Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.02.2019 року у справі №816/2100/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №816/2100/18

адміністративне провадження №К/9901/2825/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Стрелець Т. Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Любчич Л. В., суддів: Спаскіна О. А., Сіренко О. І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Райдержадміністрація), третя особа - Хорольська міська рада (далі - Міськрада), про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження від 25.05.2018 №124, яким затверджено акт комісії Хорольської районної державної адміністрації з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам про визначення розміру збитків та недоотриманих доходів, які підлягають відшкодуванню від 23.05.2018 в частині затвердження розміру збитків, заподіяних ОСОБА_1.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 02 серпня 2018 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував розпорядження Райдержадміністрації від
25.05.2018 № 124 про затвердження акту комісії Хорольської районної державної адміністрації з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам про визначення розміру збитків та недоотриманих доходів, які підлягають відшкодуванню від 23.05.2018 в частині визначення розміру збитків, заподіяних ОСОБА_1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що спірним розпорядженням затверджено акт визначення розміру збитків та недоотриманих доходів, який складено комісією з порушенням процедури, визначеної пунктом 2 Постанови № 284 та розпорядження від 22.05.2018 № 118. Як наслідок, ОСОБА_1 (особа, яка зобов'язана відшкодувати збитки) був позбавлений можливості приймати участь у обговоренні, надавати пояснення, докази тощо.

Заперечуючи той факт, що позивач не міг взяти участі у спірних процедурах по визначенню збитків, представник Хорольської міської ради не надав суду жодних доказів, які б свідчили про обізнаність позивача з цими процедурами та можливість його взяти участь у їх обговоренні та надання відповідних доказів на підтвердження своєї позиції.

Крім того, суд зазначив, що акт має розбіжності, які разом із ненаданням позивачу можливості надати пояснення та відповідні докази під час здійснення процедури визначення збитків призвели до неправильного розрахунку збитків та недоотриманих доходів, які підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 за користування земельними ділянками.

А, відтак, оскаржене розпорядження Хорольської районної державної адміністрації підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині затвердження розміру збитків, заподіяних ОСОБА_1.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що оспорюваним розпорядженням відповідача, зокрема, затверджено акт по визначенню розміру збитків, які підлягають відшкодуванню за користування земельними ділянками загальною площею 6,5512 га та, крім іншого, затверджено розмір збитків та недоотриманих доходів нанесених ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 01.05.2018 у сумі 206 512,30 грн.

Таким чином, повноваження відповідача у даному випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тому оскаржуване розпорядження Хорольської районної державної адміністрації не порушує права, обов'язки чи інтереси позивача, а відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірним розпорядженням затверджено акт визначення розміру збитків та недоотриманих доходів, який складено комісією з порушенням процедури, визначеної пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, та розпорядження від
22.05.2018 № 118. Як наслідок, ОСОБА_1 (особа, яка зобов'язана відшкодувати збитки) був позбавлений можливості приймати участь в обговоренні, надавати пояснення, докази тощо.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М. І., судді: Берназюк Я. О., Коваленко Н. В.

Верховний Суд ухвалою від 21 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження.

У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 203 липня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року № 891/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23.05.2018 Райдержадміністрацією прийнято розпорядження від 25.05.2018 №124 "Про затвердження акта по визначенню розміру збитків, які підлягають відшкодуванню за користування земельними ділянками загальною площею 6,5512 га".

Зазначеним розпорядженням, крім іншого, затверджено розмір збитків та недоотриманих доходів нанесених ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 01.05.2018 у сумі 206 512,30 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим розпорядженням в частині затвердження заподіяних ним збитків, звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Із наведених положень убачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Як установили суди, оспорюваним розпорядженням відповідача, крім іншого, затверджено розмір збитків та недоотриманих доходів нанесених ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 01.05.2018 у сумі 206 512,30 грн

Отже, повноваження відповідачів у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення міської ради. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин це розпорядження Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області не порушує права, обов'язки чи інтереси позивача, а відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2016 року у справі № 500/2776/14-а та у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 820/3190/17.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 342, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: С. Г. Стеценко

Т. Г. Стрелець