Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа №816/1564/17

адміністративне провадження №К/9901/17718/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року (суддя Шевяков І.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року (колегія суддів у складі: Дюкарєвої С.В., Жигилія С.П., Перцової Т.С.) у справі № 816/1564/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач, ГУНП в Полтавській області) про скасування рішення атестаційної комісії, наказу про звільнення від 14 вересня 2016 року, поновлення на посаді інспектора слідчого відділення в Диканському відділенні поліції Миргородського відділу поліції ГУНП в Полтавській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присвоєння на момент поновлення звання старшого лейтенанта поліції.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування якої позивач зазначив, що він цілком усвідомлює, що для звернення до адміністративного суду ним було пропущено встановлений місячний строк, однак, просить суд поновити його, оскільки він в період з 14 вересня 2016 по 14 жовтня 2016 року хворів, а тому не мав можливості підготувати і подати позов.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, у задоволенні заяви позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення відмовлено, а клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено, позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області про скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку залишено без розгляду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом ГУНП в Полтавській області від 14 вересня 2016 року № 288 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію України».

Залученою до матеріалів справи копією розписки ОСОБА_1 підтверджено, що останньому 14 вересня 2016 року вручено під підпис трудову книжку, посвідчення про приписку, припис для постановки на військовий облік, витяг з наказу № 288 о/с в частині його звільнення, атестат про повну загальну середню освіту з додатком до нього, сертифікат ЗНО.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до суду з даним позовом.

Суд апеляційної інстанції погодився із вказаними висновками суду першої інстанції.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити його вимоги. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а якщо суду були потрібні додаткові докази, то він мав їх витребувати. Додатково наголосив, що звільнення з дискредитуючи підстав перешкоджає подальшому працевлаштуванню.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній до 15.12.2017) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з частинами другою та третьою статті 99 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Суд касаційної інстанції виходить з того, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, копію трудової книжки та витяг з наказу про звільнення позивач отримав 14 вересня 2016 року, що визнається останнім.

Проте, до суду з даним адміністративним позовом він звернувся лише 15 вересня 2017 року, тобто більше, ніж через рік з моменту прийняття оскаржуваного наказу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що обставини, на які позивач посилається як на поважні причини пропуску строку, зокрема, щодо тимчасової непрацездатності та необхідності догляду за близькими особами, не унеможливлювали своєчасне звернення до суду з цим позовом, не є достатніми та належними підставами для визнання поважними причин пропуску строку до суду. Більш того, не охоплюють весь період пропущеного строку.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів для визнання причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а обставини, на які він посилається не є такими, що виключають можливість своєчасного звернення до суду з позовом.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даною позовною вимогою та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, - колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в цій частині у відповідності до вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року у справі № 816/1564/17 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. ЖелтобрюхСудді: О.В. Білоус Т.Г. Стрелець