Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.02.2020 року у справі №814/498/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 814/498/17

адміністративне провадження № К/9901/23618/18

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 814/498/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною відмову,

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Є. В. Марич) від 18 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. О. Потапчук, Л. П. Шеметенко, Г. В. Семенюк) від 12 вересня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративними позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУ НП в Миколаївській області або відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати;

- стягнути невиплачену заробітну плату за період з 14 січня 2017 року по 21 лютого 2017 року.

2. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено йому у виплаті заробітної плати за період з 14 січня 2017 року по 21 лютого 2017 року, оскільки в цей період він вважався таким, що проходить службу в органах поліції. Так, на підставі рішення суду, яке підлягало до негайного виконання в частині поновлення, наказом начальника ГУ НП в Миколаївській області № 22 о/с від 30 січня 2017 року його поновлено на посаді, а наказом начальника ГУ НП в Миколаївській області № 40 о/с від 22 лютого 2017 року відряджено позивача до ДКП НПУ з увільненням з посади заступника начальника ГУНП в Миколаївській області.

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправною відмову ГУ НП в Миколаївській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , заробітної плати (грошового забезпечення) за період проходження служби в органах поліції з 14 січня 2017 року по 21 лютого 2017 року включно.

Стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на корить ОСОБА_1 заробітну плату (грошове забезпечення) в сумі 11894,40 грн. за один місяць.

Стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на корить ОСОБА_1 заробітну плату (грошове забезпечення) в сумі 3568,32 грн..

Постанова в частині стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) за один місяць підлягає негайному виконанню.

4. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 05 жовтня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача; відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року; встановлено строк для подачі заперечень на касаційну скаргу до 22 грудня 2017 року.

6. 18 грудня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якій позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу ГУ НП в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 814/498/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В. - головуючий суддя, Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л.).

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 525/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

13. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 , згідно наказу Голови Національної поліції України № 19 о/с від 07 листопада 2015 року та наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 3 о/с від 07 листопада 2015 року відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», як прибулого з Міністерства внутрішніх справ України, було призначено у порядку переатестування на посаду заступника начальника Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області та присвоєно спеціальне звання «полковник поліції».

15. Наказом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУ НП в Миколаївській області № 114 о/с від 25 травня 2016 року позивача звільнено зі служби в поліції за статтею 77 частини першої пункту 5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

16. 07 липня 2016 постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 814/1104/16 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Миколаївській області № 114 о/с від 25 травня 2016 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції та поновлено на посаді заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області. Дане рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягала негайному виконанню.

17. Наказом т.в.о начальника ГУ НП в Миколаївській області № 184 о/с від 15 липня 2016 року пункт наказу № 114 о/с від 25 травня 2016 року в частині звільнення з органів поліції скасовано та поновлено позивача на посаді заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області.

18. 19 вересня 2016 року ОСОБА_1 , заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області полковника поліції, наказом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУ НП в Миколаївській області № 264 о/с від 19 вересня 2016 року звільнено зі служби в поліції за статтею 77 частини першої пункту 4 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

19. 13 січня 2017 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 814/1987/16 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Миколаївській області № 264 о/с від 19 вересня 2016 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції та поновлено на службі в поліції на посаді заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області з 20 вересня 2016 року, а також стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2016 року по 13 січня 2017 року у сумі 33690,49 грн., без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню. Дана постанова в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць підлягала негайному виконанню.

20. 30 січня 2017 року прийнято відповідачем наказ № 22 о/с про скасування пункту наказу ГУ НП в Миколаївській області № 264 о/с від 19 вересня 2016 року в частині звільнення позивача та поновлення його на посаді заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області.

21. 02 лютого 2017 року позивачем на ім`я начальника Департаменту кіберполіції Національної поліції України (далі - ДКП НПУ) було подано рапорт про згоду на призначення на посаду заступника начальника Управління інформаційних технологій та програмування в південному регіоні ДКП НПУ.

22. 20 лютого 2017 року начальником ГУ НП в Миколаївській області було видано наказ № 40 о/с про відрядження позивача до ДКП НПУ з увільненням його з посади заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області з 22 лютого 2017 року.

23. 22 лютого 2017 року наказом начальника ДКП НПУ № 18 о/с полковника поліції ОСОБА_1 , прибулого з ГУ НП в Миколаївській області призначено на посаду заступника начальника управління інформаційних технологій та програмування в південному регіоні - начальником першого відділу управління інформаційних технологій та програмування в південному регіоні ДКП НПУ з 22 лютого 2017 року.

24. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у період з 14 січня 2017 року по 21 лютого 2017 року ОСОБА_1 проходив службу у ГУ НП в Миколаївській області, але заробітна плата за цей час позивачу не виплачувалась, у зв`язку з чим він неодноразово (10 лютого 2017 року, 24 лютого 2017 року) звертався із письмовим запитами до ГУ НП в Миколаївській області.

25. Остаточною відповіддю ГУ НП в Миколаївській області від 02 березня 2017 року позивачу було відмовлено у виплаті заробітної плати за період з 14 січня 2017 року по 22 лютого 2017 року, у зв`язку з тим, що позивач не був призначений на постійну посаду штатів ГУ НП в Миколаївській області.

26. Позивач не погоджуючись із протиправними діями щодо не виплати йому заробітної плати звернувся до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

27. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, будучи призначеним на посаду заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області наказом начальника ГУ НП від 30 січня 2017 року № 22 о/с на підставі рішення суду від 13 січня 2017 року, виконуючи свої функціональні обов`язки, не допускаючи прогулів без поважних причин, мав право розраховувати на оплату праці, а відповідач в свою чергу зобов`язаний був виплатити заробітну плату за період з 13 січня 2017 року (час поновлення на посаді) по 21 лютого 2017 року (час переміщення на посаду до ДКП НПУ).

28. При цьому, суди відхилили посилання скаржника на відсутність фінансування скорочених посад (посад в тимчасовому штаті) як на підставу не виплати позивачу грошового забезпечення, оскільки не ґрунтується на нормах діючого законодавства України та протирічить практиці Європейського суду з прав людини.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

30. Зокрема, скаржник наводить доводи аналогічні доводам апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

32. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

34. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

35. Відповідно до статті 8 Закону № 580-VIII, поліція діє виключено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

36. Згідно статті 59 Закону № 580-VIII, рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

37. Відповідно до статті 65 вказаного Закону, переміщення поліцейських здійснюється 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

38. Пунктом 5 Статті 68 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейському, посада якого скорочена, грошове забезпечення виплачується включно до дня призначення на іншу посаду або до дня звільнення зі служби в поліції в розмірі, визначеному за останньою штатною посадою, яку він займав на момент її скорочення. Розмір щомісячної премії встановлюється рішенням керівника органу (закладу, установи) поліції.

39. Частиною першою, другою статті 94 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

40. Пунктом 6 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений Наказом МВС України № 260 від 06 квітня 2016 року (далі - Порядок № 260) визначено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.

41. Відповідно до пункту 6 розділу 3 вказаного Порядку, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

42. Пунктом 8 розділу 1 Порядку № 260 визначено, що підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.

43. Відповідно до пункту 10 Порядку № 260, при переведенні по службі, пов`язаному з переїздом до іншого населеного пункту, грошове забезпечення за попереднім місцем служби виплачується до дня відбуття до нового місця служби, зазначеного в наказі по особовому складу.

44. Згідно пункту 11 Порядку № 260, грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

45. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивача, з моменту винесення 13 січня 2017 року постанови Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 814/1987/16, якою визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Миколаївській області № 264 о/с від 19 вересня 2016 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції, поновлено на службі в поліції на посаді заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області з 20 вересня 2016 року. Дана постанова в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць підлягала негайному виконанню. При цьому стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2016 року по 13 січня 2017 року у сумі 33690,49 грн., без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

46. Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що позивач будучи призначеним на посаду заступника начальника ГУ НП в Миколаївській області наказом начальника ГУНП від 30 січня 2017 року № 22 о/с на підставі рішення суду від 13 січня 2017 року виконував свої функціональні обов`язки, будь-якого підтвердження порушення ним трудової дисципліни, а саме здійснення прогулів без поважних причин, в матеріалах справи відсутні.

47. Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що маючи всі законні підстави згідно вимог Конституції України, Закону № 580-VIII, Порядку № 260 відповідач протиправно відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті йому заробітної плати (грошового забезпечення) за період проходження служби в органах поліції з 14 січня 2017 року по 21 лютого 2017 року включно (час переміщення на посаду до ДКП НПУ).

48. Водночас, суд касаційної інстанції погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій щодо недоречного посилання відповідача на відсутність фінансування скорочених посад (посад в тимчасовому штаті) як на підставу не виплати позивачу грошового забезпечення, оскільки не ґрунтується на нормах діючого законодавства України та протирічить практиці Європейського суду з прав людини.

49. До такої ж правової позиції про неможливість поставити гарантовані законом виплати в залежність від видатків бюджету дійшов Конституційний Суд України в рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007..

50. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

51. Слід зазначити, що питання правомірності обрахунку періоду роботи та суми стягнення не є предметом касаційного оскарження, а тому не аналізуються Судом.

52. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v.Spain серія A. 303-A; п. 29).

53. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

54. Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

55. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

56. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 814/498/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов