: 38,3 кв. м., житлова площа: 17,2 кв. м., та належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягувачем у виконавчому провадженні від 14.10.2013р. №40205141 виступає ПАТ «Омега Банк», а боржником - позивач ОСОБА_1

14.10.2013р. старшим державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Соловей О.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на житлову квартиру АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 601197,99грн., а також заборонено здійснювати відчуження цієї квартири у межах суми боргу (а.с. 106).

Обтяження зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.10.2013р., номер запису про обтяження 2858048, що посвідчується витягом з вказаного Державного реєстру.

Державним виконавцем у виконавчому провадженні від 14.10.2013р. №40205141 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» 11.08.014р. винесено постанову про повернення виконавчого документа, однак арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.10.2013р. у виконавчому провадженні №40205141 знято не було.

У 2015 році постанова державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.10.2013р. у виконавчому провадженні №40205141 оскаржена ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» до суду.(а.с. 105)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2015р. у справі №804/10749/15 за позовом ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 40205141 від 14.10.2013р., виданої Красногвардійським ВДВС, в частині накладення арешту на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та про зобов'язання Красногвардійского ВДВС винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у іпотеці позивача на підставі іпотечного договору від 03.06.2008р. №0301/0608/71-105-Z-1 відмовлено у задоволенні позовних вимог. Рішення суду набрало законної сили 23.02.2016р. (а.с.74-76).

22.07.2015р. відповідачем за реєстровим номером 346 була вчинена нотаріальна дія - посвідчення заяви від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» про наявність іпотеки щодо квартири АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку ОСОБА_1 за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим С.В. 03.06.2008р. за реєстром №512, в якості забезпечення зобов'язання за Кредитним договором № 0301/0608/71-105 від 03.06.2008р., укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» та наявність простроченої заборгованості за вищевказаними договорами, а також про наявність між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» договору факторингу №15 від 28.11.2012р. та договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. 28.11.2012р. за реєстровим номером 6970, у зв'язку із чим ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» просить виключити записи про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, накладену відповідно до іпотечного договору, щодо квартири АДРЕСА_1.

22.07.2015р. ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» звернулося до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Цукурової С.С. з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій просила зареєструвати за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.(а.с.90)

До заяви ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» було додано:

- довідку-розрахунок №б/н від 22.07.2015р., в якій зазначалося, що борг за кредитним договором №0301/0608/71-105 від 03.06.2008р. станом на 22.07.2015р. складає 105057,93 долара США, що відповідно до курсу НБУ станом на 22.07.2015р. становить 2313480,68грн., повідомлення про намір придбати предмет іпотеки від позичальника ОСОБА_1 не надходило;

- копію повідомлення на адресу позивача від 05.01.2015р. за вих.№511664-юр про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яким ОСОБА_1 надсилалося повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки з відміткою про його отримання;

- витяг з реєстру заборгованостей боржників №1-Б щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0301/0608/71-105 від 03.06.2008р.;

- копію іпотечного договору №0301/0608/71-105-Z-1 та висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки.

22.07.2015р. відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23065250, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності (форма: приватна) на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернулася до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснено оскаржувану реєстраційну дію з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у зв'язку з не виконанням обов'язку щодо встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Суд першої інстанції виходив з того, що на час вчинення реєстраційної дії було чинним зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження нерухомого майна згідно постанови державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 14.10.2013р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на житлову квартиру АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 601197,99грн., а також заборонено здійснювати відчуження цієї квартири у межах суми боргу.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в іпотечному договорі №0301/71-105-Z-1 від 03.06.2008р. сторони, а саме ПАТ «Сведбанк» та позивач, визначили, що іпотекодержатель (ПАТ «Сведбанк») має право обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції виходив з того, що іпотекодержателем вже було обрано порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом подання до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, який рішенням від 05.11.2012р. у справі №2-869/11 задоволено у повному обсязі, а пізніше відкрито виконавче провадження, в якому і зареєстроване обтяження не нерухоме майно.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно здійснено реєстраційну дію щодо нерухомого майна, на яке накладено арешт згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Судом першої інстанції враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 04.02.2015р. у справі №6-238цс14, згідно якої передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» та частиною восьмою статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України «Про іпотеку»). У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження», а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку».

Крім того, суд першої інстанції з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 23065250 від 22.07.2015р.

В свою чергу апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов'язати відповідача скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 23065250 від 22.07.2015р. виходив з того, процедуру внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено п. 2.6. Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3502/5 від 12.12.2011р., згідно якого заявник самостійно подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 розділу ІІ вказаного Порядку.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що зобов'язання відповідача скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно оскаржуваний запис про реєстрацію порушує визначені норми Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3502/5 від 12.12.2011р., якими встановлено порядок скасування реєстраційних дій за рішеннями судів.

Залишаючи рішення суду першої інстанції в іншій частині без змін, апеляційний суд виходив з того, що на час вчинення відповідачем державної реєстрації за ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» прав на житлову квартиру АДРЕСА_1 у державному реєстрі була наявна заборона відчуження цієї квартири на підставі постанови державного виконавця та арешт знято не було.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами п. 1 ч. 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У цій справі, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного договору та іпотечного договору), стосуються правомірності набуття права власності ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на спірну квартиру АДРЕСА_1, та впливають на майнові права позивача як іпотекодавця, який правомірність такого набуття ставить під сумнів та оскаржує в судовому порядку.

В силу таких фактичних обставин даний спір не відноситься до публічно-правових, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 та 17 квітня 2018р. (справи №11-96апп18 (№ 826/366/16) та №11-192апп18 (№ 815/6956/15) та від 11.09.2018р. у справі №11-354апп18 (№ 817/2398/15).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 04.09.2018р. у справі № 823/2042/16 прийшла до висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі 820/3534/17 дійшла висновку, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Крім того, у постанові від 05.12.2018р. по справі 757/1660/17ц Велика Палата Верховного Суду вирішила, що розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб'єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія «Вектор-Плюс» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016р. та Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016р. скасувати і провадження у даній справі закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук