Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №1703/1752/2012

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа №1703/1752/2012

адміністративне провадження №К/9901/22914/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А. І.,

суддів: Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 1703/1752/2012

за позовом ОСОБА_1 до Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області (далі - Горбаківська сільрада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: районний відділ освіти Гощанської районної державної адміністрації (далі - Районний відділ освіти), Управління Держземагенства у Гощанському районі Рівненської області (далі - Управління Держземагенства), про визнання нечинними та скасування рішень, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 14.03.2013, ухвалену у складі головуючого судді Пацка Д. В. та

постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Моніча Б. С., суддів Капустинського М. М., Охрімчук І. Г.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1.24.10.2012 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням доповнених позовних вимог, просила визнати нечинними та скасувати рішення Горбаківської сільради:

від 08.12.2011 № 261 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 жительки с. Томахів про надання земельної ділянки";

від 18.07.2012 № 438 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на землю";

від 10.10.2012 № 533 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність";

від 12.11.2012 № 558 "Про внесення змін до рішення сесії від 18.07.2011 № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1".

Позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що їй та її дітям на праві власності належить квартира АДРЕСА_2. Відповідно до вимог статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) вона звернулась до відповідача з проханням надати їй дозвіл на виготовлення проекту землеустрою з послідуючою приватизацією земельної ділянки в розмірі 0,10 га для будівництва та обслуговування квартири за вказаною вище адресою, проте їй було протиправно відмовлено оспорюваними рішеннями від
08.12.2011 № 261, від 18.07.2012 № 438, від 10.10.2012 № 533. Також ОСОБА_1 в обґрунтування протиправності рішення відповідача від 12.11.2012 № 558, яким було вилучено з пунктів 1,2 рішення цієї ж ради від 18.07.2011 № 131 слова: "з надвірними будівлями", вказує на порушення відповідачем її права власності на господарські будівлі, що знаходяться біля її квартири.

2. Гощанський районний суд Рівненської області постановою від 14.03.2013, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3.13.02.2018 ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати постанови Гощанського районного суду Рівненської області від
14.03.2013 та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018, а справу № 1703/1752/2012 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Верховний Суд ухвалою від 22.02.2018 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

5. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01.07.2019 №869/6143/17 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді-доповідача Гімона М. М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.

6. Протоколом розподілу справи від 01.07.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А. І. - головуючий суддя, судді: Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г.

7. Ухвалою судді Верховного Суду від 02.07.2019 прийнято зазначену справу до провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Суди встановили, що позивачці на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.10.2011.

Позивачка неодноразово зверталася із заявою до відповідача про надання письмової згоди на приватизацію земельної ділянки.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від
20.10.2011, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної часткової власності по 1/3 частині: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2.

Як видно з матеріалів справи Горбаківська сільрада рішенням від 08.07.2011 № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" вирішила за заявою ОСОБА_1 оформити в Рівненському обласному бюро технічної інвентаризації право власності на квартиру з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, яка перебуває на балансі сільської ради (пункт 1) та дати дозвіл на приватизацію квартири з надвірними будівлями ОСОБА_1 (пункт 2).

Рішенням Горбаківської сільради від 08.12.2011 № 261 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні земельної ділянки для обслуговування житлової квартири АДРЕСА_2, у зв'язку із відсутністю "письмової згоди адміністрації школи на відчуження земельної ділянки".

Рішенням Горбаківської сільради від 18.07.2012 № 438 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо передачі земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,10 га за рахунок земель житлової та громадської забудови в с. Томахів у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка знаходиться у користуванні Томахівської загальноосвітньої школи (далі - ЗОШ) І-ІІІ ступеня і у користування ОСОБА_1 раніше не надавалася.

10.10.2012 рішенням № 533 Горбаківської сільради відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо передачі земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування квартири, господарських будівель та споруд площею 0,10 га за рахунок земель житлової та громадської забудови в с. Томахів у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка знаходиться у користуванні Томахівської ЗОШ І-ІІІ ступеня.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням відповідача від
12.11.2012 № 558 "Про внесення змін до рішення сесії сільської ради від
18.07.2011 № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1", вилучено з пунктів 1,2 вказаного рішення від 18.07.2011 № 131 слова: "з надвірними будівлями".

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка, на яку претендувала позивачка та особа, яка подала апеляційну скаргу, з 18.03.2016 перебуває у користуванні Томахівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" та у власності Теориторіальної громади с. Томахів в особі Горбаківської сільсьради.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що оскільки дана земельна ділянка позивачці раніше не надавалася, позивачка є власником 1/3 частини квартири, а не житлового будинку, будівлі або споруди, тому відповідно до вимог статті 120 ЗК України сільська рада обґрунтовано прийняла рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо передачі земельної ділянки у приватну власність для обслуговування даної квартири.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішення відповідача, яким було вилучено з пунктів 1 та 2 його ж рішення від 18.07.2011 № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" слова: "з надвірними будівлями", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у вказаному рішенні від 18.07.2011 № 131 була допущена технічна помилка, та воно було реалізовано лише в частині оформлення права власності саме на квартиру, без надвірних будівель та споруд.

IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована, зокрема тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували до даних правовідносин положення частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої та десятої статті 59 Закону України від
21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", тому прийшли до помилкових висновків про законність рішень відповідача. Також ОСОБА_2 вказує на те, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 53 КАС України, в діючій на той час редакції, не залучив її в якості третьої особи, хоча очевидно, що оспорювані рішення в цій справі вплинули на її право на приватизацію надвірних споруд.

11. У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 відповідач вказує на протиправність прийнятого ним рішення від 18.07.2011 № 131, оскільки квартира, на яку надавався позивачці дозвіл на приватизацію була службовим житлом директора школи та його сім'ї, а після його смерті залишилась у користуванні його дружини - позивачки. Крім того, Горбаківська сільрада зазначає, що з інвентаризаційних описів за 1984 рік видно, що надвірні будівлі, а саме: хлів шлаковий, колодязь, огорожа та були наявні ще біля старої школи.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - ~law41~), колегія суддів виходить із такого.

13. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

15. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб'єктів до відповідальності.

16. Підстави набуття права на землю, визначені у статті 116 ЗК України, за правилами якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статті 116 ЗК України або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених статті 116 ЗК України.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених статті 116 ЗК України, провадиться один раз по кожному виду використання.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому статті 116 ЗК України.

17. Згідно із частинами 1 -4 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

18. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.

19. Так, згідно із зазначеною нормою громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 118 ЗК України.

20. Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

21. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених Частиною 6 статті 118 ЗК України розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

22. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

23. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №813/481/17, від 18.10.2018 у справі №527/43/17, від
25.02.2019 у справі №347/964/17 та від 22.04.2019 у справі №263/16221/17.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем відмовлено у наданні позивачу дозволу на виготовлення технічної документації для відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування квартири та господарських будівель та споруд площею 0,10 га з огляду на те, що дана земельна ділянка знаходиться у користуванні Томахівської ЗОШ І-ІІІ ступеня.

25. Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що тільки з 18.03.2016 земельна ділянка, на яку претендувала позивачка та ОСОБА_2 перебуває у користуванні Томахівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад".

26. За таких обставин, відповідач оспорюваними рішеннями від 08.12.2011 № 261, від 18.07.2012 № 438, від 10.10.2012 № 533 відмовив позивачці у наданні вказаного вище дозволу з підстав, не передбачених ЗК України. Відтак його рішення підлягають скасуванню.

27. При цьому, колегія суддів зазначає, положення статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

28. При цьому, у постанові від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47-цс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що за загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику (пункт
6.29).

29. Також у пункті 6.44 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що укладаючи договір, спрямований на відчуження будинку, сторони не могли не розуміти, що користування будинком неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування будинку. Оскільки сторони не обумовили розмір земельної ділянки, яка переходить у власність позивачки, під час нового розгляду справи необхідно з'ясувати дійсні наміри сторін щодо такого розміру. Для цього необхідно встановити, який розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування будинку, є нормативно визначеним у місцевості, де він знаходиться, а також для визначення тієї частини земельної, яка необхідна для обслуговування будинку позивачки, слід з'ясувати, чи використовує відповідач відповідну земельну ділянку, яку саме її частину та для якої мети.

30. Отже, на думку колегії суддів, відчужуючи квартиру (яка згідно із технічним паспортом знаходиться у садибному (індивідуальному) житловому будинку), разом із з надвірними спорудами, право приватної спільної часткової власності на яка було зареєстровано з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 частці кожному, відповідач не міг не розуміти, що користування вказаними будівлями та спорудами неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для їх розміщення й обслуговування, що передбачає певну процедуру, визначену ЗК України, якої, як зазначено вище не дотримався відповідач ухвалюючи оспорювані рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на відведення позивачу земельної ділянки, у зв'язку із цим, ефективним способом відновлення порушених прав позивача буде їх скасування та зобов'язання відповідача розглянути її заяви, які фактично зводились до одного й того самого предмету.

31. Водночас, колегія суддів зазначає, що розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог в частині позовних вимог про скасування рішення від 12.11.2012 № 558 "Про внесення змін до рішення сесії від 18.07.2011 № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

32. З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

33. Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

34. На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

35. Відповідно до частини 2 частини 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

36. Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

37. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

38. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів".

39. У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність рішень органу місцевого самоврядування щодо внесення змін до його ж рішення на підставі якого відбувалось відчуження позивачу квартири в АДРЕСА_1 в порядку приватизації. Отже в даному випадку відповідач здійснював правомочності власника комунального майна, тобто не реалізовував в цій частині владних управлінських функцій.

40. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статті 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

41. За таких обставин, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій, розглянувши справу, не віднесену до їх юрисдикції, не можуть вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

42. Відповідно до пункту 5 частини 1 стаття 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

43. Згідно зі статтею 354 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 354 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

44. Відповідно до статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

45. Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Горбаквіської сільради від
12.11.2012 № 558 "Про внесення змін до рішення сесії від 18.07.2011 № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в

АДРЕСА_3. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

47. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

48. За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог із виходом за межі позовних вимог шляхом визнати нечинними та скасування рішення Горбаківської сільради: від 08.12.2011 № 261 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 жительки с. Томахів про надання земельної ділянки", від 18.07.2012 № 438 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на землю", від 10.10.2012 № 533 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність" та зобов'язання Горбаківської сільради повторно розглянути заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі 0,10 га для обслуговування квартири і господарських будівель.

Керуючись статтями 343, 351, 354, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову Гощанського районного суду Рівненської області від
14.03.2013 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від
15.01.2018 у справі №1703/1752/2012.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати протиправними та скасувати рішення Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області:

від 08.12.2011 № 261 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 жительки с. Томахів про надання земельної ділянки";

від 18.07.2012 № 438 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на землю";

від 10.10.2012 № 533 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність".

Зобов'язати Горбаківську сільську раду Гощанського району Рівненської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в розмірі 0,10 га для будівництва та обслуговування квартири в АДРЕСА_1.

Провадження у справі №1703/1752/2012 в частині позовних вимог про визнання нечинним та скасування рішення Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 12.11.2012 № 558 "Про внесення змін до рішення сесії від
18.07.2011 № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" - закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

А. І. Рибачук

Т. Г. Стрелець

С. Г. Стеценко,

Судді Верховного Суду