Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року

м. Київ

справа №420/21541/23

адміністративне провадження № К/990/33247/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року (судді: Єщенко О.В. (головуючий), Крусян А.В., Яковлєва О.В.) у справі № 420/21541/23 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» (далі - позивач, платник податків, товариство) звернулось до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган, ПМУ ДПС по РВПП) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 10.08.2021 № 159/34-00-04-02-02 та від 22.08.2021 № 328,34-04-02-02.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а саме приписів Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Позивач зазначає, що ним виконано зобов`язання по сплаті частини чистого прибутку у виді дивідендів до Державного бюджету України згідно встановленого Кабінетом Міністрів України нормативу. Застосування відповідачем положень Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» №1082-ІХ від 15.12.2020 під час донарахування дивідендів (частини чистого прибутку) вважає не правомірним, такі дії суперечать положенням Конституції України та Закону України «Про управління об`єктами державної власності», оскільки Закон про державний бюджет не є законодавством про встановлення особливостей управління окремими об`єктами державної власності або їх видами і не являється іншим нормативно-правовим актом з питань управління об`єктами державної власності. Визначення товариству грошового зобов`язання без його волевиявлення є противоправним, таким що обмежує його корпоративні права, у тому числі на правомочність на участь в управлінні господарською організацією. Також позивач окремо зазначав, що контролюючий орган здійснюючи контрольні функції вийшов за межі предмету камеральної перевірки, що є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року в задоволенні даного адміністративного позову було відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що оскільки позивач до 1 травня року, що настає за звітним 2020 роком, не прийняв рішення про нарахування дивідендів, у позивача відповідно до приписів частини другої статті 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» №1082-ІХ від 15.12.2020, зважаючи на їх чинність та не визнання таких норм неконституційними, виник обов`язок сплатити до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. Оскільки цього зроблено не було, за наслідками перевірки у контролюючого органу були правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Також, суд першої інстанції виснував, що відповідач мав правові підстави для організації та проведення камеральної перевірки даних поданого позивачем «розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» за 2020 рік.

4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу товариства було задоволено, рішення суду першої інстанції у цій справі скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов було задоволено та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 10.08.2021 № 159/34-00-04-02-02 та від 22.08.2021 № 328,34-04-02-02.

Суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено правові основи управління об`єктами державної власності, а так само визначено особливості управління та обмеження щодо розпорядження об`єктами державної власності (ст.11), отже такий є спеціальним. Норми якими раніше встановлювався обов`язок щодо сплати до бюджету частини чистого прибутку у випадку неприйняття рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, а саме абзац восьмий частини п`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року №185-V зі змінами визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) Рішенням Конституційного Суду України від 22 липня 2020 року №8-р(І)/2020. Позивач виконав зобов`язання по сплаті частини чистого прибутку у виді дивідендів до Державного бюджету України згідно встановленого Кабінетом Міністрів України нормативу. Застосування відповідачем положень Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» під час донарахування дивідендів (частини чистого прибутку) суперечить положенням Конституції України та Закону України «Про управління об`єктами державної власності», оскільки Закон про державний бюджет не є законодавством про встановлення особливостей управління окремими об`єктами державної власності або їх видами і не являється іншим нормативно-правовим актом з питань управління об`єктами державної власності. Таким чином, на переконання апеляційного суду, у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню положення статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» 15.12.2020 №1082-IX як такі, що не встановлюють правове регулювання у сфері управління об`єктами державної власності, предметно віднесеного до регулювання спеціальним Законом «Про управління об`єктами державної власності». Поряд з цим суд погодився з тим, що відповідач мав правові підстави для організації та проведення камеральної перевірки даних поданого позивачем «розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» за 2020 рік.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24.05.2021 проведено річні Загальні збори Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» під час яких, зокрема, прийнято рішення по питанню четвертому порядку денного, оформлене протоколом №1/2020 від 24.05.2021, яким вирішено чистий прибуток, отриманий товариством за результатами роботи у 2020 році, розподілити наступним чином: 267738046,4 грн спрямувати на виплату дивідендів; решту чистого прибутку залишити нерозподіленою.

Затверджено загальний розмір дивідендів за підсумками роботи товариства у 2020 році на рівні 267738046,4 грн та розмір дивідендів в розрахунку на одну просту іменну акцію товариства у розмірі 0,44 грн (пункт 4.2 цього рішення).

Виплату дивідендів за результатами роботи товариства у 2020 році здійснити безпосередньо акціонерам у відповідності до статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» та статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності».

Згідно протоколу Лічильної комісії №4 від 27.05.2021 вказане рішення в частині питання четвертого порядку денного Загальних зборів прийнято простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у Загальних зборах товариства та є власниками голосуючих з цього питання акцій, а саме у кількості 587969918 голосів, що становить 100%, від кількості осіб, що прийняли участь у Загальних зборах.

6.1. Згідно платіжного доручення за №121 Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» 22.06.2021 здійснено сплату до Державного бюджету дивідендів за 2020 рік, нарахованих на акції господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, на суму 66934512,04 грн.

30.06.2021 позивачем подано розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, за №9373599979 за звітний період 2020 рік де ним визначено: чистий прибуток (дохід) у сумі 529547514 грн.; частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету України, у сумі 66934512 грн.

6.2. 09.07.2021 контролюючим органом в порядку статті 76 та відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних «Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» за 2020 рік АТ «ДТЕК Одеські електромережі», за результатами якої складено акт №204/34-00-04-02-02/00131713.

6.3. Відповідно до висновків перевірки встановлено порушення позивачем частини п`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» №185-V від 21.09.2006, частини другої статті 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ від 15.12.2020, внаслідок чого занижено частину чистого прибутку, що сплачується до загального фонду державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 21010100 «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону» на суму 119148191 грн; завищено дивідендів, що сплачуються до загального фонду державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 21010500 «Дивіденти (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність» на суму 66934512 грн.

Висновки вмотивовані тим, що оскільки товариством рішення про виплату дивідендів прийнято 24.05.2021, тобто після встановленого законодавством терміну, таке повинно нарахувати та сплатити до державного бюджету частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків на код бюджетної класифікації 21010100 «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону» у сумі 119148191 грн.

6.4. Позивач не погоджуючись із висновками перевірки, подав заперечення на акт перевірки, проте вони були залишені без задоволення, а висновки акту перевірки без змін та відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№158/34-00-04-02-02 від 10.08.2021, яким за порушення частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», частини 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) за кодом платежу 21010100 за основним платежем у розмірі 119148191 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 29787048 грн;

№159/34-00-04-02-02 від 10.08.2021, яким за порушення частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», частини 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» позивачу зменшено суму грошового зобов`язання за платежем дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств у статутних капіталах яких є державна власність, за кодом платежу 21010500 на суму 66934512 грн.

6.5. Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень, подавши скаргу до контролюючого органу вищого рівня.

Рішенням Державної податкової служби України №18045/6/99-00-06-01-02-06 від 06.07.2023 скаргу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення №158/34-00-04-02-02 від 10.08.2021 у частині застосованої санкції на суму 29787048 грн, в іншій частині це податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення №159/34-00-04-02-02 від 10.08.2021 залишено без змін.

6.6. На підставі зазначеного вище рішення ДПС України відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №328/34-00-04-02-02 від 22.08.2023 року, яким за порушення частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», частини 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» Акціонерному товариству «ДТЕК Одеські електромережі» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) за кодом платежу 21010100 на суму 119148191 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження позивач вказав пункти 3,4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

7.1. Відповідач вважає відсутнім висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме частини другої статті 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ від 15.12.2020.

7.2. В обґрунтування доводів зазначає, що основною умовою для визначення платежу, який повинного сплатити до бюджету господарське товариство, є прийняття у строк до 01 травня 2021 року рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів. У разі прийняття господарським товариством рішення про нарахування дивідендів у встановлений строк таке товариство сплачує до державного бюджету дивіденди на державну частку за кодом бюджетної класифікації 21010500 «Дивіденти (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність», у разі не прийняття такого рішення у встановлений законом строк частину чистого прибутку (доходу) за кодом бюджетної класифікації 21010100 «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону».

Оскільки товариством прийнято рішення про виплату дивідендів після встановленого законодавством терміну, таке повинно нарахувати та сплатити до державного бюджету частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків на код бюджетної класифікації 21010100 «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону».

Контролюючим органом відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» № 1082-ІХ від 15.12.2020 притягнуто позивача до відповідальності, оскільки на час проведення перевірки було встановлено, що на порушення вказаної норми позивачем не було прийнято рішення про нарахування дивідентів до 1 травня року, що настає за звітним. При цьому станом на дату вирішення цієї справи, приписи вказаної норми є чинними та не були визнані неконституційними, а тому підлягають застосуванню у спірних правовідносинах і саме такий правовий висновок має бути зроблено щодо застосування вказаної норми права.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу. Відзив обґрунтований переважно доводами, які подібні до мотивів, викладених у позовній заяві та оскарженому судовому рішенні, а так само твердженнями про правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції. Позиція Верховного Суду.

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

12. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.

13. Основними питаннями при вирішені цієї справи є : Чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин положення частини другої статті 21 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» № 1082-ІХ від 15.12.2020, чи пріоритет для застосування у спірних правовідносинах мають положення частини п`ятою статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» № 185-V від 21.09.2006 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), як спеціального закону.

14. Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину другу статті 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» та про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування такої.

15. Суд розглянувши доводи та висновки судів попередніх інстанцій, а також аргументи сторін у справі щодо змісту спірних правовідносин та законодавства, яке регулює спірні відносини, дійшов таких висновків.

16. Правовідносини щодо розподілу прибутку і збитків, розмір та порядок виплати дивідендів господарських товариств, у статутному капіталі яких є акції (частки), що прямо чи опосередковано належать державі є сферою регулювання законодавства щодо управління об`єктами державної власності.

Управління об`єктами державної власності відповідно до статті першої Закону України «Про управління об`єктами державної власності» № 185-V від 21.09.2006 - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

17. Згідно з положеннями підпункту 14.1.49. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також: платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/ або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

18. Законом який відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об`єктами державної власності є Закон України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V.

19. Статтею 2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V передбачено, що законодавство про управління об`єктами державної власності складається з цього Закону Господарського кодексу України Податкового кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об`єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об`єктами державної власності.

20. Особливості управління та обмеження щодо розпорядження об`єктами державної власності врегульовано статтею 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V.

21. Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На момент виникнення спірних правовідносин такий порядок врегулюваний постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 року №415, у пункті 1 якої затверджено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2020 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, у розмірі 50 відсотків.

22. Стаття 8 Конституції України закріплює визнання та дію принципу верховенства права і роз`яснює його зміст наступним чином: а) як найвищу юридичну силу Конституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; б) як пряму дію норм Основного Закону країни, що передбачає гарантування звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

23. При цьому, основним способом такого застосування Конституції України є її судове тлумачення.

24. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суди зобов`язані вирішувати спори, керуючись верховенством права, що, серед іншого, означає врахування тлумачення Конвенції з прав людини, яке надається Європейським судом з прав людини як мінімальний стандарт демократичного суспільства. Принцип законності, що є складовою верховенства права у розумінні Європейського суду з прав людини, має бути заснованим на визнанні й прийнятті прав і свобод людини як найвищої цінності, на противагу можливості суб`єктам владних повноважень діяти в якихось ситуаціях на свій розсуд.

25. Для правильного розуміння правової природи обов`язку господарської організації, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, необхідно враховувати висновки викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 липня 2020 року №8-р(I)/2020 у справі №3-313/2019(7438/19), якими визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац восьмий частини п`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року №185-V зі змінами.

26. Отже, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац восьмий частини п`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року № 185-V зі змінами, яким господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, зобов`язувались сплачувати до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

27. Після прийняття вказаного рішення Конституційним Судом України, Закон України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містив вказаної норми і така чи аналогічна норма не приймалась шляхом внесення змін до цього закону.

28. Поряд з цим норма аналогічного змісту містилась у Законі України «Про державний бюджет на 2021 рік» № 1082-ІХ від 15.12.2020 (частина друга статті 21).

29. Вирішуючи вказану колізію в законодавстві, а саме між частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та частиною другою статті Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» № 1082-ІХ від 15.12.2020, Суд зазначає, що відповідно до п. 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

30. Суд констатує, що за висновком Конституційного Суду України, у разі виникнення колізії між актами однакової юридичної сили суди мають застосовувати підхід щодо пріоритетності норм спеціального закону над нормами загального закону.

31. Як вже зазначалось вище Закон України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об`єктами державної власності та, зокрема, визначає склад законодавства про управління об`єктами державної власності (стаття 2).

32. Відповідно до статті 11 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» № 1082-ІХ від 15.12.2020 вбачається, що саме така встановлює особливості та обмеження щодо розпорядження об`єктами державної власності і така на час виникнення спірних правовідносин не містила норми про встановлення обов`яку про який йдеться у частині другій статті 21 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» № 1082-ІХ від 15.12.2020.

33. В контексті наведеного, Суд враховує, що за визначенням, наведеним у пункті 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

34. Відповідно до змісту положень статті 40 Бюджетного кодексу України, питання управління об`єктами державної власності не входить до сфери регулювання законом про Державний бюджет України. Поширення дії закону про Державний бюджет України на регулювання відносин у сфері управління об`єктами державної власності не передбачено і спеціальним законодавством, в даному випадку, Законом України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V.

35. Суд апеляційної інстанції, зазначивши вказані вище норми та висновки правильно зауважив, що Конституційний Суд України неодноразово у своїх рішеннях визначав, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України (Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, № 1-37/2008 від 27 листопада 2008 року та ін.).

Законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

36. Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню положення частини другої статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX від 15.12.2020 року як такі, що не встановлюють правове регулювання у сфері управління об`єктами державної власності, предметно віднесеного до регулювання спеціальним Законом «Про управління об`єктами державної власності».

37. Отже під час застосування підходу до подолання колізії у законодавстві відносно до спірних у цій справі правовідносин, що ґрунтується на принципах «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali) слід вважати що, Закон України «Про управління об`єктами державної власності» більш детально регламентує відповідні правовідносин пов`язані з управлінням об`єктами державної власності і спрямований на врегулювання саме цих правовідносин, отже є спеціальним, зокрема в частині спрямування господарською організацією, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року частини чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

38. Суд формує правовий висновок, що до спірних у цій справі правовідносин пов`язаних зі спрямуванням господарською організацією, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року частини чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, пріоритет для застосування мають положення частини п`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» № 185-V від 21.09.2006 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), як спеціального закону, а не положення частини другої статті 21 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» № 1082-ІХ від 15.12.2020.

39. Виходячи зі встановлених обставин справи та нормативного регулювання спірних правовідносин, Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що застосування контролюючим органом положень частини другої статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) та зменшення суми грошового зобов`язання за платежем дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств у статутних капіталах яких є державна власність, відбулось неправомірно, необґрунтовано, не розсудливо та непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що є підставою для визнання цих рішень неправомірними та задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року слід залишити без задоволення.

41. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

42. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі №420/21541/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова