Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа №490/338/17

провадження №К/9901/3699/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.06.2017 (у складі головуючого судді Гуденко О.А.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Крусяна А.В., суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.)

у справі №490/338/17

за позовом ОСОБА_2

до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва

про визнання протиправними дій та рішення.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва, в якому просив зобов'язати відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), як працівнику прокуратури, з дня його звернення, тобто з 11.11.2016.

2. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.06.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.

3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 23.12.2015 призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

5. 11.11.2016 позивач подав відповідачу заяву про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

6. Рішенням відповідача №84/1 від 16.11.2016 заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення з посиланням на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIIІ (далі - Закон № 213-VIIІ), п. 5 Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» тощо.

7. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

8. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 01.06.2015 Законом № 213-VIIІ скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 1697-VII.

9. Також судами зроблено висновок, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії відповідно до Закону № 1697-VII, оскільки у нього був відсутній необхідний стаж для цього на час звернення до органу Пенсійного фонду України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Позивач у касаційній скарзі наголошує, що Закон № 1697-VII в частині регулювання питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України є спеціальним законом, чинним на сьогоднішній день і тому повинен застосовуватись органами Пенсійного фонду України при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст. 86 цього Закону за наявності на день звернення з 01.10.2015 по 30.09.2016 вислуги років не менше 22 роки 6 місяців.

11. Зазначає, що йому потрібен був час для підготовки документів для звернення до органу Пенсійного фонду України з метою призначення пенсії відповідно до Закону №1697-VII. Також він не знав, що за пільговою пенсією йому слід звернутись саме в зазначений період часу.

12. Позивач вважає, що має право на пенсію за вислугу років відповідно до вимог ст. 86 Закону № 1697-VII. При цьому вказує, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі встановлено обставини справи, відсутні мотиви відмови в задоволенні позову, апеляційної скарги, що порушує його право на справедливий судовий розгляд.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

14. Згідно з п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

15. Зазначений у п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ) щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

16. Отже, з аналізу п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 слід зробити висновок, що ним скасовані діючі станом на 01.06.2015 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону № 1789-ХІІ.

17. Проте 15.07.2015, у зв'язку з набуттям чинності Закону 1697-VII, Закон № 1789-ХІІ частково втратив свою чинність.

18. Статтею 86 Закону № 1697-VII врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

19. Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

20. П. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІІ установлено, що норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (Закон № 1697-VII) щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

21. Слід зазначити, що до ст. 86 Закону № 1697-VII законодавцем вносились зміни, що додатково свідчить про чинність вказаного Закону.

22. Отже, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст. 86 Закону № 1697-VІІ, який набув чинності 15.07.2015, та є діючим, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону № 1697-VІІ.

23. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2018 (справа № 686/17309/17).

24. Таким чином, безпідставиними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII прийнятий 14.10.2014, а Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII прийнятий 02.03.2015, тобто пізніше, то саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

25 Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2 до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до Закону №1697-VІІ звернувся 11.11.2016.

26. Згідно з ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VІІ прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

27. Оскільки станом на 11.11.2016 вислуга років позивача становила 22 роки 6 місяців, тобто менше, ніж є необхідним для призначення пенсії відповідно до Закону № 1697-VІІ, то у відповідача були відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_2 пенсії на підставі його заяви. В цій частині висновки судів попередніх інстанцій відповідають чинному законодавству.

28. Відтак суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

29. Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

30. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

31. За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зміни мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень.

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.06.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №490/338/17 змінити в частині мотивування рішення про відмову у задоволенні позовних вимог і викласти відповідне мотивування в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.06.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №490/338/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб