Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №815/3457/17

адміністративне провадження №К/9901/3931/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (головуючий суддя Корой С.М.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (головуючий суддя Федусик А.Г., судді - Зуєва Л.Є., Шевчук О.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лиманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання дій протиправними та стягнення заробітної плати,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лиманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо утримання його трудової книжки у період з 10 грудня 2014 року по 11 вересня 2015 року та стягнути з Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 53713 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо утримання трудової книжки у період з 28 лютого 2012 року по 10 грудня 2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Лиманська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області скористалася своїм правом та надіслала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Голови Державної податкової служби Одеської області від 28 лютого 2012 року №53-о «Про звільнення ОСОБА_2.» позивача 28 лютого 2012 року звільнено з посади заступника начальника Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області. На виконання вказаного наказу, 28 лютого 2012 року головою комісії з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області прийнято наказ №3-о «Про звільнення ОСОБА_2.».

11 вересня 2015 року позивачу було видано належним чином оформлену трудову книжку, що підтверджується витягом з Книги обліку трудових книжок і вкладишів до них.

Вважаючи, що відповідачем протиправно порушено строки видачі трудової книжки, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо утримання його трудової книжки та стягнути середній заробіток за час такої затримки.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито всі необхідні заходи щодо своєчасного вручення належно оформленої трудової книжки позивачу, а тому підстави для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Зазначена позиція підтримана Одеським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Приписами частин п'ятої статті 48 КЗпП України визначено, що порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58).

Пунктами 4.1, 4.2 Інструкції № 58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що Одеським окружним адміністративним судом постановою від 10 грудня 2014 року у справі № 815/6168/14 ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступником, якої є Лиманська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправним утримання відповідачем трудової книжки позивача у період з 28 лютого 2012 року по 10 грудня 2014 року. Постанова суду у справі № 815/6168/14 позивачем не оскаржувалась та набрала законної сили 2 березня 2015 року.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду справи № 815/6168/14 судом першої інстанції встановлено, що 28 лютого 2012 року ОСОБА_2 було звільнено з посади заступника начальника Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області. Позивач 28 лютого 2012 року, тобто у день звільнення був відсутній на робочому місці, письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою відповідачу не надавав, у зв'язку з чим, останнім 28 лютого 2012 року направлено лист-повідомлення № 3771/3/04-008, яким позивача повідомлено про звільнення із займаної посади, вказано про необхідність прибути для отримання трудової книжки, повернення службового посвідчення серії УОД № 058851 та номерного знаку №43571. Оскільки позивач не прибув до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області для отримання трудової книжки, не здав службове посвідчення та номерний знак, то останній листами від 14 березня 2012 року № 480/3/04-008, від 14 вересня 2012 року № 8582/3/04 повідомляв позивача про необхідність прибуття до інспекції для отримання трудової книжки, а також повернення службового посвідчення, номерного знаку, листів непрацездатності для проведення відповідних розрахунків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що, під час розгляду справи № 815/6168/14, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що він надавав згоду на пересилання трудової книжки поштою з доставкою на адресу його проживання. Такої згоди не містить і лист позивача від 7 липня 2015 року, на який він посилався в обґрунтування позовних вимог у справі, що розглядається.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки відповідачем доведено правомірність дій про вжиття заходів для повідомлення позивача про необхідність отримання трудової книжки, то позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними дій відповідача щодо утримання трудової книжки у період з 10 грудня 2014 року по 11 вересня 2015 рік та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 10 грудня 2014 року по 11 вересня 2015 рік у розмірі 53713 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Посилання ОСОБА_2 на лист від 22 березня 2012 року, як на доказ надання згоди на пересилання трудової книжки на адресу його проживання та незаконного утримання його трудової книжки є безпідставними, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували отримання відповідачем вказаного звернення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець