Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2020 року

Київ

справа №819/764/16

адміністративне провадження №К/9901/27506/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року (суддя Мартиць О.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2016 року (судді: Сапіга В.П. (головуючий), Нос С.П., Обрізко І.М.) у справі № 819/764/16 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» (далі - позивач, ПАТ «Тернопільгаз») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган, СДПІ ОВП у м. Львові МГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000234100/4841 від 14.04.2016 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченого самостійно визначеного грошового зобов`язання з ПДВ на суму 759 710,99 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000234100/4841 від 14.04.2016 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки уточнюючий розрахунок за звітний січень 2016 року, яким зменшено суму податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 7 734 517,00 грн, визначеного в декларації з ПДВ від 22.02.2016 № 9022095264 за січень 2016 року був поданий ПАТ «Тернопільгаз» 03.03.2016, тобто в межах строку, встановленого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а тому у контролюючого органу не було підстав для застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов`язання з ПДВ за відповідний період.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000234100/4841 від 14.04.2016 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченого самостійно визначеного грошового зобов`язання з ПДВ на суму 759 710,99 грн.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач як платник податків в строк протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації, самостійно сплатив суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, СДПІ ОВП у м. Львові МГУ ДФС подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2016 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Тернопільгаз» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств паливно-енергетичної галузі СДПІ ОВП у м. Львові МГУ ДФС Червінським М.Л. на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ПАТ «Тернопільгаз» з питань дотримання вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.03.2016 по 03.03.2016, за результатами якої встановлено затримку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за січень 2016 року в період з 01.03.2016 по 03.03.2016 на 2 календарних дні (до 30 календарних днів), чим було порушено п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, про що складено акт від 30.03.2016 № 12/28-06-41/03353503.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000234100/4841 від 14.04.2016 про застосування до позивача штрафної фінансової санкції у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченого самостійно визначеного грошового зобов`язання з ПДВ на суму 759 710,99 грн.

Не погодившись з прийнятим вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся в порядку ст. 56 Податкового кодексу України до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Згідно рішення № 13325/10/28-10-10-4-33 від 16.06.2016, прийнятого Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників, залишено без розгляду скаргу ПАТ «Тернопільгаз» від 26 квітня 2016 № 05/457.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «Тернопільгаз» 22.02.2016 подано до СДПІ ОВП у м. Львові МГУ ДФС декларацію з податку на додану вартість за № 9022095264 за січень 2016 року, оскільки останній день строку подання податкової декларації припав на вихідний день, а саме 20.02.2016 - субота. Згідно р. 25 вказаної декларації (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) становить 7 734 517,00 грн. Однак, відповідач вважає, що граничний термін сплати узгодженого податкового зобов`язання позивача - 1 березня 2016 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що останній день подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року припадав на 20 лютого 2016 року (вихідний день - субота), а отже згідно з пп. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України останнім днем строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2016 рік вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем, тобто 22 лютого 2016 року (понеділок). Судами встановлено, що уточнюючий розрахунок за звітний січень 2016 року, яким зменшено суму податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 7 734 517,00 грн, визначеного в декларації з ПДВ від 22.02.2016 № 9022095264 за січень 2016 року, був поданий ПАТ «Тернопільгаз» 03.03.2016, тобто в межах строку, встановленого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем, на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України, а також того, що позивачем в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України протягом граничного строку несвоєчасно сплатило суму самостійно визначеного та (або) узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивачем було надіслано заперечення на касаційну скаргу, в якому він вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, пункт 49.20 статті 49.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

10.2. Пункт 57.1 статті 57.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

10.3. Пункт 75.1 статті 75.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

12. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

13. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкового повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000234100/4841 від 14.04.2016, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «Тернопільгаз» було подано до СДПІ ОВП у м. Львові МГУ ДФС декларацію з податку на додану вартість за № 9022095264 за січень 2016 року 22.02.2016, оскільки останній день строку подання податкової декларації припав на вихідний день (20.02.2016 - субота). Оскільки уточнюючий розрахунок за звітний період - січень 2016 року, яким зменшено суму податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 7 734 517,00 грн, визначеного в декларації з ПДВ від 22.02.2016 року № 9022095264, був поданий ПАТ «Тернопільгаз» 03.03.2016 року, тобто в межах строку, встановленого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що у контролюючого органу не було підстав для застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов`язання з ПДВ за відповідний період.

14. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2016 року слід залишити без задоволення.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

17. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2016 року у справі № 819/764/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду