Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.10.2018 року у справі №815/913/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 грудня 2018 року

справа №815/913/18

адміністративне провадження №К/9901/63097/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у складі судді Юхтенко Л.Р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у складі колегії суддів Семенюк Г.В., Потапчука В.О., Шляхтицького О.І у справі № 815/913/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровєрлайн-Моторс" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ровєрлайн-Моторс" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі), про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 21 лютого 2018 року № 500060/2018/000008/2 та від 22 лютого 2018 року № 500060/2018/000009/2 та карток відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 21 лютого 2018 року № 500060/2018/00034 та від 22 лютого 2018 року № 500060/2018/00036, з мотивів їх протиправності.

22 травня 2018 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018, позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого пунктом другим частини шостої статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

04 жовтня 2018 року відповідачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 52-54, статті 57, пункту 2 статті 58, статті 248, статті 256, статті 257, статті 337 Митного кодексу України, пункту 2 (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі-ГАТТ), статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить правомірність своїх дій під час коригування митної вартості товарів та винесенні карток відмови, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, до ціни; загальна сума договору становить вісім мільйонів доларів, а товару ввезено вже на понад ніж п'ятнадцять мільйонів; загальна сума страхування у страхових документах на англійській мові літерами некоректно вказана відповідно до числового значення; у страхових документах назва судна та номер коносамента не відповідає даним зазначеним в поданих до декларації документах; в страховому документі відсутні відомості про вартість страхування.

08 жовтня 2018 року касаційна скарга передана судді-доповідачу.

10 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду від зазначену касаційну скаргу залишено без руху, витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу №815/913/18 та запропоновано митному органу надати оскаржувані рішення про коригування митної вартості та декларації на підставі яких прийняті дані рішення.

26 жовтня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла справа №815/913/18.

05 листопада 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла заява митного органу про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано витребувані документи та платіжні доручення №1828 та №1843 від 26 вересня 2018 року, якими підтверджується сплата судового збору в загальному розмірі 23 212,62 гривні.

13 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу митного органу повторно залишено без руху та запропоновано скаржнику доплатити судовий збір в розмірі 3 524 гривень.

04 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу.

Відзив Товариства на касаційну скаргу митного органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 21 лютого 2018 року та 22 лютого 2018 року з метою розмитнення товару (переносні ручні машинки для підрізання трави та іграшки пластикові з металевим каркасом, колісні, з електромотором для катання дітей віком 5-12 років), отриманого на підставі зовнішньоекономічного контракту від 20 серпня 2015 року № HJS/RM-15, укладеного з HANGZHOU JOY IMP.& р.CO.,LTD (Китай), Товариством до митного органу подано в порядку електронного декларування відповідні митні декларації №500060/2018/005120 та №500060/2018/005226 з необхідним для митного оформлення пакетом документів.

Митний орган за наслідками розгляду вказаних електронних митних декларацій оформив оскаржувані картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з посиланням на главу 9, статті 52-55 Митного кодексу України. У зв'язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58, 59 Митного кодексу України застосовано другорядний метод - резервний.

21-22 лютого 2018 року митним органом винесено спірні рішення про коригування митної вартості товарів та роз'яснено необхідність подання нової митної декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поставка товару за контрактом ціни розраховані на базі CIF «Інкотермс 2000» (вартість, страховка и фрахт порту). Згідно з додатком від 29 вересня 2017 року №4/1 до зовнішньоекономічного контракту від 20 серпня 2015 року № HJS/RM-15 загальна сума цього договору збільшена до 20 000 000 дол. США. Зазначений додаток був наданий відповідачу.

Листом директора контрагента від 01 січня 2016 року повідомлено, що упаковка товару, який постачається на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роверлайн-Моторс» входить до вартості товару і є його невід'ємною частиною.

Умови поставки CIF у редакціях «Інкотермс 2000» та «Інкотермс 2010» (Вартість, страхування і фрахт…) не мають між собою відмінностей і означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження (Одеса). Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

У відповідності зі статтею 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; витрати на страхування товару.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів. Митним органом при прийнятті спірних актів індивідуальної дії серед підстав для коригування митної вартості не наведено жодного твердження про невідповідність умов поставки тим, що визначені у товаросупровідних документах.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи обставини справи, правомірно виходили з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Верховний Суд вказує, що аргументи митного органу в касаційній скарзі щодо відсутності інформації про включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, до ціни товару, загальної суми договору, недоліків страхових документів, так само як і посилання у зв'язку з цим на положення статті VII ГАТТ, є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій досліджено та спростовано ці доводи, а відтак підтверджено правомірність використання позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, відповідає меті адміністративного судочинства при вирішенні спорів цієї категорії. Дослідження компетенції митного органу, яка не є спірною у цих відносинах, є одним із елементів, однією складовою, яка не забезпечує повноту дослідження у справі.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі № 815/913/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер