Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.12.2018 року у справі №804/3207/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа №804/3207/17

адміністративне провадження №К/9901/17419/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Анцупової Т.О., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року (суддя Прудник С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (головуючий суддя Суховаров А.В., судді: Ясенова Т.І., Головко О.В.) у справі №804/3207/17 за позовом Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2017 року Нікопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 26860,21 грн.

До адміністративного позові позивачем долучено клопотання про поновлення строку подачі позову, яке мотивовано відсутністю у пенсійного органу впродовж 2015-2016 років можливості сплати судового збору за подання позову до суду, внаслідок чого останні повертались судами

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, у задоволенні клопотання Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовлено повністю. Адміністративний позов Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заборгованості у сумі 26860,21 грн. - залишено без розгляду.

Як встановлено судами, 11 серпня 2016 року позивачем проведена перевірка дотримання Нікопольською філією ПАТ КБ «ПриватБанк» порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої було складено акт №10/1 від 11 серпня 2016 року. Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 1 статті 7 розділу IV Договорів від 01 січня 2011 року, за що передбачено штраф у розмірі 26860,21 грн.

13 лютого 2017 року Нікопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом, в якому просило суд стягнути з Дніпропетровського регіонального управління Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» штраф у розмірі своєчасно не проведених сум по пенсійним виплатам на загальну суму 26860, 21 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у адміністративній справі № 804/1108/17 позовну заяву було залишено без руху для надання відповідних копій документів та уточнення відповідача у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 15 лютого 2017 року про залишення позовної заяви без руху, в частині надання доказів, адміністративний позов Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області було повернуто позивачу.

19 травня 2017 року Нікопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно звернулось до суду з адміністративним позовом.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 99 КАС України. Факт попереднього звернення позивача до суду з позовом, який був повернутий через несплату пенсійним органом судового збору, за умови неоскарження позивачем відповідної ухвали суду, не може бути визнаний поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції та залишаючи ухвалу про залишення адміністративного позову без змін, апеляційний суд додатково зазначив, що позивачем не наведено об'єктивних причин невиконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року, якою залишено без руху попередній адміністративний позов, з урахуванням факту звільнення органів Пенсійного фонду України від сплати судового збору з 01 січня 2017 року.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Нікопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги наголошено на тому, що судами не враховано того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин, а саме з огляду на ті обставини, що кошти на сплату судового збору в кошторисі управління закладені не були, а інших джерел фінансування управління не мало..

У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані. Наголошено на тому, що право на звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості виникло у пенсійного органу ще 11 серпня 2016 року та з урахуванням приписів частини другої статті 99 КАС України останній мав право звернутись до суду з адміністративним позовом до 11 лютого 2017 року. Разом з тим, безпідставне поновлення строків звернення до суду порушить принцип «юридичної визначеності».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною третьою статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС України, в редакції чинній до 15 грудня 2017 року, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою вказаної статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Відсутність фінансування для сплати судового збору нe можна віднести до поважних причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду з адміністративним позовом; інших доводів або обставин, які б свідчили про об'єктивну неможливість або наявність перешкод для своєчасного подання позову заявником касаційної скарги не наведено.

При цьому судом касаційної інстанції враховується і той факт, що перший позов було залишено без руху позивачу не з підстав не сплати останнім судового збору, а за інших обставин. Разом з тим, позивач своєчасно недоліки адміністративного позову не усунув (а.с.36).

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції вважає посилання заявника касаційної скарги на відсутність коштів для сплати судового збору безпідставними.

Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які були об'єктивно непереборними та перешкодили йому своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 2854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (пункт 47 рішення).

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанції є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосували норми процесуального права, в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі №804/3207/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Т.О. Анцупова

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду