Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.08.2019 року у справі №520/1800/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 520/1800/19

адміністративне провадження № К/9901/23327/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л. В.,

суддів: Мороз Л. Л., Стрелець Т. Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Олександра Володимировича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (прийняте судом у складі судді Горшкової О. О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Макаренко Я. М., суддів: Мельнікової Л. В., Калитки О. М. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Олександра Володимировича (далі - АТ "ВТБ БАНК", Уповноважена особа Фонду, Фонд відповідно), третя особа: Фонд, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО НОМЕР_1) до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ "ВТБ БАНК" за рахунок коштів Фонду;

- зобов'язати відповідача надати до Фонду доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ "ВТБ БАНК" за рахунок коштів Фонду, шляхом включення інформації про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО НОМЕР_1), як вкладника АТ "ВТБ БАНК", який має право на одержання відшкодування коштів за рахунок Фонду у розмірі 199 900,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 28 травня 2019 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко Олександра Володимировича щодо невключення ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) до Переліку вкладників, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у Акціонерному товаристві "ВТБ БАНК" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язав Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко Олександра Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до Переліку вкладників, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у Акціонерному товаристві "ВТБ БАНК" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом включення інформації про ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), як вкладника Акціонерного товариства "ВТБ БАНК", який має право на одержання відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що судом не встановлено повідомлення позивача банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, не поширюються гарантії, визначені ~law17~, а також станом на 19 листопада 2016 року (дата набрання чинності ~law18~) АТ "ВТБ БАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних, з урахуванням встановлених обставин справи, відсутні підстави вважати, що позивач не набув статусу вкладника АТ "ВТБ БАНК" та на кошти, розміщені на рахунку позивача, не поширюються гарантії, визначені ~law19~.

Отже, відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати правочин нікчемними, так само, як не доведено наявності інших правових підстав, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 серпня 2019 року Уповноважена особа Фонду звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У скарзі посилається на те, що правочин (трансакцію), щодо якого Уповноваженою особою Фонду застосовано наслідки нікчемності, здійснено 15 листопада 2018 року (перерахування коштів з рахунку юридичної особи на рахунок позивача) у період віднесення АТ "ВТБ БАНК" до категорії проблемних (з 13.11.2018) та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.

Дана операція призвела до збільшення витрат, пов'язаних із виведенням банку з ринку, оскільки до 15 вересня 2018 року на поточному рахунку позивача були відсутні кошти.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 серпня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Мороз Л. Л., Стеценко С. Г., касаційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження.

У зв'язку з відпусткою судді Стеценка С. Г. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18 серпня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року № 1504/0/78-20 здійснено за допомогою автоматизованої системи заміну цього судді та визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді:

Мороз Л. Л., Стрелець С. Г.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

На підставі рішення Правління Національного банку України від 27 листопада 2018 року № 3180 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ВТБ БАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", розпочату процедуру виведення АТ "ВТБ БАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 28.11.2018 по 27.12.2018.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 № 849-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "ВТБ БАНК" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від
18.12.2018 № 3392 "Про початок процедури ліквідації АТ "ВТБ БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку", розпочато процедуру ліквідації АТ "ВТБ БАНК" строком на 2 роки з 19 грудня 2018 року до 18 грудня 2020 року включно.

Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням повноважень ліквідатора банку АТ "ВТБ БАНК", визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37,38,47-52,52-1,53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку, відповідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Шевченка Олександра Володимировича строком на два роки з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно.

На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.12.2018 було розміщено оголошення про початок виплати коштів вкладникам АТ "ВТБ БАНК" наступного змісту: "З 21 грудня 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає відшкодування коштів вкладникам АТ "ВТБ БАНК" за першою частиною Загального реєстру. Відшкодування коштів вкладникам здійснюються через відділення банків-агентів Фонду, підключених до Автоматизованої системи виплат Фонду. Для отримання коштів за зазначеними договорами вкладникам необхідно звернутися до будь-якого із вказаних банків-агентів з паспортом або іншим документом, що посвідчує особу. Фізичні особи - резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків."

У ОСОБА_1 був відкритий в АТ "ВТБ" банківський рахунок № НОМЕР_2.

21 листопада 2018 року на банківський рахунок позивача № НОМЕР_2 було зараховано грошові кошти в сумі 199 900,00 грн. Станом на 18.12.2018, момент виведення АТ "ВТБ БАНК" з ринку, залишок коштів на рахунку № НОМЕР_2 становив 199 900,00 грн.

Позивач, 25.01.2019 звернувся до банку-агента Фонду - АТ КБ "ПРИВАТБАНК" для отримання гарантованої Фондом гарантування фізичних осіб суми відшкодування.

Однак, позивача було повідомлено про невключення його до Реєстру відшкодувань вкладників АТ "ВТК БАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що йому (ОСОБА_1) за телефоном гарячої лінії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповіли, що не мають ніякої інформації стосовно його вкладу, оскільки його не включено до Реєстру відшкодувань вкладників АТ "ВТБ БАНК".

Також встановлено, що відповідно до повідомлення про нікчемність правочину Уповноваженою особою Фонду повідомлено про нікчемність транзакції (операції) від
14.11.2018 по перерахуванню коштів в сумі 199 900,00 грн ТОВ "РІСТАР" на поточний рахунок (картковий) рахунок НОМЕР_2 фізичної особи - клієнта банку ОСОБА_1, що була здійснена з призначенням платежу "Фінансова позика зг. договору № 02102 від 02.10.2018 ОСОБА_1 № рах. НОМЕР_2 не підлягає оподаткуванню", відповідно до пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 08 липня 2020 року (справа № 826/1807/16).

Враховуючи правову позицію, викладену у цій постанові, колегія суддів Верховного Суду виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вкладником згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - № 4452-VI) є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ~law24~ вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (~law25~).

Згідно із ~law26~ уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог ~law27~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Відповідно до ~law33~ з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Згідно з положеннями ~law34~ Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ~law35~.

Відповідно до ~law36~ правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

Відповідно до постанови Правління НБУ від 13 листопада 2018 року № 764-рш/БТ "Про віднесення АТ "ВТБ БАНК" до категорії проблемних" прийнято рішення про віднесення цього банку до категорії проблемних та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, банку заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Частиною 2 статті 56 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" (далі - ~law39~) встановлено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність (~law40~).

Відповідно до частини 3 статті 75 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - ~law42~) рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею.

Застосовані у цій справі правові норми свідчать про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 тис. грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

При цьому Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ~law43~, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону.

Такі правочини є нікчемними з моменту укладення, і визнання їх недійсними судом не вимагається.

Зокрема, відповідно до ~law44~ підставою для віднесення правочину (договору) до числа нікчемних є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Вказана підстава для віднесення правочину до числа нікчемних введена у дію 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України від 16 липня 2015 року № 629-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку".

Необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених ~law46~, є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

При цьому в розумінні положень ~law47~ уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов'язку встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть застосування певних правових наслідків.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 810/896/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/1793/16, у яких спір аналогічний тому, який розглядається в цій справі, дійшла висновку, що укладення договору банківського вкладу (рахунку) й зарахування на нього коштів відбулись до початку віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ~law48~.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 липня 2020 року (справа № 826/1807/16) вважає зазначені висновки такими, що не охоплюють усієї проблематики цих правовідносин. Зокрема, не враховано, що у спорах, які виникають у зв'язку з невключенням позивачів до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених ~law49~, обов'язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені ~law50~ гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).

Дійсно, застосовані у цій справі правові норми свідчать про те, що внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунку позивач набув статусу вкладника банку і відповідно на нього поширюються передбачені ~law51~ гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом.

При ~law52~одавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

Як видно з встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Уповноваженою особою Фонду у повідомленні про нікчемність правочину від 16 квітня 2019 року № 2301/9-2 не уточнено, до якої категорії пов'язаних з банком осіб відноситься позивач, так само як не доведено, що інформація про позивача, як пов'язану з банком особу, була направлена НБУ в силу вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Водночас відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини 2 статті 215 ЦК України та ~law54~. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов'язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Як зазначено вище, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні ~law55~, ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902), не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Водночас постанова НБУ від 13 листопада 2018 року № 764-рш/БТ згідно зі ~law56~ містить банківську таємницю, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме собою не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів банку.

Згідно з постановою НБУ від 13 листопада 2018 року № 764-рш/БТ АТ "ВТБ БАНК" було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення АТ "ВТБ БАНК" до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності банку, наведені у цій постанові.

Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - АТ "ВТБ БАНК", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 ЦК України, а тому підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

Наведене свідчить, що дії уповноваженої особи щодо віднесення правочину (операції) з розміщення коштів на депозитному рахунку позивача з підстав, передбачених ~law57~, до числа нікчемних правочинів не відповідають вимогам законності.

Судами також було встановлено, що відповідачем не доведено, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакцій АТ "ВТБ БАНК" щодо зарахування суми коштів на банківський рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала, а також не зазначив, які норми законодавства були порушені при здійсненні транзакцій щодо перерахування коштів на рахунок позивача або під час укладення договорів банківського рахунку з АТ "ВТБ БАНК".

Подібна правова позиція викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 816/378/16 (провадження № 11-17апп20).

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку з віднесенням правочину (операції) з розміщення коштів на депозитному рахунку (вчиненого до запровадження у банку тимчасової адміністрації) до нікчемних, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що рішення попередніх судів відповідають закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

За змістом частин 1 та 2 статті 341 КАС (в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 342, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Олександра Володимировича залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: Л. Л. Мороз

Т. Г. Стрелець