Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.01.2019 року у справі №286/2763/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 286/2763/17

адміністративне провадження № К/9901/69076/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Єзерова А. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 11.06.2018 (головуючий суддя: Гришковець А. Л. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 (головуючий суддя: Гонтарук В. М., судді:

Біла Л. М., Граб Л. С. ) у справі №286/2763/17 за позовом ОСОБА_1 до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо переведення та здійснення нарахування пенсії державного службовця по інвалідності другої групи;

визнати дії (бездіяльність) відповідача щодо розгляду його заяв про порушення законодавства протиправними;

зобов'язати відповідача перевести його та виплачувати з 05.08.2016 пенсію державного службовця по інвалідності другої групи відповідно до пунктів 2,10,12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - ~law8~) в розмірі 60 відсотків від заробітку, з якого сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячно в сумі 8550,43 грн та провести її виплати, починаючи з 05.08.2016 з урахуванням вже виплачених сум пенсії;

стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неналежно виконано судове рішення у справі 286/3503/16-а, яким пенсійний орган було зобов'язано перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон № 1058-IV), на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до пунктів 2,10,12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law10~, зокрема, пенсія державного службовця призначена із дати набрання рішенням законної сили, а не з дати звернення із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший; пенсія обрахована без урахуванням всіх складових заробітної плати, на які було нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (при перерахунку пенсії не враховано суму виплат у розмірі 55 698,66 грн за липень 2016 року).

Позивач стверджує, що неналежне виконання пенсійним органом своїх прямих обов'язків з призначення та перерахунку пенсії завдало йому моральних страждань, розмір яких оцінюється у 100 000 грн.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 11.06.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від
13.12.2018, адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної згідно ~law11~, на пенсію державного службовця по інвалідності 2 групи згідно статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі - ~law13~) з дати звернення та з врахуванням для перерахунку пенсії всіх виплат;

зобов'язано відповідача здійснити з 05.08.2016 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця по інвалідності другої групи за нормами ~law14~ в розмірі 60 відсотків від сум заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з яких були нараховані та сплачені страхові внески або єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та інших виплат, які зазначено в довідках виданих Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області від
02.08.2016;

стягнуто з пенсійного органу на користь позивача моральну шкоду в сумі 54 000
грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що отримувані державним службовцем суми виплат, з яких фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Відтак, суди дійшли висновку, що пенсія позивачу має бути обчислена виходячи із складових, зазначених у довідках від 02.08.2016, виданих ДФІ в Житомирській області. З огляду на завдані відповідачем ОСОБА_1 душевні страждання, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 54 000 грн суди визнали обґрунтованими.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не повно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник стверджує, що позивач на момент звернення до пенсійного органу із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший не досяг встановленого законодавством віку, по досягненню якого призначається пенсія державного службовця. Також скаржник вказав на те, що витрати пов'язані із відшкодуванням моральної шкоди не закладено до бюджету державної установи.

Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 25.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Від позивача на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій просить суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог частини 3 статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу 19.07.2006 призначено пенсію по інвалідності відповідно до ~law15~.

05.08.2016 та 14.12.2016 позивач звернувся до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявами про здійснення перерахунку пенсії як державного службовця інваліда 2 групи, відповідно до ~law16~ та про переведення його з пенсії по інвалідності 2 групи, призначеної згідно ~law17~ на пенсію державного службовця по інвалідності 2 групи згідно ~law18~ відповідно.

Листами №422/М-8 від 15.08.2016 та №449/Н-8 від 26.12.2016 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для переведення з одного виду пенсії на інший та відповідно для проведення перерахунку пенсії.

Позивач оскаржив відмову Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в судовому порядку.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 06.03.2017 у справі №286/3503/16-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017, адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні його з пенсії призначеної по інвалідності, відповідно до ~law19~ на пенсію державного службовця по інвалідності другої групи;

зобов'язано пенсійний орган здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії інваліда другої групи, призначеної йому відповідно до ~law20~, на пенсію державного службовця по інвалідності другої групи, відповідно до пунктів 2,10,12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law21~.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

19.07.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою з приводу неналежного виконання судового рішення у справі №286/3503/16-а.

Листом від 11.08.2017 №4974/03 (а. с.13) Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про те, що судове рішення є виконаним, пенсія державного службовця призначена починаючи з
03.04.2017 (набрання рішенням у справі №286/3503/16-а законної сили) у розмірі 5
765,50 грн. Позивачу роз'яснено, що для розрахунку пенсії враховано всі складові заробітної плати з яких фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (посадовий оклад, ранг, надбавку за вислугу років станом на 02.08.2016, надбавки за високі досягнення праці і премії з 01.05.2016 по дату звільнення), крім компенсації за невикористану відпустку за попередні роки.

Вважаючи протиправним признання позивачу пенсії державного службовця з моменту набрання рішення у справі №286/3503/16-а законної сили (03.04.2017), а також неврахування при розрахунку пенсії суми виплат у розмірі 55 698,66 грн, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014 справа № 21-314а14 сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема вказав, що аналіз положень ~law22~, ~law23~ та статті 66 Закону України від
05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" дає підстави вважати, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Зважаючи на те, що цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, сформульований за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, спір також стосується включення до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру його пенсії сум виплат, з яких бути фактично нараховані та сплачені страхові внески, висновок судів про те, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, на які нараховані і сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, повинні бути включені до складу заробітної плати державного службовця і враховуватись при обчисленні розміру його пенсії, є правильним.

Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі №464/3737/17, від
17.10.2019 у справі № 375/1393/16-а та від 09.04.2020 у справі №534/2349/16-а.

Поряд з цим, окрім наведених складових заробітної плати, які мають враховуватися при обчисленні розміру пенсії позивача, у довідці №06-11-21/3787 від 02.08.2016, виданій ДФІ в Житомирській області, зазначено суму виплат за липень 2016 року у розмірі 55 698,66 грн (а. с. 17-19). Позивач стверджує, що зазначена сума виплат не була врахована пенсійним органом при здійсненні перерахунку пенсії державного службовця, внаслідок чого йому призначена пенсія у розмірі меншому аніж передбачено на законодавчому рівні. За розрахунком позивача, розмір його пенсії має становити 8 550,43 грн.

Вирішуючи цей спір суд першої інстанції, помилку якого не виправив суд апеляційної інстанції, правову природу виплат в означеній сумі, та чи входять ці виплати до системи оплати праці державних службовців, з якої обраховується пенсія, не встановив.

Водночас, як вбачається із відповіді пенсійного органу від 11.08.2017 (а. с.13-14), при обрахунку пенсії відповідачем враховано у її розмір посадовий оклад, ранг, надбавку за вислугу років станом на 02.08.2016, надбавки за високі досягнення праці і премії з 01.05.2016 по дату звільнення, крім компенсації за невикористану відпустку за попередні роки. У зазначеній відповіді наявне посилання на наказ ДФІ в Житомирській області №59-0 від 10.06.2016 про виплату позивачу компенсації за невикористані відпустки за період роботи з 01.08.2012 по
31.07.2016. Проте, зазначений наказ в матеріалах справи відсутній та судами в установленому КАС України порядку не витребовувася.

Верховний Суд зазначає, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час, має іншу правову природу та відноситься до разових платежів; не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків і має компенсаційний характер, пов'язаний, як правило, із фактом звільнення працівника та наявністю невикористаних днів відпустки. Відповідно грошова компенсація за невикористані дні відпустки не враховується при обчисленні розміру пенсії.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 216/1666/17, від 31.08.2018 у справі № 720/770/17, від 24.03.2020 у справі №184/1028/17 та від 09.04.2020 у справі №534/2349/16-а.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

При цьому встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлення правової природи виплат у сумі 55 698,66 грн має ключове значення для вирішення цього спору, оскільки безпосередньо впливає на розмір призначеної позивачу пенсії та встановлення факту протиправності дій пенсійного органу щодо неврахування цієї суми при обрахунку пенсії державного службовця.

Згідно із частиною 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Частиною 2 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 11.06.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

А. А. Єзеров