Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №820/3708/16

адміністративне провадження №К/9901/31077/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року у складі судді Панченко О.В.

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року у складі суддів П'янової Я.В., Зеленського В.В., Чалого І.С.

у справі № 820/3708/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектком»

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

8 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпроектком» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії податкового органу щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, невизнання податкових декларацій Товариства та зобов'язання визнати податкові декларації поданими датою їх фактичного отримання.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року позов задоволено, визнано протиправними дії податкового органу щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 6 листопада 2015 року № 061120151, невизнання податкових декларацій Товариства з податку на додану вартість за січень 2016 року та лютий 2016 року та визнано податкові декларації Товариства з податку на додану вартість за січень 2016 року та лютий 2016 року з додатками поданими датою їх фактичного отримання 17 лютого 2016 року та 22 березня 2016 року відповідно. Зобов'язано податковий орган відобразити показники (дані) податкових декларацій Товариства з податку на додану вартість за січень 2016 року та лютий 2016 року з додатками в інформаційних базах ДФС.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду він 9 лютого 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання податкового органу відобразити показники (дані) податкових декларацій Товариства з податку на додану вартість за січень 2016 року та лютий 2016 року з додатками в інформаційних базах ДФС. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року по справі № 820/3708/16 залишено без змін.

Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при вчиненні дій щодо неприйняття податкових декларацій Товариства з податку на додану вартість за звітний податковий період січень - лютий 2016 року та додатками до них, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

У червні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 6 листопада 2016 року між Товариством та податковим органом укладено договір про визнання електронних документів № 061120151 з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку.

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року. Вказана податкова звітність не прийнята з посиланням на порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233, а саме: можливо розірвано договір про визнання електронної звітності.

В березні 2016 року Товариство через розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів, керуючись пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України подало декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року у паперовому вигляді до канцелярії податкового органу, вказану декларацію податковим органом не прийнято.

17 червня 2016 року Товариство звернулось з листом № 17/06 до податкового органу з проханням надати письмові відповіді з зазначенням причин неприйняття декларації. Крім того, просив надати засвідчену копію декларації по ПДВ за лютий місяць, яку подано у паперовому вигляді до канцелярії.

За результатами розгляду вищевказаної заяви Товариству надано копію декларації по податку на додану вартість за лютий місяць, з якої вбачається, що її зареєстровано 22 березня 2016 року за № 1600007727, але показники (дані) податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками не відображено в інформаційних базах ДФС.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 6 листопада 2015 року між Товариством та податковим органом укладено договір, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису.

Договір укладено в електронному вигляді. Підтвердженням укладення договору є квитанція № 2.

Відповідно до розділу 6 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

З моменту укладання договору усі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність.

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Згідно з частиною 1, статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що Товариство своєї згоди на розірвання договору не надавало, відповідне судове рішення не приймалось. Договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку.

Умовами договору визначено, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у двох випадках: ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; зміна позивачем місця реєстрації.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем не надано жодного доказу щодо ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміни Товариством місцезнаходження, що слугувало б підставою для одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) встановлено обов'язок прийняття податкової декларації контролюючим органом.

Податковим кодексом України визначено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, підпункт 49.11.1 у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства визначено - 61052 Харківська область, м. Харків, Жовтневий район, провулок Сімферопольський, будинок 6, та на момент виникнення спірних правовідносин позивачем не змінено місцезнаходження, статус відомостей про юридичну особу підтверджено. У договорі № 061120151 від 6 листопада 2015 року про визнання електронних документів зазначена адреса Товариства - провулок Сімферопольський, будинок 6, м. Харків, Харківська область, 61052.

У податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень та лютий 2016 року позивачем зазначено місцезнаходження: провулок Сімферопольський, будинок 6, м. Харків, Харківська область, 61052. Копії вказаних декларацій наявні в матеріалах справи.

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, що в податковій адресі, вказаній в декларації, є розбіжність з базами даних податкового органу, оскільки вказаний довід спростовується матеріалами справи.

Таким чином, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що при вчиненні дій щодо неприйняття податкових декларацій Товариства з податку на додану вартість за звітний податковий період січень - лютий 2016 року податковий орган діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року у справі № 820/3708/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер