Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.01.2019 року у справі №820/18150/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №820/18150/14

адміністративне провадження №К/9901/3055/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року (головуючий суддя Чалий І.С., судді: Зеленський В.В., П'янова Я.В.) у справі №820/18150/14 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «РЕАЛ БАНК» Кадирова Владислава Володимировича, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «РЕАЛ БАНК» Федорченка Андрія Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «РЕАЛ БАНК» Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач-2), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «РЕАЛ БАНК» Федорченка Андрія Володимировича (далі по тексту - відповідач-3), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 та відповідача-2 при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом позивача по договору банківського вкладу фізичних осіб «Реальний прибуток» з можливістю поповнення та виплатою процентів щомісяця від 03 березня 2014 року №4017/БТ;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 та відповідача-2 щодо не включення позивача в Загальний реєстр вкладників ПАТ «РЕАЛ БАНК», які мають право на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу фізичних осіб «Реальний прибуток» з можливістю поповнення та виплатою процентів щомісяця від 03 березня 2014 року №4017/БТ;

- зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 включити позивача в Загальний реєстр вкладників ПАТ «РЕАЛ БАНК», які мають право на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу фізичних осіб «Реальний прибуток» з можливістю поповнення та виплатою процентів щомісяця від 03 березня 2014 року №4017/БТ.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачами безпідставно, в порушення приписів чинного законодавства, не включено позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «РЕАЛ БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РЕАЛ БАНК» Кадирова В.В., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РЕАЛ БАНК» Федорченка А.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «РЕАЛ БАНК» Кадирова В.В. щодо не включення ОСОБА_2 в Загальний реєстр вкладників ПАТ «РЕАЛ БАНК», які мають право на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу фізичних осіб Реальний прибуток» з можливістю поповнення та виплатою процентів щомісяця від 03 березня 2014 року №4017/БТ. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «РЕАЛ БАНК» Федорченка А.В. включити ОСОБА_2 в Загальний реєстр вкладників ПАТ «РЕАЛ БАНК», які мають право на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу фізичних осіб «Реальний прибуток» з можливістю поповнення та виплатою процентів щомісяця від 03 березня 2014 року №4017/БТ. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РЕАЛ БАНК» Федорченка А.В. задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року по справі № 820/18150/14 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РЕАЛ БАНК» Кадирова В.В., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РЕАЛ БАНК» Федорченка А.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не було з'ясовано, коли саме постанова правління НБУ від 28 лютого 2014 року №209 набула чинності, та чи мала позивач реальну та об'єктивну можливість станом на день укладення нею договору банківського вкладу дізнатися про її існування. Наголошено на тому, що всупереч положенням принципу правової визначеності, на дотриманні якого неодноразово наголошував Європейський Суд з прав людини, судом не було враховано того, що позивача була позбавлена можливості передбачити юридичні наслідки своєї поведінки через необізнаність про факт існування постанови правління НБУ від 28 лютого 2014 року №209. Зауважено, що рішенням Лисичанського міського суду від 02 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 листопада 2014 року, у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РЕАЛ БАНК» до ОСОБА_5 про визнання нею договору нею недійсним було відмовлено. Зазначені рішення ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року залишено без змін. Вважає, що позивач та ОСОБА_5 уклали з банком тотожні договори та зважаючи на тотожність обставин справи та однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, з урахуванням необхідності дотримання єдності судової практики, підстави вважати укладений нею договір банківського вкладу нікчемним відсутні.

У запереченнях на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану. Зауважено, що оскільки спірний договір банківського вкладу між позивачем та керівником банку було укладено вже після визнання банку неплатоспроможним та призначення Уповноваженої особи Фонду, а тому такий договір є нікчемним в силу приписів статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наголошено на тому, що позивач та інші особи шляхом укладення завідомо нікчемних договорів банківських вкладів №4013/БТ, №4015/БТ, №4017/БТ від 03 березня 2014 року намагалися сприяти ОСОБА_6 в отриманні нею від відповідача-1 компенсації по всій сумі вкладу за договором банківського вкладу №3282 від 14 жовтня 2013 року.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РЕАЛ БАНК» Федорченком А.В. також подано заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких він просить відмовити в її задоволенні. Наголошено на тому, що позивачем 23 червня 2014 року було подано кредиторську вимогу щодо включення її вимог до Реєстру акцептованих вимог кредиторів і зазначена вимога була акцептована та включена до четвертої черги. Зазначено, що оголошення щодо визнання ПАТ «РЕАЛ БАНК» неплатоспроможним та введення в ньому тимчасової адміністрації було розміщено на сайтах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та банку, а тому позивач мала можливість ознайомитись із вказаною інформацією. Також звертається увага на те, що постанова правління НБУ від 28 лютого 2014 року №109 «Про віднесення ПАТ «РЕАЛ БАНК» до категорії неплатоспроможних» є правовим актом індивідуальної дії та вичерпується одноразовим її застосуванням в момент прийняття, при цьому фактично підставою для визнання нікчемним укладеного позивачем правочину є не вказана постанова, а рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 лютого 2014 року №10, яким призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «РЕАЛ БАНК» Кадирова В.В., і саме з її прийняттям керівники банку позбавлені права укладати договори (правочини). З приводу посилань заявника касаційної скарги на судове рішення, яке набрало законної сили, у подібних правовідносинах зауважено, що у межах вказаної адміністративної справи саме ПАТ «РЕАЛ БАНК» звертався до суду з метою застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу, і у задоволенні позову було відмовлено лише з підстав звернення до суду неналежного позивача

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 03 березня 2014 року між Лисичанською філією публічного акціонерного товариства «РЕАЛ БАНК» в особі директора Лисичанської філії ОСОБА_7, діючої на підставі Положення про філію та довіреності № 212 від 31 січня 2014 року, з одного боку, та ОСОБА_2 (вкладник) з іншого боку, укладено цей договір №4017/БТ банківського вкладу фізичних осіб «Реальний прибуток» з можливістю поповнення та виплатою процентів щомісяця (а.с.10-11).

Відповідно до умов підпункту 2.3 договору позивачу видано документ (квитанцію), який підтверджує зарахування грошових коштів на депозитний рахунок (а.с.12).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року №109 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «РЕАЛ БАНК» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладників фізичних осіб прийнято рішення про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації яким вирішено розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «РЕАЛ БАНК» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03 березня 2014 року по 02 червня 2014 року. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Реал Банк" призначено провідного юрисконсульта відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича (а.с.24-26).

Позивач 20 березня 2014 року звернулась з письмовим запитом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "РЕАЛ БАНК" Кадирова В.В. щодо включення її в реєстр вкладників на відшкодування за рахунок коштів Фонду суми її вкладу за вищезазначеним договором (а.с.13).

Листом від 07 квітня 2014 року №08-206/1183 уповноважена особа Фонду Кадиров В.В. повідомив ОСОБА_2 про те, що її не включено в реєстр вкладників на відшкодування за рахунок коштів Фонду суми її вкладу за договором, оскільки договір з банком було укладено після 28 лютого 2014 року, тобто після прийняття НБУ рішення від 28 лютого 2014 року №109 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК" до категорії неплатоспроможних" (а.с.14).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що станом на день укладення позивачем спірного договору (03 березня 2014 року) постанова правління НБУ від 28 лютого 2014 року №109 не набрала законної сили, оскільки як нормативно-правовий акт не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України. Договір банківського вкладу було укладено до відкликання ліцензії та фактично виконано сторонами (передано позивачем та прийнято і зараховано банком кошти на відповідний рахунок), договір не оспорювався, по аналогічному договору є рішення суду, яке набрало законної сили.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та відмовляючи в їх задоволенні, апеляційний суд дійшов висновку, що у директора Лисичанської філії ПАТ «РЕАЛ БАНК» ОСОБА_7 на час укладення спірного договору банківського вкладу були відсутні відповідні повноваження, що свідчить про його нікчемність.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

З огляду на вищенаведене, приписи Закону №4452-VI пов'язують виникнення права у особи на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з наявністю у особи статусу вкладника та наявності такого вкладу станом на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, договори, укладені після прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в даному випадку, після 28 лютого 2014 року) не підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду.

При цьому приписи Закону № 4452-VI містять імперативне застереження щодо недопустимості укладення будь-яких правочинів органами управління та керівниками банку з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку, оскільки відповідні повноваження останніх з цього моменту є призупиненими.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, на підставі постанови Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року №109 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «РЕАЛ БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладників фізичних осіб прийнято рішення про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації яким вирішено розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Реал банк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03 березня 2014 року по 02 червня 2014 року.

Разом з тим, договір банківського вкладу між Лисичанською філією публічного акціонерного товариства «Реал банк» в особі директора Лисичанської філії ПАТ «РЕАЛ БАНК» ОСОБА_7, діючої на підставі Положення про філію та довіреності № 212 від 31 січня 2014 року, з одного боку, та ОСОБА_2 з іншого боку, було укладено 03 березня 2014 року, тобто після дати запровадження тимчасової адміністрації в банку.

Суд касаційної інстанції зазначає, що в силу приписів частин другої та третьої статті 36 Закону №4452-VI станом на 28 лютого 2014 року всі повноваження директора Лисичанської філії ОСОБА_7 на укладення будь-яких правочинів, в тому числі і договорів банківського вкладу, були призупинені, а тому такий договір вважається не укладеним.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 не набула статусу вкладника банку, який має право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, оскільки обставини, з якими Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, не існували, зокрема саме на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних (28 лютого 2014 року) у позивача не було банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати.

Більш того, ОСОБА_8 23 червня 2014 року було подано кредиторську вимогу щодо включення її вимог до Реєстру акцептованих вимог кредиторів і остання була акцептована та віднесена до четвертої черги (а.с.139-142).

Таким чином, питання наявності правових підстав для повернення залучених позивачем коштів на депозитний рахунок буде вирішено в порядку, визначеному статтею 52 Закону № 4452-VI.

Посилання заявника касаційної скарги на необхідність реєстрації постанови Правління НБУ від 28 лютого 2014 року №109 в порядку, встановленому статтею 3 указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03 жовтня 1992 року №493/92, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказана постанова носить індивідуальний характер та вичерпує свою дію після її прийняття, не є нормативно-правовим актом НБУ, що триває у часі, а відтак відповідно до пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28 грудня 1992 року, не підлягала реєстрації.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків апеляційного суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі №820/18150/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду