Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №826/1453/14

адміністративне провадження №К/9901/4156/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс» на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2014 (суддя Огурцов О.П.)та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 (колегія у складі суддів: Горбань Н.І., Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі № 826/1453/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників юдатків провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001254120 від 19.11.2013, № 0001264120 від 19.11.2013 та № 0001274120 від 19.11.2013.

Позовні вимоги мотивовані хибністю висновків, викладених у акті перевірки. Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ «Авторекордс» за договором про надання транспортних послуг № 137 У від 01.06.2011, які мали реальний характер та за яким ним було сплачено, та отримано послуги, які було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.0412014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених відповідачем в ході перевірки порушень податкового законодавства.

В наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) в графах "Від замовника", "Від виконавця" містяться лише підписи сторін скріплені печатками, без зазначення даних осіб що їх вчинили та лише загальна інформація щодо вартості транспортних послуг, без зазначення конкретних видів та обсягів наданих послуг, що унеможливлює встановити осіб які їх підписали, які саме надавались послуги та в якому об`ємі.

В наданих позивачем подорожніх листах службового легкового автомобіля не заповнені графи «Рух пального», «Витрати пального», «розрахунок вартості послуг», «розрахунок зарплати водієві», також відсутні підписи із закріпленням печаткою в графах «посвідчення водія перевірив, завдання видав», «особа що користувалася автомобілем», «бухгалтер» та «таксувальник».

Надані позивачем суду копії договору оренди транспортних засобів № МР-2 від 01.01.2012, укладеного між ТОВ «Мегарент» та ТОВ «Авторекордс», накладні, акти прийому-передачі, актів виконаних робіт, не прийняті судом до уваги з огляду на те, що з них неможливо встановити факт того, що послуги, надання яких вони підтверджують, були використані ТОВ «Авторекордс» для виконання зобов`язань за договором № 137 У від 01.06.2011, у той час, як наявність та реальність фінансово - господарських відносин між ТОВ «Мегарент» та ТОВ «Авторекордс» судом у даному випадку під сумнів не ставиться.

Крім того суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивачем на підтвердження факту використання послуг отриманих від ТОВ «Авторекордс» у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку первинні документи, договори та складені відповідно до них первинні документи суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30.10.2013 Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по операціям з ТОВ «Авторекордс» за період 2012 року, які відображені в податковій звітності у 2012 році та січні-березні 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 1306/41-20/35500195 від 30.10.2013, яким встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податкові зобов`язання на загальну суму 160479 грн., завищено бюджетне відшкодування на суму 214953 грн., та пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування в 2012 році на загальну суму 1877162 грн.

19.11.2013 на підставі акта № 1306/41-20/35500195 від 30.10.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення, № 0001274120, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1877162,00 грн., № 0001254120, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 240718,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 80239,50 грн. та № 0001264120, яким збільшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов`язань у наступних періодах) з податку на додану вартість у розмірі 214953,00 грн.

Судами також встановлено, що відповідно до умов договору про надання транспортних послуг № 137 У від 01.06.2011 виконавець бере на себе зобов`язання на свій ризик надати за завданням замовника з використанням свого транспортного засобу, палива, сировини та матеріалів транспортні послуги по перевезенню працівників замовника, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити послуги.

Пунктом 1.2 зазначеного договору передбачено, що послуги надаються на підставі замовлень Замовника, в яких вказується найменування Транспортного засобу, місце та час надання Транспортного засобу та інші умови надання послуг.

Пунктом 2.1.1 договору № 137 У від 01.06.2011 визначено, що вартість послуг становить 81000, 00 грн. (вісімдесят одна тисяча грн. без ПДВ) на місяць, за умови роботи Транспортних засобів у звітному місяці в порядку надання Послуг за цим Договором не менше кількості робочих днів в такому місяці. У разі надання транспортних послуг у відрядженні Замовник компенсує Виконавцю фактично понесені витрати за умови надання підтверджуючих документів (проживання в готелі та ін.).

Пунктом 2.2. вказаного договору передбачено, що у випадку, якщо Виконавець надасть Замовнику послуги менше, ніж кількість робочих днів в звітному місяці, послуги за такий місяць оплачуються за фактично відпрацьовані дні в такому місяці із розрахунку щоденної вартості послуг, як результату ділення вартості послуг, вказаної у пункті 2.1.1 цього договору на кількість робочих днів Замовника у такому календарному місяці.

Згідно пункту 3.1 договору № 137 У від 01.06.2011 оплата послуг виконавця за цим договором провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Розрахунок, згідно пункту 3.2 вказаного договору, за наданні послуги здійснюється на підставі акту наданих послуг, який складається та підписується сторонами щомісячно, не пізніше 5-го числа наступного за місяцем надання послуг. До акта наданих послуг виконавець додає подорожні листи.

Розділом 4 договору № 137 У від 01.06.2011 визначено порядок надання послуг, згідно якого для транспортних засобів документами, що засвідчують прибуття виконавця для надання послуг, є підпис уповноваженої особи Замовника в подорожньому листку.

Зважаючи на встановлені сторонами умови у договорі № 137 У від 01.06.2011, суди дійшли висновку, що документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ТОВ «Авторекордс», є замовлення, акт наданих послуг, подорожні листи, податкові накладні.

Однак, позивачем на підтвердження правовідносин з ТОВ «Авторекордс» за вказаним договором про надання транспортних послуг замовлень суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

З наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити, які саме транспорті послуги надавались, відповідно до якого замовлення, а також в них відсутнє зазначення подорожніх листів. В них міститься лише загальна інформація щодо вартості транспортних послуг, без зазначення конкретних видів та обсягів наданих послуг.

В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) в графах "Від замовника", "Від виконавця" містяться лише підписи сторін скріплені печатками, без зазначення даних осіб, що їх вчинили, що неможливлює встановити осіб які їх підписали.

Також в наданих позивачем подорожніх листах службового легкового автомобіля не заповнені графи «Рух пального», «Витрати пального», «розрахунок вартості послуг», «розрахунок зарплати водієві», також відсутні підписи із закріпленням печаткою в графах «посвідчення водія перевірив, завдання видав», «особа що користувалася автомобілем», «бухгалтер» та «таксувальник».

Крім того, суди звернули увагу на те, що позивачем на підтвердження факту використання послуг отриманих від ТОВ «Авторекордс» у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку первинні документи, договори та складені відповідно до них первинні документи суду надано не було.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, касаційний суд вважає їх висновки про необґрунтованість позовних вимог передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційний суд вважає, що суди, мотивуючи своє рішення відсутністю належних первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій позивача зі спірним контрагентом, зробили висновки щодо наявних у справі первинних документів без їх фактичного дослідження, що дає підстави стверджувати про неповноту встановлення всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення даної справи.

Так, посилання судів на відсутність у актах здачі-прийняття робіт інформації про посаду особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, спростовується матеріалами справи.

Перевірка правильності встановлення судом першої інстанції обставин, з якими погодився суд апеляційної інстанції, вказала на те, що у вступній частині зазначені ПІБ осіб, що їх підписали, а також їх посади та документи, що уповноважують на вчинення таких дій. Зокрема в деяких актах прописом зазначено ПІБ підписанта.

Таким чином, судами не надана повна та належна юридична оцінка наявним у справі первинним документам бухгалтерського та податкового обліку з приводу достовірності даних вказаних в них, їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства, наявності обов`язкових реквізитів.

Відповідно не з`ясовано в повному обсязі наявність недоліків в оформленні первинних документів, відповідно, у разі їх наявності, не встановлено чи такі недоліки є істотними та такими, що нівелюють правове значення первинного документу та реальність господарської операції.

Мотивуючи своє рішення відсутністю та/або неналежністю первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій позивача, суди лише обмежилися лише наведенням мотивів дублюючим акт перевірки.

Викладене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг) від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Дійсно правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Водночас правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватися виключно на підставі норм податкового законодавства.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цілком необґрунтовано ставити під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, посилаючись на недотримання сторонами умов договору, оскільки вказані обставини є лише підставою для врегулювання можливих спірних правовідносин між суб`єктами господарювання у спосіб, передбачений Цивільним або Господарським кодексами України і не тягне наслідків неукладеного правочину.

Проте, суди вдалися до аналізу змісту договорів, укладених з контрагентом, та їх умов. Зокрема, залишивши поза увагою обов`язковість складення замовлення у письмовому вигляді.

Також, звертається увага, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

........................

........................

..........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду