Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.07.2020 року у справі №260/408/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 260/408/20

адміністративне провадження № К/9901/15560/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 260/408/20

за позовом ОСОБА_1 до Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, постановлену в складі головуючого судді Рейті С. І.,

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого Качмара В. Я., суддів Курильця А. Р., Старунського Д. М.,

УСТАНОВИЛ:

І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - відповідач, Мукачівська РДА Закарпатської області) в якому просила:

1.1 визнати дії відповідача, а саме: звільнення з посади начальника управління освіти, молоді та спорту Мукачівської РДА Закарпатської області протиправними;

1.2 зобов'язати Мукачівську РДА Закарпатської області поновити ОСОБА_1 на начальника управління освіти, молоді та спорту Мукачівської РДА Закарпатської області.

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з вересня 2017 року перебувала на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Мукачівської РДА Закарпатської області.

3. Позивач зазначає, що 31 жовтня 2019 року їй від відповідача було направлено повідомлення №02-30/732 про вивільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління освіти, молоді та спорту Мукачівської РДА Закарпатської області. У листі було зазначено, що у зв'язку із скороченням штату, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 91" від 19 червня 2019 року №746 було повідомлено про майбутнє звільнення згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, (пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу"), яке відбудеться 31 грудня 2019 року. Звільнення обумовлено неможливістю переведення на іншу роботу у зв'язку з її відсутністю.

4.09 грудня 2019 року позивачу було направлено лист №02-30/900 про надання інформації. У ньому вказано, що за результатами виконання завдань державними службовцями, які займають посаду державної служби категорії "Б" за 2019 рік та висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності керівника апарату та керівників структурних підрозділів райдержадміністрації зі статусом юридичної особи публічного права, які займають посади категорії "Б" за 2019 рік, результат оцінювання Посада начальника управління освіти, молоді та спорту Мукачівської РДА Закарпатської області - ОСОБА_1 оцінено негативно. Висновок щодо результатів оцінювання затверджений розпорядженням Мукачівської РДА Закарпатської області від 04 грудня 2019 року.

5. У зв'язку з наведеним, в. о. голови Мукачівської РДА Закарпатської області прийнято розпорядження "Про звільнення ОСОБА_1" від 09 грудня 2019 року №28 (далі - Розпорядження № 28).

6. Про своє звільнення, як вказує позивач у позові вона дізналася 12 грудня 2019 року з веб-сторінки Мукачівської РДА Закарпатської області. На момент подання позовної заяви та апеляційної скарги не отримувала копії трудової книжки та належним чином завіреного Розпорядження № 28.

7. З позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 10 лютого 2020 року.

8. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме не було подано клопотання про поновлення строку для звернення до суду та надано строк для усунення виявлених недоліків.

9.11 березня 2020 року до суду надійшло клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що позивачу не було видано трудової книжки, вона не володіє інформацією щодо підстав її звільнення, дати звільнення (офіційно наказ про звільнення з мокрою печаткою остання також не отримувала).

10. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, позовну заяву повернуто позивачу.

11. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави визнані неповажними, тому позовну заяву ОСОБА_1 слід повернути на підставі частини 2 статті 123, пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки даний спір пов'язаний з проходженням позивачкою публічної служби (служби в органах місцевого самоврядування) і на нього поширюються вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, щодо спеціального місячного строку звернення до суду та не застосовуються норми частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, якою встановлений тримісячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору.

ІІ. Касаційне оскарження

12. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, представник позивача подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 25 серпня 2020 року.

13. У касаційній скарзі представник позивача посилається на порушенням судом норм процесуального права та просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

13.1. В обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначає, що судом апеляційної інстанції було застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 712/8985/17.

13.2. Також заявник касаційної скарги вважає, що у даних правовідносинах (з урахуванням того, що позивач не отримала трудову книжку) потрібно застосовувати положення статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у справах про звільнення встановлюється місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У зв'язку з цим вважає помилковим обчислення судами строку звернення до суду з цим позовом з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14.15 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого Шишова О. О., суддів Дашутіна І. В., Мартинюк Н. М. відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 260/408/20 із Закарпатського окружного адміністративного суду.

15.18 серпня 2020 року справа № 260/408/20 надійшла до Верховного Суду.

16.29 вересня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року № 1846/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

17. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н. В., суддів -Данилевич Н. А., Мацедонську В. Е.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19. Приписами статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статті 122 КАС України або іншими законами.

19.1. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

19.2. Для захисту прав, свобод та інтересів особи статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

19.3. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).

20. Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

20.1. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

21. Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.

22. Відповідно до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

ІV. Позиція Верховного Суду

23. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

24. Предметом розгляду у цій справі є дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління освіти, молоді та спорту Мукачівської РДА
Закарпатської області та її поновлення на посаді.

25. Отже, ця справа стосується проходження публічної служби, тому строк звернення до суду з даним позовом становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

26. У зв'язку з цим правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України, які визначають особливості обчислення строку звернення до суду у справах про звільнення, до спірних правовідносин не застосовуються.

27. Зі змісту наведених норм КАС України убачається, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

28. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

29. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

30. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

31. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

32. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

33. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

34. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

35. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

36. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

37. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 520/2559/19 та від 20 лютого 2020 року у справі № 520/3809/19.

38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що про своє звільнення, як вказує позивач у позові вона дізналася 12 грудня 2019 року з веб-сторінки РДА. На момент подання позовної заяви та апеляційної скарги не отримувала копії трудової книжки та належним чином завіреного Розпорядження № 28.

38. З позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 10 лютого 2020 року.

40. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що листом Мукачівської РДА Закарпатської області від 09 грудня 2019 року №02-30/900 позивачу повідомлено про те, що відповідачем прийнято Розпорядження №28, яким ОСОБА_1 звільнено з посади та про необхідність отримання нею трудової книжки або надання письмової згоди на її надіслання поштою.

40.1. Згідно з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначений лист отримано позивачем 12 грудня 2019 року.

41. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 статті 77 КАС України.

42. Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

43. Проте, позивачем не надано до суду доказів того, що вона вчиняла всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації її процесуальних прав з метою їх захисту та не надала доказів на підтвердження неможливості її звернення до відповідача для отримання копії наказу про звільнення та трудової книжки після її обізнаності про своє звільнення, тобто після 12 грудня 2019 року або інших доказів неможливості отримання копії наказу про звільнення та трудової книжки.

44. Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви у відповідності до вимог частини 2 статті 123, пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.

45. Щодо доводів касаційної скарги стосовно постановлення судом апеляційної інстанції рішення без урахування позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 712/8985/17, Верховний Суд у цій справі зазначає наступне.

46. Предметом оскарження у вказаній вище справі було оскарження рішення міської ради та строк протягом якого може бути оскаржене вказане рішення. В той час як предметом розгляду у цій справі є звільнення особи з публічної служби та строк протягом якого особа має право звернутися до суду у справах щодо звільнення з публічної служби. А отже обставини у зазначеній вище постанові Верховного Суду та в цій справі не є аналогічними.

47. Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

48. Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи позивача, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.

49. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених Частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі № 260/408/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: Н. А. Данилевич

В. Е. Мацедонська