Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.02.2018 року у справі №825/948/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2019 року

Київ

справа №825/948/16

адміністративне провадження №К/9901/2937/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року (суддя Скалозуб Ю. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2016 року (колегія суддів: Чаку Є. В., Файдюк В. В., Мєзєнцев Є. І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - Чернігівський ОВК) у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 з доданими до неї документами, про виплату йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII;

- зобов'язати Чернігівський військовий обласний військовий комісаріат оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України висновок з доданими до нього документами про виплату ОСОБА_1 одноразової допомоги, як інваліду війни ІІІ групи, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від
20.12.1991 № 2011-ХІІ;

- зобов'язати розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України розглянути на засіданні постійнодіючої комісії заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами про виплату ОСОБА_1 одноразової допомоги, як інваліду війни ІІІ групи, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Чернігівський ОВК, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Чернігівський ОВК не є уповноваженим органом на прийняття рішення щодо призначення чи відмови у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, він лише приймає від позивача визначений пакет документів та направляє його на адресу уповноваженого органу для прийняття відповідного рішення, а після прийняття позитивного рішення про виплату одноразової грошової допомоги та перерахування коштів для виплати одноразової грошової допомоги проводить її виплату громадянинові, якому призначено одноразову грошову допомогу. Вказує, що не відмовляв у направленні пакету документів позивача до Міноборони, відтак судами безпідставно задоволено позовні вимоги до Чернігівського ОВК.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 в 1983-1985 роках проходив строкову військову службу у військовій частині 2033 Прикордонних військ КДБ СРСР.

При виконанні обов'язків військової служби по наданню інтернаціональної допомоги в Демократичній республіці Афганістан в 1985 році ОСОБА_1 отримав поранення: ЗЧМТ, контузія, травма хребта, захворювання, їх наслідки пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується Протоколом № 3283 від 24.12.2013.

Відповідно до наказу № 236 від 20.12.1986 позивач був звільнений з військової служби.

18.09.2014 Чернігівською міською МСЕК ОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інваліда війни.

05.06.2015 позивач звернувся з заявою до Чернігівського ОВК за призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 18.09.2014 Чернігівською МСЕК йому ІІІ групи інвалідності, додавши до заяви документи визначені в пункті 11 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 975 від
25.12.2013.

29.12.2015 Чернігівським ОВК було подано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України негативний висновок щодо виплати йому одноразової грошової допомоги.

29.02.2016 листом № 248/3/6/986 Департамент фінансів Міністерства оборони України повернув документи позивача без реалізації, як такі, що надіслані не за належністю. При цьому зазначено, що згідно з пунктом 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 та п. 6 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Оскільки Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР, то, витрати, пов'язанні з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

25.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до Державної Прикордонної служби України з відповідною заявою, але 22.01.2016 року його було повідомлено, що питання стосовно виплати позивачу одноразової грошової допомоги має розглядатися Міністерством оборони України.

30.03.2016 позивач повторно звернувся з заявою про призначення та виплату одноразової допомоги з доданими до неї документами до Міністерства оборони України через Чернігівський ОВК.

04.04.2016 Чернігівський ОВК своїм листом повідомив позивача, що комісія дійшла висновку про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги приєднавши до листа не рішення комісії, а лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/986 від 29.02.2016.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, оскільки позивач проходив службу у Збройних силах СРСР, в подальшому Міністерство оборони України стало його правонаступником, то обов'язком Міністерства оборони України та військових комісаріатів в даних правовідносинах є розгляд питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі, встановленому ст. 16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.6 ч.2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 975).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Частиною 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи (підпункт 1 пункту 6 Порядку).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Колегія суддів звертає увагу, що єдиною підставою для повернення документів стало те, що на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР.

При цьому у листі від 29.02.2016 зазначено, що згідно з пунктом 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 та п. 6 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Оскільки Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР, то, витрати, пов'язанні з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Колегія суддів вказує на протиправність вказаної відмови, враховуючи наступне.

Законом СРСР від 12.10.1967 № 42 "Про загальний військовий обов'язок" у редакції, що діяв на момент проходження ОСОБА_5 військової служби, визначено, що Прикордонні війська КДБ СРСР були складовою частиною Збройних Сил СРСР.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 № 1431-ХІІ "Про військові формування" підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

Статтею 4 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 № 1543-XII встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 № 3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону" установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України.

Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, перебував на обліку в органах Міністерство оборони України, колегія суддів вважає, що обов'язком Міністерства оборони в даних правовідносинах є призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі встановленому ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїх численних постановах, зокрема, від 26.09.2018 (справа №760/9113/17), від 18.10.2018 (справа №820/3353/16), від 02.11.2018 (справа №825/1558/18).

Також колегія суддів не приймає доводів касаційної скарги, що Чернігівським ОВК не відмовлено у направленні поданих позивачем документів до Міноборони, оскільки матеріалами справи підтверджено, що повторно заяву з пакетом документів позивачем подано 30.03.2016. Проте 04.04.2016 Чернігівський ОВК своїм листом повідомив позивача, що комісія дійшла висновку про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, приєднавши до листа не рішення комісії, а лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/986 від 29.02.2016. Отже, пакет документів, поданий позивачем не був направлений до Міноборони, а Чернігівським ОВК був повернутий на підставі попереднього листа Міноборони.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук