Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №823/193/17

адміністративне провадження №К/9901/24544/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Саприкіної І.В. та Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №823/193/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління Держпраці у Черкаській області,

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю

за касаційною скаргою Управління Держпраці у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року (у складі головуючого судді Гаврилюка В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Гунської О.А., суддів Парі нова А.Б., Беспалова О.О.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернулася до суду з позовом до управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Держпраці у Черкаській області Лазарєвої О.М. про накладення штрафу уповноваженими особами № 23-16-14/0005-030 від 20.01.2017.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасувати постанову начальника управління Держпраці у Черкаській області Лазарєвої О.М. про накладення штрафу уповноваженими особами № 23-16-14/0005-030 від 20 січня 2017 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Черкаській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення судового збору, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині розподілу судових витрат та прийняти нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної-особи підприємця судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 грн.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 21 серпня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №823/193/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Стародуба О.П.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Саприкіну І.В. та Чиркіна С.М.

Верховний Суд ухвалою від 19 червня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу №823/193/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 червня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача судового збору. Крім того відповідач зазначає, що відповідно до статті 161 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначене вказує на те, що при прийнятті рішення по справі суд зобов`язаний не лише вирішити питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, а й зазначити в мотивувальній частині рішення висновки щодо причин такого розподілу.

Проте, в порушення положень статті 161 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) судом першої інстанції не виконано вказаного обов`язку та не зазначено висновків щодо причин розподілу судових витрат.

Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року в частині розподілу судових витрат відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є не прийнятні з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю задоволено повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що за результатом розгляду і вирішення справи суд першої інстанції прийняв рішення (залишене без змін судом апеляційної інстанції), яким повністю задовольнив позовні вимоги сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, то у відповідності до частини першої статті 94 КАС України суд правильно розподілив судові витрати, стягнувши понесені позивачем витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Стягнення ж таких витрат за рахунок Державного бюджету України, на чому наполягає відповідач, чинним законодавством не передбачено. Водночас, розширене тлумачення наведених правових норм, на думку колегії суддів, є неприпустимим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій вирішуючи питання розподілу судових витрат діяли відповідно до вимог процесуального закону.

Касаційна скарга не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій прийняли рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Саприкіна

С.М. Чиркін