Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2019 року

Київ

справа №823/1268/17

адміністративне провадження №К/9901/45801/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 823/1268/17

за позовом Державної екологічної інспекції у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс-Черкаси" про застосування заходів реагування, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції в Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого Глущенко Я.Б., суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

в с т а н о в и в :

Державна екологічна інспекція у Черкаській області звернулася до суду із позовом до ТОВ «Гранекс-Черкаси», у якому просила застосувати до відповідача заходи реагування, а саме: зобов`язати частково зупинити (заборонити) діяльність 6 свердловин, які знаходяться на території тракторної бригади в с. Деньги Золотоніського району до отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної перевірки встановлено ряд порушень відповідачем, при здійсненні ним господарської діяльності, вимог законодавства у сфері використання надр, а саме 6 свердловин, які знаходяться на території тракторної бригади ТОВ "Гранекс-Черкаси", являють собою єдиний груповий водозабір та використовуються без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2017 року, відповідно до наказу від 07 серпня 2017 року № 458 та направлення № 432, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Петренком О.М. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Прохоровою Т.В., із залученням спеціалістів гідрогеолога ДП НАК «Надра України» «Центрукргеологія» Кириченка В.П. , директора ПП «Жовтень-2000» ОСОБА_2 проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони водних ресурсів (підземних вод, надр) ТОВ «Гранекс-Черкаси» за період з 22 жовтня 2014 року по 21 липня 2017 року.

За результатами проведеної перевірки 08-09 серпня 2017 складено акт щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, відповідно до якого виявлено ряд порушень відповідачем вимог законодавства у сфері використання надр, зокрема встановлено, що на території тракторної бригади TOB «Гранекс-Черкаси» виявлено 9 свердловин. На даний час одна із них не працює по невстановлених причинах, ще 2 свердловини розташовані на відстані в 1 км від тракторної бригади є окремими водозаборами. Всі 6 працюючих свердловин зв`язані водопроводом в загальну мережу, з накопиченням води в басейні обсягом близько 12000 м3 звідки насосною станцією вода подається для поливу на поля товариства. Водонасний горизонт свердловин розташований в четвертинних відкладах долини р. Дніпро, розкритий в інтервалі 40-62м. Водовмісні породи складені середньозернистими пісками. Дебіт свердловин складає 10,0-42,0 м3/год.

В розрізі кожної окремої свердловини обсяг видобування підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, але при проведенні розрахунків забраної води із 6 робочих свердловин, які розташовані на території тракторної бригади і є окремим водозабором - загальний обсяг видобування підземних вод перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Актом також зафіксовано, що водокористування в с. Деньги повинно здійснюватися відповідачем з 9-ти артезіанських свердловин (1, 2 (908), 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10) відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 09.10.2014 № Укр 225-А/Чрк з терміном дії до 23 жовтня 2019 року. Дозволом на спецводокористування встановлено ліміт забору свіжої води - 539,081 тис. м3/рік, 3000,0 м3/добу. Проте, відповідно до наказу Державної служби геології та надр України від 16 листопада 2016 року № 429 анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами від 12 серпня 2014 року № 4565 для 4-ох свердловин: № 1, 908, 3, 910.

Отже, позивач, вважаючи, що відповідач протиправно використовує 6 свердловин, які знаходяться без отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), звернувся до суду із цим позовом.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін, оскільки відсутні підстави для його скасування.

Спір у цій справі виник через неоднакове розуміння позивачем та відповідачем положень статті 23 цього Кодексу України про надра.

Дійсно, недосконалість юридичної техніки при формулюванні норм закону, складність їх конструкції призводить до неоднозначного розуміння положень закону і ускладнює усвідомлення дійсної мети законодавця при прийнятті законів та змісту й суті прийнятих правових норм.

Так, Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу.

Відповідно до частини 1 статті 23 цього Кодексу землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Частиною 2 статті 23 Кодексу також передбачено, що землевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.

На думку позивача відповідач не має права видобувати підземні води без спеціального дозволу, оскільки обсяг видобування підземних вод відповідачем із кожного з водозаборів перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Натомість відповідач зазначає, що оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником, частка сільськогосподарського товаровиробництва якого за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, то згідно з частиною 2 статті 23 Кодексу він має право видобувати в межах наданої йому земельної ділянки підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб без спеціальних дозволів.

Суд виходить з того, що зі змісту статті 23 Кодексу вбачається, що за загальним правилом, встановленим частиною 1 цієї статті, господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу для всіх потреб, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Проте, з цього правила є виключення, - коли мова йде про видобування мінеральних вод та про виробництво фасованої питної води, - спеціальний дозвіл є необхідним, незалежно від обсягу видобування води.

Частиною 2 статті 23 Кодексу також передбачено особливі умови для сільськогосподарських товаровиробників, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків. Так, вказана категорія суб`єктів має право видобувати без спеціальних дозволів підземні води в межах наданих їм земельних ділянок для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.

Однак і з цього правила існує виключення, - право сільськогосподарських товаровиробників видобувати підземні води без спеціальних дозволів не розповсюджуються на випадки видобування мінеральних вод та виробництва фасованої питної води. Інших обмежень для сільськогосподарських товаровиробників щодо видобування підземних вод без спеціальних дозволів, зокрема, обмежень обсягу видобування, частина 2 статті 23 Кодексу не містить.

Суд звертає увагу, що частина 2 статті 23 Кодексу, встановлюючи право сільськогосподарських товаровиробників видобувати підземні води без спеціальних дозволів, вказує про наявність такого права «крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті». На думку позивача, ця фраза вказує на випадки, коли обсяг видобування перевищує 300 кубічних метрів на добу.

З таким висновком позивача не можливо погодитись, оскільки, за оцінкою суду, фраза «крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті» стосується випадків виробництва фасованої питної води.

Тобто, на думку суду, за змістом статті 23 Кодексу обсяг видобування підземних вод не має значення у випадку, якщо землевласниками сільськогосподарські товаровиробники. В іншому б випадку законодавець не приймав би норму, передбачену частиною 2 статті 23 Кодексу, оскільки втрачався б її сенс, так як обов`язок отримання спеціального дозволу за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів перевищує 300 кубічних метрів на добу, і так був би встановлений для всіх без виключень в силу положень частини 1 статті 23 Кодексу.

До також висновку дає підстави дійти і аналіз змісту пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі». Саме цим законом (№ 867-VIII від 08 грудня 2015 року) було внесено зміни до статті 23 Кодексу України про надра стосовно права сільськогосподарських товаровиробників видобувати підземні води без спеціальних дозволів.

Так, згідно з текстом пояснювальної записки «Чинним законодавством землевласникам і землекористувачам надано право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Однак, реалізація даних положень на практиці проблемна через незрозумілість терміну «продуктивність водозаборів підземних вод» та «власних господарсько-побутових потреб». Так, продуктивність часто трактується як потужність самого обладнання, а не обсяг фактично добутої води. Незрозумілим є також чи підпадають під побутові потреби такі види використання води, як поїння худоби чи полив рослин. Окрім цього, підприємству один дозвіл на всі водозабори, що знаходяться у користуванні, в тому числі, які розміщено на різних об`єктах, а іноді і в різних населених пунктах.

Ці неточності створюють суттєві проблеми при правозастосуванні, зокрема, для сільськогосподарських підприємств. Необхідно врегулювати можливість здійснювати видобуток води без спеціального дозволу для забезпечення як роботи підприємства, так і можливості забезпечення мешканців сільських населених пунктів та об`єктів соціально-культурного призначення, в тому числі дитячі садки, школи, сільради. Виключенням пропонується зробити для видобування води для виробництва фасованої питної води».

Отже, аналіз тексту пояснювальної записки до законопроекту № 867-VIII від 08 грудня 2015 року дозволяє дійти висновку про дійсну мету законодавця при формулюванні положень статті 23 Кодексу, а саме забезпечення права сільськогосподарських товаровиробників видобувати підземні води без спеціальних дозволів незалежно від обсягу видобування та лише за виключенням видобування води для виробництва фасованої питної води та видобування мінеральних вод.

Як встановлено у цій справі, основним видом діяльності відповідача за КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорічних і дворічних культур. Частка сільськогосподарського товаровиробництва ТОВ «Гранкс-Черкаси» за попередній податковий (звітний) рік перевищує 75 %.

Також установлено, що Товариство видобуває підземні води для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.

З огляду на встановлені обставини, правильним є висновок суду апеляційної інстанції відносно того, що відповідач має право на видобування підземних вод без отримання спеціального дозволу, а відтак позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Черкаській області про застосування до ТОВ «Гранекс-Черкаси» заходів реагування у вигляді часткового зупинення (заборони) діяльності 6 свердловин, які знаходяться на території тракторної бригади в с. Деньги Золотоніського району, до отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків апеляційного суду.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі № 823/1268/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду