Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КАС ВП від 06.03.2019 року у справі №497/1779/17 Ухвала КАС ВП від 06.03.2019 року у справі №497/17...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.03.2019 року у справі №497/1779/17



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 497/1779/17

адміністративне провадження № К/9901/5258/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Стрелець Т. Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Ступакової І. Г., суддів: Бітова А. І., Лук'янчука О. В. ) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Аптечна мережа "Фармація" (далі - ПАТ "АП "Фармація") до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області (далі - Сільрада), третя особа - ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ПАТ "АМ "Фармація" звернулося до Болградського районного суду Одеської області з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення № 52 від 21 жовтня 2015 року "Про присвоєння поштової адреси на нежитлове приміщення".

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №737 від 14.10.2004 товариство є власником 1/3 частини приміщення літера "А" першого поверху загальною площею 143,1 кв. м по АДРЕСА_1. Однак, незважаючи на вказану обставину, виконавчий комітет Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, на підставі заяви ОСОБА_1, прийняв рішення №52 від 21 жовтня 2015 року, яким присвоїв нову поштову адресу вказаному нежитловому приміщенню (АДРЕСА_1), чим позбавив позивача права користуватися та розпоряджатися його власністю.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Болградський районний суд Одеської області рішенням від 18 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовив.

П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував. Прийняв нове рішення про задоволення позову.

Визнав протиправним та скасував рішення виконавчого комітету Кубейської (Червоноармійської) сільської ради Болградського району Одеської області № 52 від 21 жовтня 2015 року "Про присвоєння поштової адреси на нежитлове приміщення".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що при розгляді заяви ОСОБА_1. Сільрада не перевірила та не врахувала інтересів інших співвласників, в тому числі інтересів ПАТ "АМ "Фармація", як власника частини нежитлової будівлі, якій була присвоєна адреса АДРЕСА_1, та задовольнила подану заяву шляхом зміни поштової адреси.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 лютого 2019 року до Верховного Суду звернулася ОСОБА_1 із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі йдеться про те, що апеляційним судом не взято до уваги те, що позивач не є власником 1/3 частини нежитлової будівлі, загальною площею 143,1 кв. м по АДРЕСА_1, тому позивач не є носієм порушеного права, а отже і не є суб'єктом права на судовий захист.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "АМ "Фармація" просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 лютого 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Гімон М. М., судді: Мороз Л. Л., Стародуб О. П.

Верховний Суд ухвалою від 05 березня 2019 року відкрив касаційне провадження.

У зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді Гімона М. М. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 лютого 2019 року визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г., справу передано судді-доповідачу.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи

На підставі рішення Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області №72 від 26.07.2004 ПАТ "АМ "Фармація" є власником 1/3 частини першого поверху, приміщення загальною площею 143,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.

14.10.2004 Червоноармійською сільською радою Болградського району Одеської області позивачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 737.

04.07.2014 Червоноармійською сільською радою Болградського району Одеської області ОСОБА_1 видано свідоцтво серії ОД № 505 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), згідно з яким частка ОСОБА_1 на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства "Кубей" (с. Червоноармійське Болградського району) визначена в розмірі 108 000 грн. У рахунок майнового паю ОСОБА_1, згідно з рішенням загальних зборів співвласників майна колишнього КСП "Кубей", на суму 108 000 грн виділено наступне нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1: нежитлова будівля 409 кв. м (у складі: підвал - 128,2 кв. м, поверх № 1-143.1 кв. м, поверх № 2-137,7 кв. м).

16.10.2015 ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області із заявою про присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню, яке знаходиться по АДРЕСА_1.

21.10.2015 виконавчий комітет Кубейської (Червоноармійської) сільської ради Болградського району Одеської області прийняв рішення № 52 "Про присвоєння поштової адреси на нежитлове приміщення", яким нежитловому приміщенню, який знаходиться по АДРЕСА_1 присвоєно поштову адресу: "АДРЕСА_2".

З матеріалів справи, також, вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності від 04.07.2014 №505 державним реєстратором Болградського районного управління юстиції Одеської області Арнаутовою Л. І. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 409 кв. м по АДРЕСА_1.

При зверненні до суду з позовом до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення № 52 від 21 жовтня 2015 року "Про присвоєння поштової адреси на нежитлове приміщення" свої позовні вимоги ПАТ "АМ "Фармація" обґрунтовувало тим, що при прийнятті спірного рішення сільською радою не враховано права та інтереси товариства, як власника частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, наслідком чого стало зміна поштової адреси належній йому нерухомості та проведення державної реєстрації належного позивачу приміщення аптеки за іншим власником - ОСОБА_1.

Присвоєння нової поштової адреси вказаному нежитловому приміщенню (АДРЕСА_1) позбавило позивача права користуватися та розпоряджатися його власністю.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини 1 статті 3 КАС України).

У пункті 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як встановлено судами, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права щодо володіння, користування та розпорядження нерухомим майном (частиною нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1), яке, на думку позивача, належить йому на законних правових підставах.

Отже, звернення ПАТ "АМ "Фармація" до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства. Фактично існує спір про право між ПАТ "АМ "Фармація" та ОСОБА_1.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом; далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно зі статтею 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 ЦК України).

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із цивільних відносин.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Ураховуючи суб'єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом цивільних прав та інтересів, колегія суддів Верховного Суду вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим та має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 200/16168/17 (2-а/200/1186/17) (провадження № 11-510апп19).

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи цей правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, а також суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суди помилково розглянули дану справу в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України (у чинній на сьогодні редакції) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- ~law39~, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law40~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law41~.

Касаційна скарга по справі, що розглядається, подана 25 лютого 2019 року, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності ~law42~ (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтями 238, 240 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

За частиною 3 статті 354 КАС України в редакції Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law44~) у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Порядок роз'яснення позивачеві права звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови унормований положенням ч. 1 ст. 239 КАС України в редакції ~law45~. Стаття 239 КАС України передбачає саме наслідки закриття провадження у справі, тобто пов'язується із результатом розгляду, в даному випадку, касаційної скарги.

Отже, оскільки процесуальні наслідки у вигляді права на подачу заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, виникають у позивача після розгляду касаційної скарги, в цій частині застосуванню підлягають статті 239 та 354 КАС України в редакції ~law46~.

Наведені положення в контексті ухваленого рішення у цій справі зумовлюють право позивача на подання відповідної заяви до Верховного Суду, за результатами розгляду якої справа має бути скерована до відповідного суду першої інстанції, який своєю чергою за положеннями частини 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України у редакції ~law47~ перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 342, 343, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року - скасувати і закрити провадження по справі.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до суду цивільної юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: С. Г. Стеценко

Т. Г. Стрелець
logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати