Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №826/15518/17

адміністративне провадження №К/9901/64328/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року (судді - Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.)

у справі №826/15518/17

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі, правонаступником якого є Головне управління ДФС у м. Києві), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2016 року №592/1305/Р.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13 квітня 2018 року позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача у справі від 10 червня 2016 року №592/1305/Р.

Зазначене рішення отримано представником податкового органу 19 квітня 2018 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням (а.с. 65).

У серпні 2018 року податковим органом подана апеляційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року у справі №826/15518/17 до якого додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що строк один рік встановлений частиною 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України ще не закінчився.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року апеляційну скаргу податкового органу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року залишено без руху на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржнику у справі запропоновано протягом десяти днів із моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки в клопотанні доданому до апеляційної скарги скаржником не наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

На виконання зазначеної ухвали надійшло клопотання податкового органу про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що наразі триває процес реструктуризації на рівні районів Державних податкових інспекцій, у зв'язку з чим державні податкові інспекції передають Головному управлінню ДФС у м. Києві судові справи, подальше супроводження яких здійснюється представниками юридичного управління Головного управління ДФС у м. Києві, що ускладнює супроводження судових справ, зокрема, сплату судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року визнано необґрунтованими підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

У поданій касаційній скарзі скаржник у справі, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду справи по суті.

10 січня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про здійснення процесуального правонаступництва шляхом заміни Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДФС у м. Києві, яке задоволено судом.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на проблеми в роботі податкових органів через їх реструктуризацію.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З огляду на приписи статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб'єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, відповідач в особі свого керівника, який, в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно - позовної роботи з урахуванням, окрім іншого, структурних особливостей установи, зокрема, процесу її реорганізації, обсягу навантаження на працівників та перерозподілу їх службових обов'язків, кадрових питань та пов'язаних із цим факторів, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження (реструктуризація податкового органу) не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судових рішень.

Посилання податкового органу на те, що протягом усього часу не подання апеляційної скарги вживались заходи спрямовані на сплату судового збору суд вважає неприйнятним з огляду на те, що оплату судового збору здійснено ще в червні, тоді як апеляційну скаргу подано на початку серпня.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року у справі №826/15518/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова

І.Я. Олендер