Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.06.2018 року у справі №808/1393/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №808/1393/16

адміністративне провадження №К/9901/27416/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2016 року представник ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 217-17 від 09.06.2015 року про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік на суму 25 000 грн;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №1724-23 від 12.10.2015 р. про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік на суму 25 000 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0016111700 від 08.12.2015 року про нарахування штрафних санкцій на суму 5 000 грн (арк. справи 4-7).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволений, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС в Запорізькій області № 217-17 від 09.06.2015 та № 0016111700 від 08.12.2015 року, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС в Запорізькій області № 1724-23 від 12.10.2015 року про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік (арк. справи 43-45, 79-80).

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що транспортний засіб позивача відповідає визначенню об'єкта оподаткування в розумінні статті 267 Податкового кодексу України, що є підставою для сплати позивачем з 1 січня 2015 року даного виду податку, у зв'язку з чим податковим органом правомірно було сформоване податкове повідомлення-рішення з визначенням до сплати транспортного податку за 2015 рік.

З огляду на те, що позивачу направлялось податкове повідомлення-рішення 26.05.2015 року, проте 30.07.2015 року на адресу відповідача повернувся конверт з відміткою за закінченням зберігання, з врахуванням норм абз. 3 п. 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення на суму 25 000 грн., було опубліковано у картці особового рахунку інформаційної системи «Податковий блок» по строку сплати 28.09.2015 року. Оскільки податкові зобов'язання з транспортного податку не були сплачені своєчасно, такі зобов'язання набули статусу податкового боргу, а тому на виконання вимог п. 59.1 статті 59 ПК України відповідачем правомірно згідно даних ІС «Податковий блок» в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 12.10.2015 року № 1724-23 на суму 25 000 грн. 10.11.2015 року позивач сплатив суму податкового зобов'язання з транспортного податку, проте, з урахуванням порушення строку сплати грошового зобов'язання, встановленого підпунктами 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України за наслідками проведеної камеральної перевірки, на підставі акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 8.12.2015 року, яким зобов'язано позивача сплатити штраф за затримку сплати узгодженого грошового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 5 000 грн. Враховуючи викладене, відповідачем правомірно прийнятті вищенаведені рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити (арк. справи 86-88).

13.02.2017 року на адресу ВАС України від представника позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких представник, посилаючись на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін, з огляду на безпідставність нарахування відповідачем до сплати позивачу за 2015 рік транспортного податку (арк. справи 102-106).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 343 КАС України справа розглядається в попередньому судовому засіданні.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, та не є спірним між сторонами, ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER SPORT 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 4999 см.куб., державний номер НОМЕР_2, право власності на який зареєстровано 20.03.2013р. (дата першої реєстрації), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (арк. справи10).

09.06.2015 року ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 217-17, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: «Транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25 000грн. (арк. справи 27).

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено позивачу засобами поштового зв'язку, проте не було отримано позивачем та повернулося на адресу відповідача 30.07.2015 року з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (арк. справи 28).

На виконання вимог п.59.1 ст.59 ПКУ ДПІ у Жовтневому районі сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 12.05.2015 року № 1724-23 на суму 25 000,00 грн.(арк. справи 12).

10.11.2015 року позивачем сплачено суму податку, яка визначена у податковому повідомленні-рішенні № 217-17 від 09.06.2015, про що свідчить копія квитанції №0.0.459084815.1 (арк. справи 11).

08.12.2015 року відповідачем проведена камеральна перевірка позивача щодо сплати сум податкових зобов'язань з транспортного податку, сплачених фізичними особами порядку та у строки, визначені законодавством, за результатами якої складений акт перевірки від 08.12.2015 року №976/17/2104607060, яким встановлено несвоєчасну сплату сум податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік. На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 001641700 від 08 грудня 2015 року, яким позивачу за затримку на 43 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, ОСОБА_2 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 5 000,00 грн (арк. справи 13).

Правомірність та обґрунтованість винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень, а також податкової вимоги є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що застосування положень ст.267 ПК України, з урахуванням внесених змін, з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто починаючи з 01.01.2016 року, а оскільки податкова вимога №1724-23 від 12.05.2015 року та податкове повідомлення-рішення №001641700 від 08.12.2015 року винесені на підставі податкового повідомлення-рішення №217-17 від 09.06.2015 року, яке, з огляду на неправомірність винесення, є протиправним та підлягає скасуванню, то останні також підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом, виникненню оскаржуваних позивачем податкової вимоги від 12.05.2015 року №1724-23, та податкового повідомлення-рішення від 08.12.2015 року № 0016111700, передувало визначення відповідачем до сплати позивачу у відповідності до податкового повідомлення-рішення від 9.06.2015 року № 217-17 транспортного податку у розмірі 25 000 грн.

З приводу викладеного суд зазначає наступне.

1.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Таким чином, із набранням 1.01.2015 року чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та мають об'ємом циліндрів двигуна більше 3000 куб. см. є платниками транспортного податку (в редакції закону, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Разом з тим, відповідно до пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Транспортного податку, згідно статті 9 Податкового кодексу України, немає у переліку загальнодержавних податків та зборів. При цьому, відповідно до пункту 9.4 статті 9 Податкового кодексу України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість, згідно підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України, є податок на майно, який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (у редакції, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, зокрема, і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада України не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно із підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

При цьому, згідно пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Таким чином, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Запорізькою міською радою 15.01.2015 року було прийнято рішення №8 «Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)», яким, зокрема, встановлено на території міста Запоріжжя податок на майно (в частині транспортного податку) та затверджено Положення про податок на майно (в частині транспортного податку).

Тобто, враховуючи вищенаведені норми права, рішення, яким введено транспортний податок на території міста Запоріжжя, набирає законної сили та підлягає належному застосуванню починаючи з початку бюджетного періоду, що настає після його прийняття, що відбулось 15.01.2015 року, тобто починаючи з 2016 року.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про сплату транспортного податку за 2015 рік, оскільки визначення позивачу до сплати в 2015 році податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб не відповідало положенням Податкового кодексу України.

До того ж, суд вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанції про визнання протиправними та скасування податкової вимоги № 1724-23 від 12.05.2015 року та податкового повідомлення-рішення №001641700 від 08.12.2015 року, оскільки вони прийняті на підставі податкового повідомлення-рішення № 217-17 від 09.06.2015 року яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі № 808/1393/16, - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі № 808/1393/16, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко