Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.04.2019 року у справі №820/253/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №820/253/16

адміністративне провадження №К/9901/28605/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Обрій»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у складі суддів Бершова Г.Є., Ральченка І.М., Катунова В.В.

у справі № 820/253/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Обрій»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В :

19 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Обрій» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки з мотивів незаконності такої перевірки.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2016 року позов задовольнив та скасував наказ податкового органу від 13 січня 2016 року №36. Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачем подано до контролюючого органу фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік, відповідно до якого обсяг доходу не перевищує 20 мільйонів гривень. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутнє право на проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, а тому наказ від 13 січня 2016 року № 36 «Про проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Обрій» є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою від 15 червня 2016 року Харківський апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив. При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік позивачем подано 18 січня 2016 року, тобто вже після включення його до плану-графіку перевірок на 1 квартал 2016 року. На момент включення до плану-графіку фіскальний орган міг керуватися лише даними податкової декларації підприємства за 2014 рік, відповідно до якої обсяг доходу за календарний рік складає більше 20 млн. грн.

4 липня 2016 року Товариством подано касаційну скаргу, в якій позивач посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган зазначає, що суд апеляційної інстанції повністю та об'єктивно дослідив матеріали справи та виніс цілком законне та обґрунтоване рішення, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 13 січня 2016 року відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1. статті 41, пункту 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статей 77, 78 Податкового кодексу України, згідно із планом графіком проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2016 року податковим органом видано наказ № 36 «Про проведення перевірки ТОВ Фірма «ОБРІЙ» у період з 25 січня 2016 року тривалістю 10 робочих днів.

Позивачем подано до контролюючого органу фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік, відповідно до якого вбачається, що обсяг його доходу не перевищує 20 мільйонів гривень.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII.

Пунктом 3 Перехідних положень вказаного Закону встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем подано до контролюючого органу фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік, відповідно до якого вбачається, що обсяг його доходу не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому суд першої інстанції не встановив, коли саме поданий фінансовий звіт, коли його отримав податковий орган, чи отримав податковий орган вказаний звіт до прийняття наказу чи до проведення перевірки, або після дати призначеної перевірки. Не встановлено, чи поданий фінансовий звіт вчасно, або з пропущенням строку.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції приймаючи рішення виходив з того, що позивача включено до плану-графіку перевірок на 1 квартал 2016 року 31 грудня 2015 року. При цьому вказаний план-графік в матеріалах справи відсутній. Судом також не досліджено, чи є планова перевірка підставою для незастосування мораторію на перевірки, встановленого Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII

За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Обрій» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі № 820/253/16 скасувати.

Адміністративну справу № 820/253/16 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер