Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 400/2601/25

адміністративне провадження № К/990/29718/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Ханової Р.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Пролісок»

на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року (суддя: Мороз А.О.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2025 року (судді: Коваль М. П., Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.)

у справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства «Пролісок»

до Головного управління ДПС у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Селянське (фермерське) господарство «Пролісок» (далі також - Позивач, СГ «Пролісок») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі також - ГУ ДПС, Відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ДПС від 1 листопада 2024 року №195-рл в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 14150414202100203 (термін дії з 6 травня 2021 року по 6 травня 2026 року) відносно СГ «Пролісок» (далі- Розпорядження №195-рл в оскаржуваній частині);

- зобов`язати ГУ ДПС виключити інформацію щодо анулювання ліцензії СГ господарства «Пролісок» реєстраційний № 14150414202100203 (термін дії з 6 травня 2021 року по 6 травня 2026 року) (далі - Ліцензія № 14150414202100203) з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібненої торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Реєстр).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

14 травня 2025 року СГ «Пролісок» подано заяву про забезпечення позову, в якій воно просило суд:

- зупинення дії Розпорядження №195-рл в оскаржуваній частині;

- заборони ГУ ДПС вчиняти дії по внесенню до Реєстру інформації щодо анулювання СГ «Пролісок» Ліцензії № 14150414202100203 та/або поновити (додати, опрацювати) в Реєстрі запис про дію Ліцензії №14150414202100203 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Необхідність вжиття ініційованих заходів забезпечення позову Позивач обґрунтовував тим, що:

- відповідно до Розпорядження № 195-рл СГ «Пролісок» анульовано ліцензію на право зберігання пального на підставі несплати чергового платежу за неї, який фактично було сплачено, проте копію квитанції не було подано до податкового органу;

- анулювання ліцензію на право зберігання пального може негативно вплинути на ділову репутацію СГ «Пролісок», оскільки втрата права на зберігання пального фактично паралізує діяльність та матиме незворотні наслідки, у тому числі у вигляді простою та збитків, несплати податку до бюджету, звільнення працівників, що в майбутньому може мати наслідком повне припинення господарської діяльності, банкрутство підприємства;

- СГ «Пролісок» є об`єктом критичної інфраструктури, які забезпечують життєдіяльність населення, впливає на життєво важливі елементи, про що свідчить рішення Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївській області від 17 жовтня 2023 року № 1. А отже важливим є забезпечення безперебійної роботи підприємства;

- СГ «Пролісок» є сільськогосподарським товаровиробником, який на власних та орендованих земельних ділянках вирощує сільськогосподарську продукцію, яка користується попитом та, яка відповідно реалізується таким підприємствам реального сектору економіки; ТОВ «Бруклін-Київ», ТОВ СП «Нібулон», ТОВ «Луї Дрейфуз Компані Україна», ТОВ «АДМ Юкрейн», ТОВ ТД «Дельта Вілмар», ТОВ «Юніверсол Транс», що підтверджується наданими суду договорами поставки;

- станом на момент анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) (1 листопада 2024 року) СГ «Пролісок» вже мало укладені договори (контракти) на постачання сільськогосподарської продукції, на виконання яких воно потребує безперервного використання сільськогосподарської техніки, яка працює на дизельному пальному. Зберігання пального на місці забезпечує оперативність та своєчасність проведення технологічних процесів (обробіток ґрунту, посів, збирання врожаю, доставка товару контрагентам тощо). Однак вказані контракти залишаються частково невиконаними через об`єктивну неможливість забезпечити технологічний процес без пального, яке підприємство не має право зберігати без ліцензії;

- невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до ускладнення чи унеможливить виконання судового рішення, а захист та поновлення порушених прав та інтересів заявника, за якими він звернувся до суду, буде не ефективним.

1.2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 травня 2025 року у задоволенні заяви СГ "ПРОЛІСОК" про забезпечення позову відмовив.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виснував, що:

- СГ "ПРОЛІСОК" для здійснення своєї господарської діяльності має Ліцензію №14150414202100203. 1 листопада 2024 року ГУ ДПС прийнято розпорядження № 195-рл щодо анулювання вказаної ліцензії;

- основним видом діяльності Позивача згідно з КВЕД 01.11 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Тобто, основний вид діяльності СГ "ПРОЛІСОК" не пов`язаний із виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею пальним;

- анулювання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки не позбавляє Позивача права на подальше здійснення господарської діяльності;

- забезпечення позову у спосіб визначений Позивачем фактично буде свідчити про ухвалення рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову;

- Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення його прав без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить;

- посилання Позивача на висновки Верховного Суду, які наведено у постановах від 14 лютого 2021 року у справі № 240/16920/21, від 31 січня 2023 року у справі № 140/8709/21, від 22 березня 2023 року у справі № 380/8301/22, не є релевантними до обставин даної справи;

- відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити здійснення господарської діяльності СГ "ПРОЛІСОК" або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся, стане неможливим без вжиття таких заходів до ухвалення рішення в адміністративній справі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 1 липня 2025 року апеляційну скаргу Позивача залишив без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції й звернув увагу на те, що анулювання ліцензії на право зберігання пального для власних потреб не свідчить про автоматичне зупинення діяльності підприємства, оскільки заправлення сільськогосподарської техніки паливом можливо здійснити із інших джерел. При цьому апеляційний суд зазначив, що беззаперечно, анулювання ліцензії може призвести до додаткових витрат суб`єкта господарювання, однак підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Суд апеляційної інстанції покликаючись на положення статті 1173 Цивільного кодексу України вказав, що у разі визнання протиправним відповідного акта суб`єкта владних повноважень, особа має право заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди, пов`язаної, у тому числі, із реальними збитками внаслідок невиконання договорів.

Також апеляційний суд наголосив, що визнання рішенням селищної ради Позивача критично важливим для функціонування економіки територіальної громади з метою бронювання військовозобов`язаних працівників жодним чином не означає, що підприємство є критично важливим для функціонування держави або економічної стабільності в цілому.

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції також не встановив очевидної протиправності оскаржуваного рішення, у той час встановлення наявності/відсутності підстав для прийняття оспорюваного рішення Відповідача є можливим лише під час розгляду справи по суті на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі Позивач стверджує про ухвалення оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, ухваливши нове рішення, яким заяву про забезпечення позовної заяви задовольнити повністю.

Позивач зазначає, що при розгляді справи суд апеляційної інстанції застосував статтю 150 КАС України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 2 квітня 2025 року у справі № 160/33691/24, від 22 жовтня 2024 року у справі № 160/2092/24, від 22 лютого 2024 року у справі № 420/24340/23.

Вказує, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки: правовому значенню статусу СГ «Пролісок» як об`єкту критичної інфраструктури в період військового стану, який має забезпечувати безперебійну діяльність, із вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур для здійснення якої необхідне пальне, яке використовується для техніки, логістики тощо; причинно-наслідковому зв`язку між анулюванням ліцензії зі зберігання пального та впливом на зайнятість (звільнення та/або мобілізація); необхідності підприємств критичної інфраструктури бути стійким до зовнішніх ризиків, у тому числі нестабільності постачання пального та/або зміні його вартості. Вказує, що зберігання пального - не самостійний бізнес, а допоміжна, супутня діяльність. Також вважає, що суди не врахували, що анулювання ліцензії на зберігання пального спричинило додаткові негативні наслідки, пов`язані з неможливістю законного зберігання вже наявних залишків пального, а також з обмеженням його подальшого переміщення та виникненням ризиків притягнення СГ «Пролісок» до відповідальності.

Стверджує, що виконання Розпорядження №195-рл в оскаржуваній частині може спричини значну шкоду, зумовлену виникненням неминучих труднощів для Позивача щодо зберігання пального на час розгляду справи (переміщення, незаконне зберігання, тощо). При цьому відзначає, що зберігання пального - не самостійний бізнес, а допоміжна, супутня діяльність, необхідна для здійснення основної діяльності.

Позивач наводить аргументи, аналогічні тим, які було викладено на обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Зазначає, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 на дату анулювання ліцензії, а саме станом на 1 листопада 2024 року, дизельного палива у резервуарах СГ «Пролісок» за місцем зберігання знаходилося у кількості 74120,820 л. Водночас покликається на те, що зіштовхнувся з ситуацією правової невизначеності, оскільки законодавець не передбачив у будь-якому законодавчому акті, який регулює податкові правовідносини, що у разі анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для власних потреб) суб`єкту господарювання дозволяється зберігати та/ або продавати залишок пального.

Вказує, що обраний ним спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, однак вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. В цьому випадку, на думку Позивача, вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення та принципу процесуальної визначеності.

Відзначає, що Верховний Суд повинен винести рішення яким забезпечити єдиний підхід у судових спорах, де фігурують підприємства, що виконують життєво важливі та вкрай необхідні функції, а також унеможливить довільне тлумачення судами норм права.

2.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач вважає оскаржувані судові рішення обґрунтованими і законними, просить залишити їх в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач зауважує, що сам по собі факт прийняття органом ліцензування рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів Позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів Позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Вказує, що Позивач у касаційній скарзі знову наводить формальні, шаблонні причини, які можуть спричинити негативні наслідки для суб`єкта господарювання. Так, Позивач вважає, що здійснення сільськогосподарської діяльності є неможливим без постійного забезпечення паливно-мастильними матеріали, проте, на думку Відповідача, заправлення сільськогосподарської техніки паливом можливо здійснити і з інших джерел.

Зазначає, що основний вид діяльності Позивача не пов`язаний із виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею пальним, а тому анулювання ліцензії на право зберігання пального для потреб власного зберігання не позбавляє його права на подальше здійснення господарської діяльності за КВЕД.

Вважає, що Позивач не довів необхідності вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України. При цьому зазначає, що Позивачем не надано доказів, які б свідчили про необхідність докладання зусиль та витрат для відновлення його прав без забезпечення позову.

2.3 Доводи Позивача (викладені в додаткових поясненнях у справі)

Позивач зазначає, що порушення його прав не є гіпотетичним, як на те покликається Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, а вже настало, що підтверджується самим фактом анулювання ліцензії № 14150414202100203. Анулювання вказаної ліцензії прямо впливає на права та обов`язки СГ «Пролісок», оскільки: унеможливлює законне зберігання вже наявних залишків пального; спричинює обмеження у подальшому переміщенні пального; зумовлює сповільнення виробництва та порушення запланованого циклу польових робіт, що відбиваються на об`ємі та якість продажу вирощеної продукції.

Вказує, що у разі подальшої відмови у вжитті заходів забезпечення позову виконання рішення суду у разі задоволення позову може стати фактично неможливим або позбавленим сенсу, зважаючи на незворотні наслідки анулювання ліцензії.

Зазначає, що Відповідач у відзиві на касаційну скаргу безпідставно вказує, що СГ «Пролісок» начебто знову наводить «формальні шаблонні причини». Таке твердження, на думку Позивача, саме по собі є оціночним, неконкретним та не підтверджене жодними доказами.

Покликається на те, що твердження Відповідача щодо «можливості заправки з інших джерел»: є непослідовним, суперечить логіці самої системи ліцензування та взагалі не є раціональним в частині здійснення сільськогосподарського виробництва. При цьому зазначає, що якби така можливість була дійсно ефективною та прийнятною, то підприємству не було б жодної потреби отримувати ліцензію на зберігання пального. Водночас вказує, що податковий орган не аналізує та/або не може (чи не хоче) передбачити реальні умови функціонування підприємства, особливо в умовах військового стану, сезонні особливості аграрного виробництва, а також не оцінює наслідки для ведення діяльності в умовах відсутності власного дозволу на зберігання пального.

Стверджує, що хоча зберігання пального не є самостійним бізнесом, водночас воно є допоміжною, діяльністю для здійснення основної діяльності. Без ліцензії на право зберігання пального СГ «Пролісок» втрачає можливість створювати запаси пального в необхідних обсягах, що, в свою чергу, зумовлює зупинення/призупинення сільськогосподарських робіт, порушення агротехнічних строків посіву, догляду, збирання врожаю, та прямо загрожує економічними збитками підприємства.

Вказує, що він неодноразово наголошував на тому, що безпосередньо відноситься до об`єктів критичної інфраструктури та забезпечує життєдіяльність населення, впливає на життєві важливі елементи, про що свідчить рішення Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївській області від 17 жовтня 2023 року № 1.

Зазначає необхідність вжиття заходів забезпечення позову ним була належним чином обґрунтована, із посиланням на первинні документи, які були додані до заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також арґументи наведені у відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендацій №R(89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні бути вжиті лише в межах позовних вимог та відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів у конкретній справі з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2019 року у справі №705/4587/17, від 16 квітня 2024 року у справі №120/15171/23 сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

За усталеною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 27 квітня 2023 року у справі №140/8127/22, від 16 квітня 2024 року у справі №120/15171/23, від 4 грудня 2024 року у справі №500/3027/24, від 4 лютого 2025 року у справі № 280/8758/24, 20 лютого 2025 року у справі № 280/9044/24, 15 січня 2025 року у справі № 520/20854/24, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи й поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

В постанові від 13 березня 2025 року у справі № 160/23707/24 Верховним Судом зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз норм частини другої статті 150 КАС України вказує на те, що вжиття судом заходів забезпечення позову передбачається у таких випадках:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Формуючи висновок про відсутність підстав для забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що основний вид діяльності Позивача не пов`язаний із виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею пальним, а отже анулювання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки не позбавляє Позивача права на подальше здійснення господарської діяльності. Крім того, як зазначили суду попередні інстанцій, Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення його прав без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить. Також-судами першої та апеляційної інстанцій констатовано відсутність підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити здійснення господарської діяльності СГ "ПРОЛІСОК" або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся, стане неможливим без вжиття таких заходів до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що анулювання ліцензії на право зберігання пального для власних потреб не свідчить про автоматичне зупинення діяльності Позивача, оскільки заправлення сільськогосподарської техніки паливом можливо здійснити з інших джерел.

Суд повторно акцентує увагу на тому, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

В постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Проте сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Суд ще раз звертає увагу на те, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Позивач у касаційній скарзі, вказуючи на наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, покликається на те, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 203, на дату анулювання ліцензії, а саме станом на 1 листопада 2024 року дизельного палива у резервуарах СГ «Пролісок» за місцем зберігання знаходилося у кількості 74120,820 л. Водночас роздруківку відповідної відомості не додано до заяви про забезпечення позову, а її було подано лише до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що зазначені Позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС України, оскільки Позивач жодним чином не позбавлений права займатися основними видами діяльності, а саме вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур

При цьому Суд звертає увагу, що Позивачем не наведено доводів, як і не надано суду доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до ускладнення чи унеможливить виконання судового рішення, а захист та поновлення порушених прав та інтересів заявника, за якими він звернувся до суду, буде не ефективним.

Водночас скаржник безпідставно посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 2 квітня 2025 року у справі № 160/33691/24, від 22 жовтня 2024 року у справі № 160/2092/24, від 22 лютого 2024 року у справі № 420/24340/23, оскільки вони зроблені виходячи з конкретного способу забезпечення позову у межах окремого спору та предмету його розгляду. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.

Відтак, висновки Верховного Суду у наведених Позивачем рішеннях Верховного Суду не доводять відмінного з цією справою правозастосування, оскільки ухвалені за інших фактичних обставин та виходячи з конкретних доводів окремих заяв про забезпечення позову, тому не є релевантними.

З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджуються з висновками судів попередніх інстанцій, що Позивачем не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам СГ «Пролісок», що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Отже, у цьому конкретному випадку відсутні беззаперечні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову є співмірним з предметом спору та предметом доказування у справі.

Відповідач доречно звернув увагу в касаційній скарзі на те, що всі доводи Позивача зводяться до можливих у майбутньому порушень його прав, тобто фактично до припущень.

Так, Верховний Суд у постанові від 8 червня 2023 року у справі №160/1140/23 зазначив, що можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не наступили взагалі і невідомо, чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено у передбаченому процесуальним законом порядку наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази у справі, а лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи ж касаційної скари не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з мотивами суду першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, - що знаходиться поза межами касаційного перегляду.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зробленого судами попередніх інстанцій висновку є безпідставними.

Суд касаційної інстанції наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

Відтак Суд звертає увагу, що висновки в цій справі сформовані виходячи індивідуальних особливостях фактичних обставин саме цієї справи.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, тому Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 345 350 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Пролісок» залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: І.Л. Желтобрюх

Р.Ф. Ханова