Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №822/1473/16

адміністративне провадження №К/9901/24835/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2на постановуХмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року (суддя Божук Д.А.)та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року (колегія у складі суддів: Граб Л.С., Гонтарук В.М., Біла Л.М.)у справі №822/1473/16 за позовомОСОБА_2доДержавної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 09.10.2015 №41060-17 про сплату 25000 грн.00 коп. транспортного податку, застосованих відповідно до пп.54.3.3, п. 54.3 статті 54 та п.п.267.6.2 п.267.6 статті 267 Податкового кодексу України; зобов'язати відповідача повернути кошти, сплачені згідно з податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 09.10.2015 №41060-17 про сплату 25000 грн.00 коп. транспортного податку.

Позов мотивовано тим, що вказане рішення прийнято відповідачем незаконно, оскільки правила визначення податкового зобов'язання стосовно транспортного податку за легкові автомобілі, встановлені ст. 267 Податкового кодексу України (з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 цього Кодексу, далі - ПК України) не можуть застосовуватися раніше 2016 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у межах та спосіб передбачених Конституцією та Законами України, як наслідок відсутні підстави для задоволення похідної позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути кошти, сплачені згідно з податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2015 №41060-17.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його позову.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, згідно пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи буде проводитись в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль марки Lexus RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 3456 куб.см, 2011 року випуску, дата первинної реєстрації 17.12.2011.

ДПІ у м. Хмельницькому відповідно до пп.267.6.2. п.267.6. ст.267 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 №41060-17, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону №71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Таким чином транспортний податок міг справлятися не раніше 2016 року.

Виходячи з вищезазначеного, підстави для справляння транспортного податку у 2015 році відсутні. Законодавчою перешкодою для цього є приписи підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Зазначене підтверджується також і тією обставиною, що запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році законодавець обмежив дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2016 рік.

В такий спосіб Верховною Радою України змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків, не застосовуються.

Підсумовуючи викладене, Суд вважає неправильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача були правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки запроваджені Законом №71-VIII зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01 січня 2016 року.

Поряд з цим, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Зважаючи на викладене, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути кошти, сплачені згідно з податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2015 №41060-17 спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду судами даної справи не були порушені, відповідно така вимога є заявленою передчасно.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 349, статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року скасувати.

3. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 09.10.2015 №41060-17.

5. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

6. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду