Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.07.2020 року у справі №815/6101/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 815/6101/15

адміністративне провадження № К/9901/9164/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув як суд касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в адміністративній справі №815/6101/15 матеріалами

за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання зняти арешт із земельної ділянки, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Дідуренко Світлани Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року, ухвалену в складі: головуючого судді Самойлюк Г. П., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Потапчука В. О., суддів Жук С. І., Семенюк Г. В.,

УСТАНОВИЛ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1) звернулася до суду з адміністративним позовом до Київського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 (далі - третя особа-1, ОСОБА_2), ОСОБА_3 (далі - третя особа-2, ОСОБА_3) з вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Київського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області по факту заяви ОСОБА_1 від 26.08.2015, поданої у порядку вимог частини 3 статті 60 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - ~law35~);

1.2. зобов'язати Київський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області зняти арешт із земельної ділянки площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070, отриманою у власність ОСОБА_1 за договором дарування, розміщеного на ній житлового будинку АДРЕСА_1, укладеним 04.11.2008 і зареєстрованим у реєстрі правочинів за №947.

2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що арешт на земельну ділянку площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070, накладено незаконно, без урахування тієї обставини, що зазначена земельна ділянка належить позивачці на праві приватної власності.

Отже, посилаючись на ~law36~, яка передбачає можливість зняття арешту в межах незавершеного виконавчого провадження, позивачка вимагає зобов'язати Київський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області зняти арешт з вказаної земельної ділянки.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3.07 червня 2012 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено заочне рішення в цивільній справі №1512/1516/2012 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Цим рішенням позов ОСОБА_3 задоволено частково (том 1, а. с. 87-88).

4. У зв'язку з цим, 31.07.2012 Київським районним судом міста Одеси виданий виконавчий лист №1512/1516/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 159 426 грн 81 коп (том 1, а. с. 89).

5.06 серпня 2012 року державним виконавцем Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркач О. І. було відкрито виконавче провадження № 33727170 на виконання вказаного виконавчого листа (том 1, а. с. 27).

6.05 червня 2013 року державним виконавцем Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркач О. І. складено акт опису й арешту майна боржника, а саме: земельної ділянки площею 0,0399 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070 (том 1, а. с. 28-30).

7.26 серпня 2015 року позивачка звернулася до начальника Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління із заявою про зняття арешту з майна (у порядку ~law37~). У цій заяві позивачка просила, у зв'язку з порушенням порядку накладення арешту, у межах незавершеного зведеного виконавчого провадження №44999141, винести постанову про зняття арешту із земельної ділянки площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070, уважаючи, що право власності на вказану земельну ділянку належить їй на підставі договору дарування від 04.11.2008, а не боржникові (том 1, а. с. 16-23).

8.31 серпня 2015 року Київським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відмовлено позивачці в задоволенні її заяви. Водночас відповідачем зазначено, що відповідно до заяви про відкриття виконавчого провадження, в якій стягувач просив накласти арешт на все майно, що належить боржнику, державним виконавцем 06.08.2012 на підставі ~law38~ винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, що належить ОСОБА_2. Відповідач указав, що згідно з листом Управління Держземагенства в Одеської області від 26.03.2013 було установлено, що земельна ділянка площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070, належить на праві власності ОСОБА_2.

Таким чином, до відома позивачки доведено, що жодних порушень чинного законодавства державний виконавець не допускав, боржником рішення суду до теперішнього часу не виконано, у зв'язку з чим відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника і скасування будь-яких заходів примусового виконання.

Зазначений лист отримано позивачкою 30.09.2015 (том 1, а. с.14-15).

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2013, тобто після складання акту опису та арешту майна боржника, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сергеченко Іриною Миколаївною (далі - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сергеченко І. М. ) видано дублікат договору дарування від 04.11.2008, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно до якого дарувальник подарував позивачці земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070.

10.07 червня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сергеченко І. М. здійснено державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0399 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 77894151101.

11. Водночас ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. з вимогами: визнати протиправними дії приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. щодо державної реєстрації 07.06.2013 за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий 5110136900:19:013:0070, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 77894151101, і скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий 5110136900:19:013:0070.

12. Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 в справі №815/5774/13-а в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Однак постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від
14.11.2013 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 скасовано і прийнято в справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно задоволено у повному обсязі. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. повинна була відмовити ОСОБА_1 у реєстрації права власності на земельну ділянку в зв'язку з відсутністю у заявника документа, який би посвідчував право власності на нерухоме майно.

13. Судами попередніх інстанцій також установлено, що позивачка зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи - Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070; звільнення вказаної земельної ділянки з-під арешту, накладеного Першим Київським відділом Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у межах виконавчого провадження №33727170; виключення з акту опису і арешту державного виконавця Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркач О. І. від 05.06.2013 зазначеної земельної ділянки.

14. Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 30.03.2015 в справі №520/12695/13-ц у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.06.2015 рішення Київського районного суду міста Одеси від 30.03.2015 скасовано, прийнято від ОСОБА_1 відмову від позову, закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи - Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - про визнання права власності, звільнення майна з-під арешту та виключення майна з акту опису й арешту й апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 30.03.2015.

15. Також ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 в справі №815/4148/15 залишено без розгляду позов ОСОБА_1. При цьому, предметом позову в цій справі були дії та рішення Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, здійснені у межах незавершеного виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом №1512/1516, виданим 31.07.2012 Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової суми в розмірі 159 426,81 грн.

Одеський окружний адміністративний суд залишив без розгляду зазначений адміністративний позов, установивши, що про порушення свого права позивачка дізналася 05.06.2013 (що підтверджувалось підписом ОСОБА_1 в акті опису й арешту майна від 05.06.2013), а не 12.07.2015, як було зазначено останньою в позовній заяві. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2015 - без змін.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

16. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2015, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від
22.03.2016, адміністративний позов залишено без задоволення.

17. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи адміністративний позов без задоволення виходив з того, що станом на момент складення державним виконавцем Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркач О. І. акту опису й арешту майна боржника земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий 5110136900:19:013:0070, була зареєстрована відповідно до чинного на час спірних правовідносин законодавства саме за ОСОБА_2.

18. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до ~law39~ особа, яка уважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

19. Водночас у матеріалах справи відсутнє рішення суду, яким би було визнано право власності позивачки на земельну ділянку площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070.

20. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач при розгляді заяви позивача від 26.08.2015, поданої в порядку вимог ~law40~, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

21. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року.

22. У касаційній скарзі скаржниця, не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

23. Касаційну скаргу скаржниця мотивує тим, що земельна ділянка площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий undefined, не є вільною від забудови. Право власності на вказану земельну ділянку перейшло до неї відповідно до статті 120 Земельного кодексу України (у редакції Закону України від
27.04.2007 №997-V "Про внесення змін і визнання таким, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України") одночасно з набуттям нею права власності на будівлю, що розташована на ній.

24. Заявниця вказує, що апеляційна скарга містила клопотання про повідомлення апелянта (позивачки) про дату судового засідання для участі в апеляційному розгляді справи. Проте повістки про виклик до суду не було отримано ані позивачем, ані її представником.

25. Скаржниця наголошує, що через повну необізнаність щодо дати апеляційного розгляду справи, вона була позбавлена можливості подати нові докази, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

26.15 грудня 2017 року, у зв'язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

27.25 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

28. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В. М., суддям Данилевич Н. А., Шарапі В. М.

29. Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 23 квітня 2020 року №644/0/78-20, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

30. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

31. Ухвалою Верховного Суду 22 липня 2020 року вказану касаційну скаргу прийнято до провадження.

32. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

V. Позиція Верховного Суду

33. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

34. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

35. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

36.08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

37. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

38. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. Однак цей висновок є необґрунтованим з огляду на таке.

40. Згідно зі ~law45~ (у редакції, чинній на час звернення позивачки з адміністративним позовом) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ~law46~, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених ~law47~, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law48~ та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до ~law49~ підлягають примусовому виконанню.

41. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивачки з позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

42. Справою адміністративної юрисдикції, у розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивачки з позовом) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

43. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі, на виконання делегованих повноважень (пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України; у редакції, чинній на час звернення позивачки з адміністративним позовом).

44. За правилами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивачки з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

45. Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивачки з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

46. Положеннями ~law50~ (у редакції, чинній на час звернення позивачки з позовом) установлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого ~law51~. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

47. Позивачка, зазначаючи про протиправність бездіяльності відповідача по факту її заяви від 26.08.2015, поданої в порядку вимог ~law52~, фактично вказує на належність їй на праві власності майна, на яке було накладено арешт, хоча остання не є боржником у такому виконавчому провадженні. З огляду на це позивачка просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо зняття цього арешту.

48. Отже, суть спору полягає у вчиненні дій щодо зняття арешту з майна позивачки з метою відновлення її майнових прав.

49. Виходячи з аналізу ~law53~, для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) уважає своїм, установлено певний порядок судового вирішення.

50. Цивільно-процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час звернення позивачки з позовом) передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства ( ЦПК України).

51. Згідно з частиною 2 статті 114 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення позивачки з позовом) позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

52. Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України (у чинній редакції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

53. Згідно з частиною 2 статті 30 ЦПК України (у чинній редакції) позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

54. Ураховуючи те, що позовні вимоги в справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивачки, спірні правовідносини пов'язані із зняттям арешту з майна, Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

55. Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від
06.12.2019 в справі № 810/3508/16 і від 20.12.2019 в справі № 809/2179/15 та узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.03.2019 в справі № 815/615/16-ц і від 18.09.2019 в справі № 826/16025/18.

56. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження в справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно частиною 2 статті 30 ЦПК України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених частиною 2 статті 30 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (частина 1 статті 354 КАС України; у редакції, чинній до 08.02.2020).

57. Пунктом 5 частини 1 статті 349 КАС України (у редакції, чинній до
08.02.2020) передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

58. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

59. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про неналежність цього спору до юрисдикції адміністративних судів. Отже, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року і ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року в цій справі підлягають скасуванню із закриттям провадження в справі.

60. Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України (у редакції, чинній до
08.02.2020), якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої частини 1 статті 239 КАС України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

61. Згідно з частиною 1 статті 239 у чинній редакції КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

VI. Судові витрати

62. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Суд роз'яснює, що судовий збір може бути повернутий особі за її клопотанням відповідною ухвалою суду згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

63. Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law55~, статтями 239, 344, 349, 354, 355, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

64. Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

65. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року в цій справі скасувати.

66. Провадження в справі № 815/6101/15 за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання зняти арешт із земельної ділянки закрити.

67. Роз'яснити позивачці, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а також те, що вона має право протягом десяти днів з дня отримання нею цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

68. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко