Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №819/346/16
Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №819/346/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №819/346/16

адміністративне провадження №К/9901/26378/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у складі судді Подлісної І.М.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у складі колегії суддів Костіва М. В., Улицького В.З., Шавеля Р.М.

у справі № 819/346/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною бездіяльність податкового органу по не відображенню в інтегрованій картці платника податків авансової сплати податку на додану вартість, сплаченої платіжним дорученням №119 від 08 серпня 2014 року в розмірі 1 380 000 (один мільйон триста вісімдесят тисяч) грн., сплаченої платіжним дорученням № 120 від 08 серпня 2014 року в розмірі 3 900 000 (три мільйони дев'ятсот тисяч) грн., сплаченої платіжним дорученнями №121 від 12 серпня 2014 року в розмірі 330 000 (триста тридцять тисяч) грн.; зобов'язати податковий орган відобразити в інтегрованій картці платника Товариства авансову сплату податку на додану вартість, сплачену платіжним дорученням №119 від 08 серпня 2014 року в розмірі 1 380 000 (один мільйон триста вісімдесят тисяч) грн., сплачену платіжним дорученням № 120 від 08 серпня 2014 року в розмірі 3 900 000 (три мільйони дев'ятсот тисяч) грн., сплачену платіжним дорученнями № 121 від 12 серпня 2014 року в розмірі 330 000 (триста тридцять тисяч) грн.; зобов'язати відповідача збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму переплати станом на 01.07.2015 року в розмірі 1 061 199 грн 17 коп. (один мільйон шістдесят одна тисяча сто дев'яносто дев'ять) грн. 17 копійок та зобов'язати податковий орган подати в десятиденний строк після набрання постановою суду законної сили звіт про виконання судового рішення.

18 квітня 2016 року постановою Тернопільського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправної бездіяльності податкового органу по відновленню порушених прав позивача та необхідності виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

29 грудня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме пункту 35 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування», зазначає, що право на збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та відображення у витягу з системи електронного адміністрування має лише Державна фіскальна служба України. У зв'язку із зазначеним податковий орган просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині встановлення для відповідача обов'язку збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму переплати станом на 01 липня 2015 року в розмірі 1 061 199 грн 17 коп.

11 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Вербицька О. В.) касаційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано тридцятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали.

07 лютого 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України продовжено податковому органу строк для усунення недоліків до 17 березня 2017 року.

27 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу за наслідками усунення недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Тернопільського окружного адміністративного суду справу №819/346/16.

18 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

11 травня 2017 року справа №819/346/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 лютого 2018 року справу №819/346/16 передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного суду України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство знаходиться на обліку як платник податків у відповідача та зареєстроване платником податку на додану вартість.

Позивачем проведено авансові сплати податку на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням №119 від 08 серпня 2014 року в розмірі 1 380 000 (один мільйон триста вісімдесят тисяч) грн., платіжним дорученням №120 від 08 серпня 2014 року в розмірі 3 900 000 (три мільйони дев'ятсот тисяч) грн., платіжним дорученнями №121 від 12 серпня 2014 року в розмірі 330 000 (триста тридцять тисяч) грн., які не були відображені в інтегрованій картці платника податків. Вказані обставини не є спірними у цій справі та встановлені постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року у справі № 819/2175/14-а, яка набрала законної сили.

Відповідач станом на 01 липня 2015 року не відобразив у інтегрованій картці позивача надміру сплачені ним грошові зобов'язання із податку на додану вартість в розмірі 1 061 199 грн 17 коп., а відтак, податковим органом не збільшено у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму переплати станом на 01.07.2015 року в розмірі 1 061 199 грн 17 копійок.

Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У касаційній скарзі, так само як і під час апеляційного перегляду, податковий орган не погоджується виключно з покладенням на нього обов'язку збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму переплати станом на 01 липня 2015 року.

З 29 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" від 16 липня 2015 року № 643-VIII.

За змістом абзацу першого пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових УНаклОтр, УНаклВид та УМитн, що були сформовані починаючи з 01 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом, зокрема, протягом 10 календарних днів після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" на суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість станом на 01 липня 2015 року.

Наявність у позивача надмірно сплачених платежів станом на 01 липня 2015 року, а також їх розмір не є спірним у цій справі. Спірним питанням є неможливість відповідача внести відомості до інтегрованої картки платника.

Суд апеляційної інстанції, спростовуючи відповідний аргумент податкового органу, небезпідставно зазначив, що відповідач є територіальним органом Державної фіскальної служби України і також є контролюючим органом в розумінні Податкового кодексу України. Податковий кодекс України чітко розмежовує норми, які стосуються прав та обов'язків виключно ДФС України. В таких випадках у відповідних статтях Податкового кодексу України зазначено «Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику».

Верховний Суд погоджується із запереченнями позивача, що в жодному нормативному правовому акті, що регламентують спірні правовідносини не передбачено обов'язку саме центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у системі електронного адміністрування податку на додану вартість збільшити суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму переплати станом на 01 липня 2015 року. Законодавчо визначено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість лише організована на центральному рівні ДФС.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Верховний Суд зазначає, що неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов'язків не повинно тягти за собою покладення на суб'єкта господарювання надмірних обов'язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце у справі.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишаються без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі № 819/346/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер