Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №816/534/17

провадження №К/9901/20786/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (судді Кононенко З.О., Бондар В.О., Калиновський В.А.),

І. Суть спору

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУ НП) про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП № 399 від 22 березня 2017 року «Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності»;

визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП № 104 о/с від 24 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);

поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Великобагачанського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУ НП з 24 березня 2017 року;

стягнення з ГУ НП на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги обґрунтував тим, що застосоване до нього стягнення у виді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу і не співмірне з тяжкістю вчиненого правопорушення. На думку позивача, відповідач не врахував попередньої його поведінки, факт визнання ним своєї вини та його ставлення до виконання службових обов'язків.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 09 березня 2017 року до ГУ НП надійшла постанова Київського районного суду м. Полтави від 05 жовтня 2016 року про визнання капітана поліції ОСОБА_1 винним у вчиненні 13 липня 2016 року адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КпАП).

4. За цим фактом ГУ НП, на підставі наказу від 10 березня 2017 року № 260, провела щодо позивача службове розслідування, у підсумку якого констатовано той факт, що 13 липня 2016 року позивач був за кермом автомобіля НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння (що і слугувало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності).

5. Відповідно до висновку службового розслідування, станом на 13 липня 2016 року ОСОБА_1 перебував на посаді заступника начальника Кобеляцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

6. 13 липня 2016 року о 02:15 год. ОСОБА_1 їхав автомобілем НОМЕР_2 на вул. Шведській у м. Полтаві. Його зупинив працівник патрульної поліції, відтак виявив, що ОСОБА_1 має явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млява мова, тремтіння рук).

7. На пропозицію працівників патрульної поліції (у присутності двох свідків) щодо проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння позивач відмовився.

8. У зв'язку з цим інспектор патрульної поліції роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Полтаві рядовий поліції ОСОБА_3 склав стосовно ОСОБА_1 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП. За цим протоколом ОСОБА_1 вказав, що є тимчасово безробітним і не погоджується з оформленим стосовно нього протоколом.

9. Також у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 30 січня 2012 року вже притягався до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КпАП та відбув громадські роботи (кількістю 40 год.)

10. На підставі матеріалів справи про адміністративне правопорушення Київський районний суд міста Полтави ухвалив згадану постанову від 05 жовтня 2016 року (у справі № 552/3770/16-а). Апеляційний суд Полтавської області постановою від 13 жовтня 2016 року залишив вказане судове рішення без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

11. За поясненнями ОСОБА_1, які він надав під час службового розслідування, 13 липня 2016 року, коли він був у відпустці, заїжджаючи у двір на вул. Шведській, 22 в м. Полтаві автомобілем НОМЕР_2, його з незрозумілих причин зупинили працівники патрульної поліції. Останні повідомили позивачу, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Позивач зазначив, що оскільки це не відповідало дійсності, він відмовився від проходження огляду. Водночас зауважив, що прийняття постанови апеляційного суду він виконав покладене на нього адміністративне стягнення.

12. На підставі висновків службового розслідування ГУ НП наказом № 399 від 22 березня 2017 року (реалізованим наказом 104 о/с від 24 березня 2017 року) за порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ та пункту 1 частини першої статті 18 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), що виразилося у недотриманні законодавства, а саме вчинення грубого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, дільничного офіцера поліції сектору превенції Великобагачанського відділення поліції Миргородського ВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції.

13. Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

14. Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 04 травня 2017 року позовні вимоги задовольнив.

15. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП № 399 від 22 березня 2017 року «Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності».

16. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП № 104 о/с від 24 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

17. Поновив капітана поліції ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Великобагачанського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУ НП з 24 березня 2017 року.

18. Стягнути з ГУ НП на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24 березня 2017 року по 03 травня 2017 року у розмірі 4403,10 грн.

19. Постанову суду в частині стягнення з ГУ НП середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць та поновлення позивача на посаді в ГУ НП допущено до негайного виконання.

20. Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що погоджується з тим, що вчинений позивачем проступок є порушенням службової дисципліни, оскільки поведінка поліцейського у позаслужбовий час також має відповідати вимогам Дисциплінарного статуту. Проте суд першої інстанції не погодився з тим, що до позивача застосували крайній (найсуворіший) захід дисциплінарного впливу.

21. З посиланням на статтю 12, частини десяту, п'ятнадцяту статті 14 Закону України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут) суд зазначив, що безальтернативні підстави для звільнення зі служби в поліції встановлені Законом № 580-VIII, а саме: поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. На думку цього суду, законодавець визначив лише корупційні адміністративні правопорушення як підставу для обов'язкового звільнення. Звільнення працівника поліції за інше адміністративне правопорушення як безальтернативного заходу дисциплінарного стягнення, без врахування всіх обставин, передбачених Дисциплінарним статутом, як зазначив суд першої інстанції, є довільним тлумаченням вищезазначеної норми.

22. За таких обставин відповідач мав не просто констатувати факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, але й проаналізувати обставини, передбачені частиною десятою статті 14 Дисциплінарного статуту. Судячи зі змісту матеріалів службового розслідування, відповідач цих обставин не досліджував, оскільки порушення позивачем частини першої статті 130 КпАП є несумісним з можливістю подальшого проходження служби в Національній поліції.

23. З покликанням на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 816/1257/16 (яка набрала законної сили) суд першої інстанції (в цій справі) зазначив, що позивач як працівник поліції характеризується з позитивної сторони; судячи з його послужного списку має неодноразові заохочення за сумлінну службу; брав участь в антитерористичній операції; на дату застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення, відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту, вважався таким, що не має дисциплінарних стягнень. З урахуванням наведеного, тяжкість проступку і обставини вчиненого правопорушення, на думку суду першої інстанції, не дають підстав для безальтернативного звільнення позивача з Національної поліції. Окрім того, випадків зловживання позивачем алкогольними напоями, як і подібних випадків керування ним транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння під час службового розслідування не встановлено, шкоди правам та інтересам інших осіб вчиненим правопорушенням також не заподіяно. У цьому ж зв'язку суд першої інстанції зауважив, що стягнення у виді штрафу позивач виконав добровільно, тобто сповна відбув покарання за скоєне адміністративне правопорушення.

24. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 03 жовтня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції і прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог.

25. На думку апеляційного суду, факт вчинення позивачем 13 липня 2016 року правопорушення, яке дискредитує звання працівника органів Національної поліції, встановлено належними і допустимими доказами.

26. За встановлених в цій справі обставин апеляційний суд дійшов висновку, що на позивача правомірно наклали дисциплінарне стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв'язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, тому підстав для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції немає.

IV. Касаційне оскарження

27. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права просить скасувати його постанову і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

28. Свої вимоги мотивує, зокрема, тим що звільнення є крайнім (найсуворішим) заходом дисциплінарного стягнення, але не безальтернативним з огляду підставу, яка слугувала його застосуванню. На думку позивача, лише вчинення корупційного правопорушення однозначно унеможливлює подальше перебування на службі в органах поліції. Вчинення адміністративного правопорушення, як у випадку з позивачем, є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, однак при обранні виду стягнення відповідач мав би врахувати усі обставини, які впливають на тяжкість покарання, як-от особу правопорушника і його характеристику на службі, що не було зроблено.

29. Крім того, з посиланням на статтю 16 Дисциплінарного статуту ОСОБА_1 зазначив, що дисциплінарне стягнення не може застосовуватися, якщо з дня вчинення адміністративного проступку минуло більше півроку

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

30. За змістом до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

31. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

32. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

33. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

34. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

35. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

36. Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

37. За змістом статті 15 Дисциплінарного статуту у разі порушення дисципліни особами рядового і начальницького складу в період перебування у відрядженні, відпустці, на відпочинку або в період тимчасової непрацездатності начальник органу чи підрозділу, у межах відповідної території, де вчинено дисциплінарний проступок, уживає заходів щодо його припинення, збирає первинні матеріали та надсилає їх для розгляду за місцем проходження служби порушника.

38. Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

39. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

40. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

VІ. Висновки Верховного Суду

41. У цій справі суди встановили, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 13 липня 2016 року він вчинив проступок (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), за фактом якого складено протокол про адміністративне правопорушення.

42. Київський районний суд міста Полтави, який розглядав справу про адміністративне правопорушення, визнав позивача винним у скоєнні адміністративного проступку, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП і притягнув його до відповідальності.

43. З урахуванням положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року (далі - КАС), встановлені судом (у постанові у справі про адміністративне правопорушення) факт вчинення проступку і вина позивача у його скоєнні є обов'язковими для суду, який розглядає справу про правові наслідки дій особи, щодо якої ухвалено постанову суду.

44. В контексті спірних правовідносин суд має на меті підкреслити, що факт вчинення позивачем проступку, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, є доведеним і позивач це також визнає. Тобто спору щодо того, чи вчинив позивач проступок немає, натомість у цій справі спірний наказ про звільнення з органів поліції суди оцінювали в аспекті співмірності тяжкості вчиненого проступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення.

45. Так, обраний вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим і обов'язком, у цьому випадку, ГУ НП було врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків, рівень кваліфікації.

46. Колегія суддів не має обґрунтованих підстав вважати, що за встановлених в цій справі обставин відповідач свого обов'язку не виконав. У цьому зв'язку потрібно зауважити, що позивача, працівника поліції, який на той час обіймав керівну посаду, визнано винним у тому, що він був за кермом транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння. Такий проступок, на думку колегії суддів, є істотним порушенням не тільки службової дисципліни, але і безпеки дорожнього руху, адже транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки і нехтування водієм основоположними правилами, зокрема щодо заборони керування в стані алкогольного сп'яніння, є категорично неприпустимо, особливо для працівника поліції.

47. З приводу доводів позивача про те, що від дати скоєння проступку минуло більше ніж півроку як підстави для звільнення від дисциплінарної відповідальності, слід зазначити, що в цей період не включається, зокрема, період провадження у справі про адміністративне правопорушення і проведення службового розслідування. Якщо взяти до уваги коли щодо позивача оформили протокол про адміністративне правопорушення і визнали (у судовому порядку) винним у вчиненні адміністративного проступку, то піврічний строк для накладення дисциплінарного стягнення (відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту) не минув.

48. Переглянувши судові рішення в межах повноважень, визначених статтями 341, 349 КАС, колегія суддів дійшла висновку, що за встановлених фактичних обставин і правового регулювання спірних правовідносин висновок суду апеляційної інстанції є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

49. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

50. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець