Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №804/7638/16

касаційне провадження №К/9901/41069/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2017 (головуючий суддя Турова О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 (головуючий суддя Шальєва В.А., судді: Білак С.В. Олефіренко Н.А.) у справі №804/7638/16 за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в загальному розмірі 296715,26грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017, позов задоволено. Стягнуто кошти з рахунків Комунального підприємства «Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства» у банках, обслуговуючих цього платника податків, та за рахунок готівки на користь державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 296715,26грн.

Комунальне підприємство «Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства» подало касаційну скаргу, в якій просило Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 16, пунктів 36.1-36.3 статті 36, пунктів 49.18 та 49.19 статті 49, пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57, статті 203 Податкового кодексу України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 01.10.2016 за відомостями облікової картки відповідач мав податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 296715,26грн., що підтверджується довідкою про заборгованість та обліковою карткою платника податків.

Вказана заборгованість виникла у зв'язку з тим, що контролюючим органом 30.07.2016 нараховано податковий борг в сумі 37518,00грн., який виник на підставі поданої КП «Царичанське ВОЖКГ» податкової декларації з податку на додану вартість від 20.07.2016 №9125687423 з граничним терміном сплати до 30.07.2016; 30.08.2016 - в сумі 68641,00грн. на підставі податкової декларації з податку на додану вартість від 18.08.2016 №9149256656 з граничним терміном сплати до 30.08.2016; 30.09.2016 - в сумі 52193,00грн. - на підставі податкової декларації з податку на додану вартість від 16.09.2016 №9170663628 з граничним терміном сплати до 30.09.2016.

Крім того, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2016 №000195433, яким відповідачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 84,86грн. Зазначене рішення відповідачем не оскаржено та набуло статусу узгодженого зобов'язання 09.09.2016.

Відповідачем не сплачено зазначені суми узгоджених податкових зобов'язань та контролюючим органом нараховано пеню на суму податкового боргу відповідача з податку на додану вартість, розмір якої на час розгляду справи складав 138278,40грн.

Загальна сума податкового боргу склала 296715,26грн.

З метою погашення податкового боргу позивачем направлено відповідачу першу податкову вимогу від 07.12.2007 №1/331 та другу податкову вимогу від 21.01.2008 №2/18. Сума податкового боргу відповідачем не погашена.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності наявності у позивача непогашеного податкового боргу, а також дотримання контролюючим органом процедури стягнення податкового боргу, встановленого Податковим кодексом України.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно з пунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пунктів 95.1. та 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були надіслані перша податкова вимога від 07.12.2007 №1/331 та друга податкова вимога від 21.01.2008 №2/18, які були отримані підприємством. Після надіслання зазначених вимог сума заборгованості відповідача перед бюджетом збільшувалася.

При цьому, суд звертає увагу на те, що надіслані платникові податків податкові вимоги у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. Чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу після набрання чинності Податковим кодексом України.

З огляду на встановленні обставини щодо наявності у відповідача непогашеної суми податкового боргу у розмірі 296715,26грн., що відповідачем не спростовано, зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку стягнення заборгованості, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Комунального підприємства «Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 у справі №804/7638/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду