Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

Київ

справа №820/3670/18

адміністративне провадження №К/9901/3177/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Рубана В.В. від 17 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Григорова А.М., Бартош Н.С., Подобайло З.Г. від 24 грудня 2019 року

у справі №820/3670/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

про визнання дій протиправними,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Харківська регіональна філія, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» під час внесення 22 березня 2012 року до бази даних автоматизованої системи Державного земельного кадастру змін до обмінних файлів на земельну ділянку кадастровий № 6310137200:04:038:0011 та на земельну ділянку кадастровий №6310137200:04:038:0012 по АДРЕСА_1 , що перебувають у власності та оренді ОСОБА_1 .

2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, закрито провадження у справі.

3. 20 січня 2020 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, в якій просить скасувати останні, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 820/3670/18.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 15 жовтня 2010 року ЯЛ 186502 (замінений 16 травня 2012 року на ЯК №168922 через втрату первинного) позивачу належить земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована в

АДРЕСА_1. 6 . На підставі договору оренди землі від 04 липня 2011 року позивачу передана в оренду суміжна земельна ділянка загальною площею 0,0362 га за адресою АДРЕСА_1 . На вказаних земельних ділянках знаходиться нерухоме майно, яке перебуває у приватній власності позивача з 02 липня 2002 року.

7. Межі вищевказаних земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 , погоджені 16 січня 2009 року з власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7 , про що свідчать їх підписи у акті погодження меж від 16 січня 2009 року.

8. В подальшому позивачем погоджено технічну документацію із землеустрою та земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери.

9. У 2011 році по межам земельних ділянок № 6310137200:04:038:0011 та № 6310137200:04:038:0012 визначених документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (розроблена у 2009 році Фірмою САБО ЛТД), яка затверджена рішенням 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24 лютого 2010 року 23/10, позивачем встановлений паркан.

10. До початку зведення паркану, вказане питання обговорено з власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7 . Відповідність місця розташування паркану порівняно з визначеними та затвердженими у документації із землеустрою координатами земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відсутність будь-яких порушень меж та перетинів затверджено актом Державного підприємства «Східгеоінформ» від 21 жовтня 2011 року.

11. 24 квітня 2013 року інженер-геодезист Державного підприємства «Східгеоінформ» ОСОБА_4 (на замовлення сусіда ОСОБА_3 ) повторно провів геодезичні роботи щодо встановлення відповідності місця розташування паркану позивача визначеним координатам меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 та склав акт від 24 квітня 2013 року, на якому схематично відобразив зміни меж земельних ділянок по

АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. 12 . За новими кресленнями, частина меж сусідніх земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 проходили по нежитловим будівлям, що належать позивачу на праві приватної власності з 02 липня 2002 року.

13. Наявність розбіжностей у висновках в актах від 21 жовтня 2011 року, 12 листопада 2011 року та 24 квітня 2013 року ОСОБА_4 усно пояснив зміною координат меж земельних ділянок № 6310137200:04:038:0011 та № 6310137200:04:038:0012.

14. У липні 2014 року власники сусідніх земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) звернулися до суду з позовом до позивача про усунення перешкод у володінні права власності на земельну ділянку (справа № 642/5574/14-ц).

15. В ході розгляду даної цивільної справи позивач дізнався, що зміни до обмінного файлу на земельні ділянки по АДРЕСА_1 в частині координат цієї земельної ділянки були внесені до бази даних автоматизованої системи Державного земельного кадастру 22 березня 2012 року Харківською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

16. Вказані дії відповідача зумовили звернення у липні 2014 року власників суміжних земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до суду із позовом до позивача про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки цей спір є спором про цивільне право на земельну ділянку.

ІV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

18. ОСОБА_1 у касаційній скарзі позивач зазначає, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими, незаконними та такими, які прийняті з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про закриття провадження у справі. Зазначає, що внесена відповідачем в порушення вимог статті 31 Закону України «Про землеустрій» інформація до автоматизованої системи Державного земельного кадастру ніяк не впливає та не може вплинути на рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24 лютого 2010 року № 23/10, яким затверджені (розроблені за замовленням позивача) проекти землеустрою, у тому числі і законні межі земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137200:04:038:0011 та 6310137200:04:038:0012 по АДРЕСА_1 , а отже і будь-яким чином порушити речові (майнові) права позивача.

19. Ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року у справі 642/5574/14-ц самостійно вказує на те, що позивачем обрано належний спосіб оскарження протиправних дій суб`єкта владних повноважень, а спір у справі №820/3670/18 не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

20. Крім того, існування відкритого провадження у цивільній справі № 642/5574/14-ц не може бути підставою для закриття провадження у даній справі з законодавчо визначених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстав.

21. Від представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому не погоджуються з такою, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи, оскільки даний спір є наслідком наявного цивільного спору стосовно меж суміжних земельних ділянок між позивачем та третіми особами, а тому має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельні ділянки іншими особами, за якими зареєстровано право власності щодо суміжних земельних ділянок.

22. Крім того, у 2016 році позивач уже звертався з позовом про оскарження зміни каталогу координат (справа № 642/1380/16-ц). 05 травня 2017 року рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 642/1380/16-ц, позов ОСОБА_1 про оскарження дій про зміну каталогу координат залишено без задоволення.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

24. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

25. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

26. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

27. На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

28. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

29. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

30. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

31. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

32. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 у справі №813/6286/15.

33. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

34. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №685/1346/15-а.

35. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що наслідки дій Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Харківська регіональна філія при внесенні 22 березня 2012 року до автоматизованої системи Державного земельного кадастру відомостей про зміну каталогу координат земельних ділянок на користь третіх осіб обумовили зміни цивільно-правового статусу позивача та інших осіб щодо спірних земельних ділянок та виникнення саме цивільно-правового спору між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

36. У липні 2014 року власники суміжних земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до позивача про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку в межах якого йдеться посилання на відповідні дії відповідача.

37. Тобто у справі, що розглядається, фактично спір стосується погодження меж між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з метою усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

38. Наслідками розгляду даного позову фактично є зміна даних земельного кадастру щодо земельних ділянок, якими користується позивач та треті особи та відповідно зміна їх цивільного права.

39. Тобто даний позов обумовлено захистом саме цивільного права позивача (у сфері земельних відносин).

40. Ураховуючи, що цей позов направлено на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

41.За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

42.На підставі статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

43.Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Таким чином, визнання незаконними дій суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

44. Оскільки на підставі дій суб`єкта владних повноважень щодо державної реєстрації земельної ділянки у третьої особи виникло речове право, правомірність набуття якого оспорюється позивачем, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

45. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі 810/184/18, від 29 травня 2018 року у справі № 816/619/15-а та від 23 січня 2018 року у справі № 826/14370/14.

46. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

47. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019р. по справі № 826/5562/17 та від 04 червня 2019 року у справі № 826/14015/17.

48. Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України (в редакції Закону України від 02 жовтня 2019 року №142-IX, що набрала чинності 19 жовтня 2019 року) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

49. Колегія суддів не вбачає процесуальних підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, навіть попри те, що позивач у касаційній скарзі зазначає про відсутність правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження дій саме Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

50. В частині доводів касаційної скарги про незаконність відмови у відводі судді Рубан В.В, колегія суддів погоджується с висновком суду апеляційної інстанції, що викладені у заяві про відвід судді доводи позивача є загальними та суто суб`єктивними, а посилання на нібито упередженість ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються належними доказами, а суб`єктивна думка позивача не може бути підставою для задоволення такої заяви.

51. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

52. За правилами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. З огляду на викладене касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

54. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко