Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

справа № 703/754/18

адміністративне провадження № К/9901/2613/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.,

судді - Кравчук В.М., Тацій Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 (суддя - Гарань С.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 (судді - Степанюк А.Г., Губська Л.В., Епель О.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" до Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області та зобов`язати відшкодувати йому з відповідного місцевого бюджету різницю між встановленим розміром тарифу та економічно обґрунтованими витратами на теплову енергію та послуги з централізованого опалення за серпень - грудень 2017 року.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Сміла Енергоінвест" є теплопостачальною організацією, яка здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для об`єктів житлового фонду, бюджетних установ та організацій у м. Сміла.

11.08.2017 листом № 1700 позивач звернувся до Виконавчого комітету з розрахунками на тарифи для їх затвердження та встановлення (а.с.25-27).

У зв`язку з включенням позивачем до наданих розрахунків витрат на покриття втрат, що не відповідало вимогам Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, постачання гарячої води, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 № 869, Виконавчий комітет Смілянської міської ради листом від 22.08.2017 № 1467/01-01-52 запропонував ТОВ "Сміла Енергоінвест" виключити вказані витрати на покриття втрат та здійснити економічно-обґрунтований розрахунок тарифів на теплову енергію, повторно подавши його на розгляд Виконавчому комітету (а.с.28).

Врахувавши зауваження Виконавчого комітету Смілянської міської ради, позивач усунув вказані недоліки, виключивши втрати, що не входять до витрат передбачених законодавством із складової тарифу та повторно надав розрахунки тарифів (а.с.29-31).

14.09.2017 міською комісією з питань тарифів, утвореною рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради від 28.09.2016 № 416, у присутності посадових осіб позивача погоджено тарифи на послуги з централізованого опалення та теплову енергію для позивача (протокол № 25, а.с.32-34). Вказаним протоколом визначено, що плановий рівень рентабельності закладений в тарифах складає - 5%.

Рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради від 02.11.2017 № 487 (на підставі протоколу засідання комісії від14.09.2017) встановлені тарифи на послуги з централізованого опалення та теплову енергію для ТОВ "Сміла Енергоінвест" на 2017 рік.

Оскільки, на думку позивача, вказані тарифи унеможливлювали отримання ним прибутку або оплату дійсних обґрунтованих та підтверджених витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та послуг з центрального опалення, то листами від 19.01.2018 № 88 та від 20.02.2018 № 142 ТОВ "Сміла Енергоінвест" звернулось до відповідача з проханням сприяти у вирішенні питання про компенсацію різниці між встановленим розміром тарифу та економічно обґрунтованими витратами на теплову енергію та послуги з централізованого опалення для товариства за серпень-грудень 2017.

Оскільки відповіді на свої листи позивач не отримав, це спонукало останнього звернутись з відповідним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.08.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Виконавчий комітет Смілянської міської ради встановив ТОВ "Сміла Енергоінвест" економічно обґрунтовані тарифи з рівнем рентабельності 5 %, що виключає виникнення у позивача права на відшкодування йому з місцевого бюджету різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами цих послуг та відповідно виключає і виникнення у органу місцевого самоврядування обов`язку, передбаченого ч.4 ст.31 Закону № 1875-IV щодо відшкодування зазначеної різниці за серпень-грудень 2017 року.

Також суди виходили з того, що у своїх листах від 19.01.2018 № 88 та від 20.02.2018 № 142 позивач просив секретаря Смілянської міської ради "сприяти у вирішенні питання про компенсацію різниці між встановленим розміром тарифу та економічно обґрунтованими витратами", що є свідченням того, що ТОВ не зверталось до Виконавчого комітету Смілянської міської ради із заявою про прийняття рішення щодо здійснення відповідної компенсації.

Також судами встановлено, що вищевказані звернення позивача були не обґрунтованими та непідтвердженими належними письмовими бухгалтерськими документами про кількість нарахованих послуг та фактичних їх витрат, складові частини цих витрат тощо.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, позивач покликається на те, що відповідачем питання відшкодування з місцевого бюджету різниці між встановленим розміром тарифу та економічно обґрунтованими витратами на теплову енергію та послуги з централізованого опалення не вирішено.

Також позивач покликається на те, що економічна обґрунтованість виконаних ним розрахунків відшкодування різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг відповідачем не спростована.

Також позивач покликається на те, що на час розгляду справи не отримував відповіді на звернення щодо відшкодування з місцевого бюджету різниці між встановленим розміром тарифу та економічно обґрунтованими витратами.

Позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а судові рішенн залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до підпункту 2 пункту а частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Згідно пункту 3 частини першої статті 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон № 1875-IV), державне регулювання цін/тарифів базується на принципі відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до частини 3 статті 31 Закону № 1875-IV органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов`язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем встановлено тарифи з 5 відсотковим рівнем рентабельності, який дозволяє отримання виробником комунальних послуг прибутку, що своєю чергою виключає обов`язок органу місцевого самоврядування, який встановив тариф, відшкодувати в порядку частини 4 статті 31 Закону № 1875-IV різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Позивачем такі встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи не спростовані і відповідні докази на їх спростування не надані.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо відсутності у відповідача обов`язку з відшкодування позивачу різниці між встановленим розміром тарифу на послуги та витратами на їх виробництво та постановили рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що з боку відповідача мала місце протиправна бездіяльність по розгляду його звернень висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки судами встановлено безпідставність вимог позивача, відтак, сама по собі бездіяльність відповідача не може бути підставою для задоволення вимог позивача про відшкодування в порядку частини 4 статті 31 Закону № 1875-IV різниці між встановленим розміром тарифу на послуги та витратами на їх виробництво.

Доводи касаційної скарги в цілому не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі №703/754/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

В.М. Кравчук

Л.В. Тацій