Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

Київ

справа №514/687/17

адміністративне провадження №К/9901/25590/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 514/687/17

за позовом ОСОБА_1 до Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області, треті особи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області, прийняту 14 червня 2017 року у складі судді Тончевої Н.М. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Єщенка О.В., суддів: Димерлія О.О., Бойка А.В.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати рішення Тарутинської селищної ради №374-У від 25.07.2008 року про надання дозволу (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) на виготовлення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки не сільськогосподарського призначення строком на 25 років, рішення виконавчого комітету Тарутинської селищної ради №261 від 29.11.2007 року «Про затвердження актів, проектів, будівничих паспортів» (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) та рішення виконавчого комітету Тарутинської селищної ради №26 від 25.05.2006 року щодо надання згоди на реконструкцію торгового ряду коло площі автостанції.

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 14 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, адміністративний позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа просить касаційну скаргу залишити без задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю.

Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Згідно з частиною 1 статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство обмежувало право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів конкретно визначеним строком. Це, насамперед, викликано специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Дані строки обмежують час, протягом якого вказані правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознак стабільності.

У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки, початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

При цьому, варто зауважити, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення певних дій.

Предметом спору у цій справі є протиправність рішення Тарутинської селищної ради від 25 липня 2008 року про надання дозволу (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) на виготовлення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки не сільськогосподарського призначення строком на 25 років, рішення виконавчого комітету Тарутинської селищної ради від 29 листопада 2007 року «Про затвердження актів, проектів, будівничих паспортів» (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) та рішення виконавчого комітету Тарутинської селищної ради від 25 травня 2006 року щодо надання згоди на реконструкцію торгового ряду коло площі автостанції.

Зі змісту адміністративного позову судами попередніх інстанцій встановлено, що про існування оскаржуваних рішень позивачу було відомо щонайменш з червня 2016 року.

Проте, із цим позовом позивач звернувся лише 12 червня 2017 року, тобто із пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.

Разом з цим, позивачем не наводяться та зі змісту позовної заяви і доданих до неї матеріалів справи не вбачаються поважні причини щодо пропуску строку звернення із цим позовом.

Фактично, зі змісту адміністративного позову, а також зі змісту апеляційної скарги вбачається, що підставою для визнання причин пропуску строку звернення із цим позовом позивач зазначає лише необхідність вирішення вказаного спору у судовому порядку.

Суди попередніх інстанцій вказані доводи позивача визнали необґрунтованими, оскільки вони не свідчать про наявність у позивача об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення певних дій.

Враховуючи, що наявності правових підстав для поновлення пропущеного строку не встановлено, суд дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду.

Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 14 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 514/687/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду