Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2018 року

м. Київ

справа №804/7089/16

адміністративне провадження №К/9901/37158/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження справу №804/7089/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року (суддя Кононенко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року (колегія у складі суддів: Олефіренко Н.А., Білак С.В., Шальєвої В.А.) у справі №804/7089/16 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіна Михайла Михайловича, третя особа ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації.

І. РУХ СПРАВИ

1. 25.10.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 917302712101, номер запису про право власності 14430964.

2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

3. 10 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року.

4. У касаційній скарзі Позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2017 у зазначеній справі було відкрито провадження. 26.07.2017 надійшов відзив від Третьої особи.

6. Сторонами не було заявлено клопотань.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2006 у справі № 2-0280/2006 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування визнано за ОСОБА_3 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1.

8. Крім того, договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано недійсним, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 21210 грн., як витрати, понесені останньою на придбання будинку. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за заповітом на домоволодіння АДРЕСА_1.

9. Зазначене рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.12.2006.

10. 29.04.2016 ОСОБА_3 звернувся до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Царєйкіна М.М. із заявою про державну реєстрацію права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2006 по справі № 2-0280/2006, яке набрало законної сили 25.12.2006.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначала, що відповідач протиправно здійснив державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, оскільки не витребував технічний паспорт, документ, що підтверджує присвоєння адреси, технічний опис майна.

12. Представник третьої особи просив відмовити в задоволенні позову.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. За результатом розгляду справи, суди першої та апеляційної інстанції дійшли спільного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

14. Вирішуючи спір, суди виходили з того, що положеннями п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

15. Оскільки рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2006 у справі № 2-0280/2006, яке набрало законної сили 25.12.2006, визнано за ОСОБА_3 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, суд вважає, що позивач правомірно звернувся для державної реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно.

16. Щодо твердження позивача про надання не всіх необхідних документів, передбачених Порядком, суд першої інстанції зазначив, що згідно п. 6 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. У відповідності до п. 9 Порядку разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та / або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

17. П. 54 Порядку для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об'єкта, також подається технічний паспорт на такий об'єкт. За бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик об'єкта нерухомого майна для державної реєстрації права власності на такий об'єкт може бути подано технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об'єкта, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації. У випадках, передбачених абзацами першим та другим цього пункту, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносить відомості про об'єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об'єкт.

18. Таким чином оскільки в рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2006 по справі № 2-0280/2006 був відсутній опис майна, на яке визнано право власності, позивачем був наданий технічний паспорт на домоволодіння АДРЕСА_1.

19. Пунктом 54 Порядку передбачено, що особа яка звертається для реєстрації права власності за бажанням може подати технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об'єкта. Нормами Порядку не передбачено обов'язок подачі технічного паспорта, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об'єкта у разі реєстрації права власності на підставі рішення суду. За таких обставин, дії відповідача, щодо державної реєстрації права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, є правомірними та вчиненими відповідно до вимог діючого законодавства.

20. Суд першої інстанції не взяв до уваги посилання позивачки щодо порушених її прав, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували порушення саме її прав та законних інтересів, та не доведено, яким чином скасування оскаржуваного рішення відновить її порушені права та інтереси (якщо такі мали місце).

21. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та додані до неї документи, які подавались третьою особою з метою реєстрації права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, відповідають вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Позивач у касаційній скарзі відзначає, що суди попередніх інстанцій невірно встановили фактичні обставини, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема:

А) судами неправомірно зазначено про ненадання Позивачкою доказів порушення її прав діями Відповідача, оскільки нею були надані докази того, що саме вона будувала спірне домоволодіння, при чому суд апеляційної інстанції не порушував це питання, порушення прав Позивачки було очевидним, а суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги. Тобто позивачка оскаржує наявність протиправно зареєстрованого права власності за третьою особою, яке перешкоджає їй користуватися спірним домоволодінням, яке вона придбала у ОСОБА_5 02.08.2005.

Б) суд першої інстанції невірно застосував норми п. 54 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127 , оскільки текст викладеного в постанові Порядку не відповідає нормам чинного порядку.

В) суд апеляційної інстанції не врахував подання сусідами Позивачки заяви про вчинення третьою особою щодо них кримінального правопорушення (ОСОБА_3 вирішив приватизувати земельну ділянку, на якій стоїть побудований Позивачкою будинок).

23. У відзиві третя особа не погоджується з доводами касаційної скарги та вважає рішення судів попередніх інстанцій обґрунтованими та законними, оскільки позивачем не було доведено фактів порушення порядку вчинення реєстраційних дій при здійсненні державної реєстрації, а посилання на порушення норм законодавства не відповідають дійсності.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Оцінюючи доводи сторін, Суд доходить висновку, що фактичною підставою звернення до суду стали протиправні, на думку позивача, реєстраційні дії відповідача щодо реєстрації за третьою особою ОСОБА_3 права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, які порушують право власності Позивача.

25. Такий висновок Суду підтверджується неодноразовими покликаннями Позивача на те, що «за третьою особою була проведена державна реєстрація на неналежний йому та не існуючий об'єкт нерухомості» (т.1 а.с. 5), «..він, не дивлячись на порушення ним норм діючого законодавства, все ж надав документи державному реєстратору, ввівши його в оману, і порушивши мої права» (т. 1 а.с. 6), «…завдяки підробленим підписам третя особа намагається шахрайським шляхом отримати в свою власність не тільки мій будинок, але і земельну ділянку під ним. Я прошу шановний суд прийняти цю обставину до уваги при розгляді моєї апеляційної скарги, оцінити ситуацію щодо мого будинку…» (т.1 а.с. 132).

26. Таким чином, між позивачем і третьою особою існує не вирішений спір щодо будинку. Звернувшись з позовом, позивач має на меті захистити своє право власності на будинок шляхом скасування реєстрації права власності, належного іншій особі - ОСОБА_3 Позов до суду фактично спрямований на позбавлення його права власності на майно, яке визнано судовим рішенням. Відтак, саме ОСОБА_3 повинен бути відповідачем.

27. Суд звертає увагу, що у справі, яка розглядається, він має статус третьої особи, що не заявляє самостійних вимог і бере участь у справі на стороні відповідача. Судами не враховано, що статус сторін та третіх осіб не є тотожним і відрізняється ступенем впливу судового рішення на їх права та інтереси. Рішення суду обов'язково впливає на права та обов'язки сторін одна щодо одної, і лише може (з різним ступенем ймовірності) вплинути на права або інтереси третіх осіб.

28. Юридичним фактом, з якого виник спір, є рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 29.03.2006 по справі № 2-0280/2006, яке стало правовстановлюючим документом, на підставі якого відповідачем згодом було зареєстровано право власності. Скасування цієї державної реєстрації, само по собі, не скасовує вищезгадану підставу суду, а отже не усуває спір між сторонами і не призводить до правової визначеності. Навпаки, скасування реєстрації права без скасування правової підстави виникнення права призводить до правової невизначеності, суперечності між дійсними і зареєстрованими правами і дезорієнтує учасників цивільного обороту.

29. За таких обставин Суд вважає, що між позивачем та відповідачем немає жодних правовідносин. Права, які позивач вважає порушеними, порушені не реєстрацією, а визнанням права власності на спірне майно за третьою особою.

30. Відтак, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. З огляду на це, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

31. Висновки суду узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 21.03.2018 у справі № 802/1792/17-а та постанові від 12.04.2018 у справі №817/1048/16.

32. Відповідно до ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

33. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

34. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України Суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

35. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень та закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у справі №804/7089/16 скасувати.

Провадження у справі № 804/7089/16 закрити.

Повідомити позивача, що справу може бути розглянуто в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб