Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 320/3821/20

касаційне провадження № К/9901/30986/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року (головуючий суддя - Панова Г.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Безименна Н.В.; судді: Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.)

у справі № 320/3821/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (далі - ТОВ «НВК «Техімпекс», позивач, платник, товариство, підприємство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 лютого 2020 року № 0002570512 та № 0002580512.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, позовні вимоги задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції дійшли висновку, що реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентом, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки податкового органу про порушення платником вимог податкового законодавства є безпідставними.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судами не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24 вересня 2020 року у справі № 806/647/16, від 18 грудня 2020 року у справі № 822/494/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 813/1200/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 440/422/19, від 20 грудня 2019 року у справі № 826/16776/18. Наголошує, що встановлення факту реальності господарських операцій здійснено судами виключно на підставі наданих видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, платіжних доручень без врахування дійсного змісту господарських операцій та доказів, які мають підтверджувати їх здійснення.

Ухвалою від 03 вересня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Київській області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВК «Техімпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Іноваційні системи прогресу» (далі - ТОВ «Іноваційні системи прогресу») за період з 01 березня 2019 року по 31 березня 2019 року, за результатами якої складено акт від 23 грудня 2019 року № 352/10-36-05-12/32499006.

Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 4 944 152,00 грн та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за березень 2019 року на суму 780 296,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності; розриви у ланцюгах постачання контрагентів ТОВ «Іноваційні системи прогресу», а саме відсутність документального підтвердження придбання, виготовлення товарів контрагентами, що в подальшому реалізовані позивачу.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 03 лютого 2020 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0002570512, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 7 416 228,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 4 944 152,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 472 076,00 грн;

№ 0002580512, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2019 року на 780 296,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; актів приймання-передачі товару; платіжних доручень.

Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин, якими податковий орган обґрунтовує свою позицію, що мають значення для правильного вирішення справи. Визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів у процесі виконання укладеного договору, натомість судами не досліджено належним чином дані обставини, що свідчить про передчасність висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Зокрема, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам справи щодо фактичного здійснення господарських операцій із придбання позивачем у ТОВ «Іноваційні системи прогресу» товару (комплект запасних частин та деталей до самохідної техніки), а саме: не з`ясували, яким чином здійснювалося транспортування товару, прийняття за кількістю та якістю; не встановили, які транспортні засоби були залучені до поставки придбаного товару та яким чином здійснювалося транспортування з урахуванням специфіки придбаного товару, його габаритів та обсягів; не дослідили питання оприбуткування, відвантаження, розвантаження та зберігання поставленого товару; не перевірили обґрунтованість господарської мети та економічної доцільності при укладанні позивачем договору поставки саме з ТОВ «Іноваційні системи прогресу».

Судами також не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником у перевіреному періоді, хто персонально брав у цьому участь із урахуванням того, що вказані обставини входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування даних податкового обліку за розглядуваним правочином.

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суди на підставі встановлених ними обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинні дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова