Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа №202/4104/17

провадження №К/9901/4415/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2017 (головуючий суддя Бєльченко Л.А.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Панченко О.М., суддів Іванова С.М., Чередниченка В.Є.) у справі №202/4104/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпрі ради про визнання дій неправомірними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпрі ради, в якому просив:

а) визнати неправомірною відмову відповідача щодо перерахунку та виплати позивачу недоотриманих сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, що передбачена ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 3 мінімальних заробітних плат;

б) стягнути з відповідача на користь позивача, недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 3 мінімальних заробітних плат за 2015 рік, 2016 рік та 2017 рік.

2. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2017 у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною відмови Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради щодо перерахунку та виплати позивачу недоотриманих сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, що передбачена ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі трьох мінімальних заробітних плат та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради на користь ОСОБА_2 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за 2015 - 2016 роки та залишено позов ОСОБА_2 у зазначеній частині без розгляду. В іншій частині - постанову суду першої інстанції залишено без змін.

4. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, є інвалідом ІІ групи.

6. 10.05.2017 позивач звернувся до Управління із заявою про проведення перерахунку розміру нарахованої щорічної допомоги відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

7. Листом відповідача від 25.05.2017 № М-386 позивача було повідомлено про відмову у здійсненні перерахунку та зазначено, що нарахування щорічної допомоги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи».

8. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що при нарахуванні позивачу щорічної разової допомоги на оздоровлення як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562, діяв в межах наданої компетенції і відповідно до норм чинного законодавства.

10. Залишаючи без розгляду позовні вимоги за 2015-2016 роки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог за 2015-2016 роки.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Позивач у касаційній скарзі наголошує, що застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 є безпідставним, оскільки вона прийнята задовго до того, як відповідні зміни (щодо наявності у Кабінету Міністрів України права визначати розмір спірної допомоги) були внесені до законодавства, що регулює порядок соціальних виплата постраждалим від аварії на ЧАЕС.

12. На думку позивача, оскаржувані судові рішення суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

13. Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечив та зазначив, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального чи матеріального права.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

15. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

16. На час виникнення спірних правовідносин стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діяла в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї» від 21.04.2016 № 1339-VIII, відповідно до якої: «Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

17. Відповідно до п. 10 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 760, щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

18. В свою чергу, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 №562, встановлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: евакуйованим із зони відчуження у 1986 році - 75 гривень.

19. Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не було передбачено виплату позивачу щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 3 мінімальних заробітних плат. Виплату позивачу допомоги на оздоровлення було здійснено відповідачем на підставі чинного на час здійснення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2017 рік законодавства.

20. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що допомогу на оздоровлення за 2015-2016 позивач отримав у травні 2015 року та у березні 2016 року, про що свідчать долучені відповідачем до заперечень на позов копії рішень від 20.01.2015, від 16.01.2016 та копії відповідних платіжних доручень.

21. Позивач звернувся до суду першої інстанції у червні 2017 року, поважних причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог за 2015 - 2016 роки суду не навів. Касаційна скарга також не містить жодних доводів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог за 2015 - 2016 роки.

22. Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги за 2015 - 2016 роки.

23. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

24. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

25. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 у справі №202/4104/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб