Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2019 року у справі №826/7677/17
Ухвала КАС ВП від 24.10.2018 року у справі №826/7677/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 листопада 2018 року

справа №826/7677/17

адміністративне провадження №К/9901/64718/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції матеріали адміністративної справи № 826/7677/17

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксімус"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксімус"

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів Глущенко Я.Б., Кузьмишиної О. М., Пилипенко О. Є.

У С Т А Н О В И В:

ПРОЦЕДУРА

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проксімус" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2017 року №0001531402, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 954 604 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 477 302 грн, №0001541402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 021 367 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 005 342 грн, №0001551402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень-грудень 2014 року у розмірі 1 314 109 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 328 527 грн, №0001561402, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 820 966 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

23 листопада 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Аблова Є.В. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

19 вересня 2018 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, позов Товариства задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 22 березня 2017 року №0001541402 в частині основного зобов'язання у сумі 833 546 грн 68 коп. (вісімсот тридцять три тисячі п'ятсот сорок шість грн шістдесят вісім коп.) та штрафної санкції у сумі 208 386 грн 67 коп. (двісті вісім тисяч триста вісімдесят шість грн. шістдесят сім коп.);

№0001531402 в частині основного зобов'язання у сумі 318 791 грн (триста вісімнадцять тисяч сімсот дев'яносто одна грн.) та штрафної санкції у сумі 159 395 грн 50 коп. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять грн. п'ятдесят коп.);

№0001551402 в частині основного зобов'язання у сумі 290 414 грн (двісті дев'яносто тисяч чотириста чотирнадцять грн.) та штрафної санкції у сумі 72 603 грн 50 коп. (сімдесят дві тисячі шістсот три грн. п'ятдесят коп.);

№0001561402 в частині основного зобов'язання у сумі 508 207 грн (п'ятсот вісім тисяч двісті сім грн.

У решті позову відмовлено.

23 жовтня 2018 року позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій платник податків просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Разом з касаційною скаргою до Верховного Суду надійшло клопотання про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції.

24 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/7677/17. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення відмовлено, з мотивів його передчасності.

08 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому податковий орган спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення.

08 листопада 2018 року справа № 826/7677/17 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Протягом січня 2016 року - лютого 2017 року (призупинялася згідно наказу від 11 лютого 2016 року № 511) посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 24 лютого 2017 року №63/26-15-14-02-03/31355139 (далі - акт перевірки).

22 березня 2017 року заступником начальника податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0001541402 за порушення вимог пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 021 367 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 005 342 грн. відповідно до пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.

Податковими повідомленнями-рішеннями №0001531402, №0001551402, №0001561402 за порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статі 188 пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, відповідно, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 954 604 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 477 302 грн, зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень-грудень 2014 року у розмірі 1 314 109 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 328 527 грн, зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 820 966 грн.

Судами попередніх інстанцій установлено, що між платником податків та контрагентами - Товариствами з обмеженою відповідальністю «Інком Строй», «Строй Кепітал Груп», «Лейтер Плюс», «Норд Люкс», «Лікс Груп», «Компанія «Каніс Транс СС», «Авігард», «Семикс», «Авто Безпека», Приватним підприємством «РВП-Плюс» укладені договори постачання товарно-матеріальних цінностей (комплектуючі до комп'ютерної техніки) та надання послуг (тестування програм, інсталяційні роботи, дистанційне обслуговування тощо).

Склад податкових правопорушень обґрунтовується податковим органом висновком про нереальність господарських операцій платника податків із зазначеними контрагентами, внаслідок чого Товариством завищено витрати у 2014 році на загальну суму 22 340 928 грн. і відповідно занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 4 021 367 грн. та занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вісім звітних місячних податкових періодів 2014 року на загальну суму 1 068 595 грн., а також завищено податковий кредит за вересень-грудень 2014 рік на загальну суму 1 314 109 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, суми по взаємовідносинах позивача з контрагентами - Товариствами з обмеженою відповідальністю «Семикс», «Авто Безпека», Приватним підприємством «РВП-Плюс» не включені у донараховані суми в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України, а відтак не досліджувалися під час судового розгляду.

ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції висновувався з непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача та контрагентів, на підставі яких платником податків сформовано витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині висновувався з встановлення нереальності господарських операцій платника податків з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Інком Строй», «Строй Кепітал Груп», «Лейтер Плюс» та звільнення від обов'язку доказування цих обставин в силу частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Задовольняючи позовні вимоги у частині, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності податковим органом нереальності господарських операцій Товариства з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Норд Люкс», «Лікс Груп», «Компанія «Каніс Транс СС», «Авігард», а отже правомірності формування платником податків витрат та податкового кредиту у відповідній частині.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні постанови в частині відмови у задоволенні позову, а саме положень пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує, що податковий орган обґрунтовував нереальність операцій виключно посиланнями на протокол допиту свідка у кримінальному провадженні та наявністю самого кримінального провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, відтак Верховний Суд зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неповноту дослідження судами попередніх інстанцій доказів на предмет встановлення певних обставин.

Щодо застосування норм процесуального права

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Нормативне регулювання

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), на який посилався податковий орган як на підставу прийняття податкового повідомлення-рішення №0001541402, визначено перелік в витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Положеннями пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статті 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

ОЦІНКА ДОВОДІВ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Щодо наявності кримінального провадження як підстави для визнання господарських операцій нереальними

Нереальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами доводиться податковим органом на фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером № 32015110080000006 від 20 травня 2015 року.

Верховний Суд визнає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, повинна бути досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд зазначає, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Щодо наявності протоколу допиту свідка у кримінальному провадженні

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє на момент розгляду справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яке підлягає обов'язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Верховний Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, що оцінка протоколу судом апеляційної інстанції як джерела доказу є безпідставною, оскільки такий протокол має бути оцінений, з точки зору його належності (відношення до обставин справа), допустимості (отримання уповноваженими суб'єктами у спосіб та у порядку, встановлений законом), достовірності (відповідності фактам об'єктивної дійсності).

Щодо наявності ухвал про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє на момент розгляду справі у суді апеляційної та касаційної інстанцій) ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено ухвалу лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що сам факт наявності ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених, серед іншого, такою ухвалою, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року у справі № 761/18813/18 звільнено ОСОБА_2, який є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком Строй» від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 5 статті 27, частини 1 статті 205 Кримінального кодексу у зв'язку із закінченням строків давності, провадження у справі закрито. У цій ухвалі судом у кримінальній справі встановлено, що вчинення ОСОБА_2 злочинних дій, пов'язаних з реєстрацією Товариством з обмеженою відповідальністю «Інком Строй», надало змогу невстановленим особам здійснити незаконну діяльність, використовуючи реквізити цієї юридичної особи. Невстановлені особи отримали та використали можливість укладати від імені ОСОБА_2 шляхом підроблення документів господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, послуг (робіт) для підприємств реального сектору економіки, що сприяло незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставному формуванню витрат підприємства.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2018 року у справі №357/3311/18 ОСОБА_3 (директор Товариств з обмеженою відповідальністю «Лейтер Плюс», «Строй Кепітад Груп») звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, провадження у справі закрито. При цьому, досудовим слідством установлено, що ця особа з метою сприяння в ухиленні від сплати податків службовим особам, у тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксімус», умисно склала підроблені за своїм змістом податкові накладні за звітний податковий період лютий, березень 2014, з травня по грудень 2014, січень 2015, березень 2015 року та декларації з податку на додану вартість (уточнюючий розрахунок податкового зобов'язання з податку на додану вартість) за звітний податковий період лютий, березень 2014, з травня по грудень 2014, січень 2015, березень 2015 року про проведенні фінансово-господарські операції з цим підприємством, достовірно знаючи, що вказаному суб'єкту господарювання товар не постачався, а послуги не надавались та в подальшому умисно вніс до них завідомо неправдиві відомості та умисно видав їх для врахування службовими особами, у тому числі з обмеженою відповідальністю «Проксімус» у податковій звітності і в подальшому використав їх для складання податкової звітності з податку на додану вартість Товариств з обмеженою відповідальністю «Лейтер Плюс», «Строй Кепітал Груп».

Ухвалою Апеляційного суду Київської області ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2018 року змінено та виключено з мотивувальної частини вказаної ухвали посилання, що стосуються генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксімус» ОСОБА_4, у іншій частині ухвалу залишено без змін. При цьому, апеляційним судом відхилено твердження апеляційної скарги про необхідність виключення зі змісту оскаржуваної ухвали відомості, що стосуються протиправної діяльності посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальності «Проксімус», самого підприємства та первинних документів податкової та бухгалтерської звітності.

У цій справі нереальність господарських операцій позивача із контрагентами - Товариствами з обмеженою відповідальністю «Інком Строй», «Лейтер Плюс», «Строй Кепітал Груп» встановлена судом апеляційної інстанції на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності судових рішень, які мають преюдиційне значення, а також оцінки їх змісту у поєднанні з іншою інформацією, яка міститься у письмових доказах.

Твердження позивача про неможливість надання первинних документів під час перевірки внаслідок їх вилучення правоохоронними органами спростовано судом апеляційної інстанції як таке, що не відповідає встановленим обставинам справи.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення порядку проведення перевірки є безпідставним, оскільки така аргументація не наводилася у позові та апеляційній скарзі, отже є поза межами касаційного перегляду на підставі частини четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксімус" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року

№ 826/7677/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер