Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №815/4480/16

адміністративне провадження №К/9901/6025/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною ОСОБА_3 - представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року (суддя - Глуханчук О.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року (головуючий Кравець О.О., судді Домусчі С.Д. та Коваль М.П.)

в с т а н о в и в :

05 вересня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - відповідач), в якому просив: визнати неправомірним та скасувати рішення від 18 листопада 2015 року №219 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов'язати прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Позов мотивований тим, що рішення відповідача про відмову позивачу в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є незаконним, оскільки позивач зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву, повідомив всі важливі факти, що були в його розпорядженні.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач пропустив встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) строк для звернення до адміністративного суду. Цією нормою встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), визначено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 січня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_3 - представника позивача ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 01 лютого 2018 року прийнята до провадження та 19 лютого 2018 року призначена до розгляду у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

У своїй касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема, представник позивача в своїй касаційній скарзі вказує на те, що не існує нормативних актів, у яких чітко вказаний перелік поважних причин для поновлення строку звернення до суду.

Представник позивача аргументує пропуск строку позивачем на звернення до суду юридичною необізнаністю позивача та відсутністю грошових коштів на платну правову допомогу.

Касаційна скарга залишається без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 листопада 2015 року в.о. начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області підписано повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту гр. Лівії ОСОБА_1.

Вказане повідомлення прийнято на підставі наказу від 18 листопада 2015 року №219.

22 листопада 2015 року позивач отримав повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

05 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

За правилами частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина 2 статті 100 КАС України).

Значення процесуальних строків в адміністративному процесі полягає у тому, що вони стабілізують та впорядковують адміністративно-процесуальні правовідносини, дисциплінують всіх учасників адміністративного судочинства, включаючи суд.

Процесуальні строки є активними засобами впливу на поведінку учасників в адміністративному процесі тому, що гарантують їм можливість належним чином підготуватись та реалізувати необхідні процесуальні дії, й не дають можливості невиправдано затягувати процес.

У касаційній скарзі представник позивача зазначає що, у зв'язку з юридичною необізнаністю та відсутністю грошових коштів на платну правову допомогу ОСОБА_1, реалізуючи своє право передбачене Законом України «Про безоплатну правову допомогу» та Конституцією України, звернувся до Другого Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

02 вересня 2016 року Другим Одеським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги представнику позивача видано доручення № 317 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1.

Однак, Суд зазначає, що посилання представника позивача в касаційній скарзі на юридичну необізнаність та відсутність грошових коштів у позивача не приймаються до уваги, оскільки вказані підстави не є поважними причинами пропуску строку.

Суд звертає увагу на те, що причини пропущення процесуальних строків, незалежно від способу встановлення, мають бути поважними. Тобто, зацікавлена у вирішенні справи особа має надати докази про те, що причини є поважними.

Позивачем не було зазначено обставин які об'єктивно унеможливили своєчасно та у визначений законом строк звернутись до суду за захистом порушеного, на думку позивача, права. За юридичною допомогою в Другий Одеський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги позивач міг звернутися раніше аніж майже через рік після отримання оскаржуваного рішення відповідача.

За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 100 КАС України.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій доводів та не спростовують висновків останніх.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 - представника позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуючий В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа