Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.12.2018 року у справі №815/933/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа №815/933/16

адміністративне провадження №К/9901/14112/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Креола Інвест» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року (суддя Харченко Ю.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року (головуючий суддя Єщенко О.В., судді: Димерлій О.О., Домусчі С.Д.) у справі №815/933/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Креола Інвест» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Юніон Стандард банк» про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Креола Інвест» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Юніон Стандард банк» (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Юніон Стандард банк» «Про визнання правочинів нікчемними та застосування наслідків їх нікчемності» №2-ТА від 30 листопада 2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Креола Інвест" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Юніон Стандард банк» про визнання протиправним та скасування рішення "Про визнання правочинів нікчемними та застосування наслідків їх нікчемності" №2-ТА від 30 листопада 2015 року відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Креола Інвест" - залишено без задоволення. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року - змінено з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Креола Інвест» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року і прийняти нову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано доводи позивача щодо амортизація та знецінення об'єктів лізингу. Крім того, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, не зважаючи на необхідність проведення транспортно-товарознавчої експертизи для підтвердження позиції позивача. Наголошено на не належному дослідженні судом першої інстанції письмових доказів у справі. Зауважено, що самого по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким. Разом з тим, відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено жодних обставин, які б свідчили про нікчемність спірного правочину. З приводу висновків суду апеляційної інстанції стосовно того, що оскаржуване рішення вичерпало свою дію фактичним його виконанням, зазначили, що останні є необґрунтованими, адже звернення відповідача до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння не можна вважати фактичним його виконанням, яке позбавляє позивача можливості звернення до суду з даним позовом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 18 вересня 2015 року між ТОВ «Креола Інвест» (Лізингоодержувач) та ПАТ «Юніон Стандард Банк» (Лізингодавець) укладено Договір оперативного лізингу, відповідно до підпунктів 1.1, 1.2 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачеві, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця у платне користування на умовах оперативного лізингу автомобіль марки СІТROEN BERLINGO, державний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_3, тип транспортного засобу - загальний легковий універсал. Вартість Автомобіля, що передається у лізинг становить 114760 гривень.

Також, 18 вересня 2015 року між ТОВ «Креола Інвест» (Лізингоодержувач) та ПАТ «Юніон Стандард Банк» (Лізингодавець) укладено Договір оперативного лізингу, відповідно підпунктів 1.1, 1.2 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачеві, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця у платне користування на умовах оперативного лізингу автомобіль марки TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_4, тип транспортного засобу - загальний легковий седан. Вартість Автомобіля, що передається у лізинг становить 207945,41 гривень.

ПАТ «Юніон Стандард Банк» передано, а ТОВ «Креола Інвест»отримано наступні автомобілі: СІТROEN BERLINGO, державний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_3, тип транспортного засобу - загальний легковий універсал, та TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_4, тип транспортного засобу - загальний легковий седан, про що свідчать наявні у матеріалах справи Акти приймання передачі автомобіля від 18 вересня 2015 року.

24 вересня 2015 року правлінням Національного банку України винесено Постанову «Про віднесення ПАТ «Юніон Стандард Банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» №631/БТ, якою ПАТ «Юніон Стандард Банк» віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за його діяльністю.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року №665/БТ «Про віднесення ПАТ «Юніон Стандард Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення від 02 жовтня 2015 року №182 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Юніон Стандард Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким у ПАТ «Юніон Стандард Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 03 жовтня 2015 року до 02 січня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Юніон Стандард Банк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білій І.В. строком на три місяці з 03 жовтня 2015року по 02 січня 2016року (включно).

На підставі Акта №2-ТА від 30 листопада 2015 року про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), укладених ПАТ «Юніон Стандард Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, які відповідають критеріям, передбаченим в пункті 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовою адміністрацією ПАТ «Юніон Стандард Банк» винесено Рішення №2-ТА від 30 листопада 2015 року «Про визнання правочинів нікчемними та застосування наслідків їх нікчемності», яким віднесено до категорії нікчемних та визнано нікчемним наступні правочини: Договір оперативного лізингу від 18 вересня 2015 року, що укладений між ПАТ «Юніон Стандард Банк» та ТОВ «Креола Інвест», за умовами якого Банк передав у платне користування ТОВ «Креола Інвест» на умовах оперативного лізингу належний банку автомобіль марки СІТROEN BERLINGO, державний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_3, тип транспортного засобу - загальний легковий універсал; Договір оперативного лізингу від 18 вересня 2015 року, що укладений між ПАТ «Юніон Стандард Банк» та ТОВ «Креола Інвест», за умовами якого Банк передав у платне користування ТОВ «Креола Інвест» на умовах оперативного лізингу належний банку автомобіль марки TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_4, тип транспортного засобу - загальний легковий седан.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що радником голови правління ПАТ «Юніон Стандард Банк» Шовою Л.П. було перевищено надані їй повноваження для ефективності фінансово-економічного управління і контролю банку.

Змінюючи постанову суду першої інстанції в частині обґрунтування висновків суду, апеляційний суд дійшов до висновку, що з огляду на винесення відповідачем оскаржуваного рішення, останнім в подальшому було застосовано наслідки нікчемності правочину шляхом звернення із відповідним позовом до Господарського суду Одеської області, а відтак оскаржуване рішення вичерпало свою дію фактичним його виконанням. Оскаржуване рішення не порушує прав позивача у розумінні норм КАС України.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Юніон Стандард Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й боржників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором про розірвання договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Юніон Стандард Банк» та ТОВ «Креола Інвест», відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/8351/16-а.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ

Оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз'яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення немає.

Таку правову позицію висловлено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

Отже, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року слід скасувати та закрити провадження у цій справі.

Керуючись ст. 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Креола Інвест» задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі №815/933/16 скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду