Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.12.2018 року у справі №820/8023/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа №820/8023/15

адміністративне провадження №К/9901/14681/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Кравчука В.М.,

суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу прокуратури Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 (суддя Спірідонов М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 (колегія у складі суддів Чалого І.С., П'янової Я.В., Зеленського В.В.)

у справі № 820/8023/15

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя»

до Державної екологічної інспекції у Харківській області

про скасування припису.

І. РУХ СПРАВИ

1. В серпні 2015 року ПСП «Нове життя» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати пункти 4, 9, 12, 15, 16 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.06.2015 № 02-25/12;

- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо нарахування суми збитку у розмірі 69500,26 грн., заподіяного внаслідок самостійного зайняття земельних ділянок.

2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016, позовні вимоги задоволено повністю.

3. 18.02.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача на постанову Харківського окружного адміністративного суду України від 03.11.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016.

4. 18.02.2016 заступник прокурора Харківської області подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на рішення суду першої та апеляційної інстанції. Просить їх скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Просить розгляд справи здійснювати за його участю.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016 відкрито провадження у справі.

6. 11.04.2016 від ПСП «Нове життя» надійшли заперечення на касаційну скаргу.

7. 13.04.2016 від Державної екологічної інспекції у Харківській області надійшли пояснення, в яких він підтримує касаційну скаргу.

8. Учасники справи інших клопотань чи заяв не подавали.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. На підставі наказу на проведення перевірки № 41/01-04 від 03.04.2015 та направлення на перевірку, Державна екологічна інспекція у Харківській області провела позапланову перевірку дотримання ПСП «Нове життя» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт № 418/01-04/02-09.

10. Перевіркою встановлено порушення статті 29 3акону України «Про охорону атмосферного повітря», частин 1, 2, абзацу 1 частини 3 статті 10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», пункту 6 частини 1 статті 44, статті 93, частини 1 статті 105 Водного кодексу України, статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, статті 125, частин 1, 2, 5 статті 126 Земельного кодексу України, частин 4, 5 статті 48, частини 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

11. ПСП «Нове життя» не погодилося із висновками перевірки та подало заперечення на Акт.

12. На підставі Акту перевірки було винесено Припис від 04.06.2015 № 02-25/12, яким зобов'язано:

Пункт 4 - забезпечити здійснення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря;

Пункт 9 - винести в натуру та забезпечити належне утримання зон санітарної охорони водних обєктів (арт- свердловини, колодязь) у відповідності до ст.44 та ст. 93 ВК України;

Пункт 12 - одержати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами). Не допускати самовільне користування надрами (підземні води) до отримання спеціального дозволу;

Пункт 15 - забезпечити здійснення заходів щодо попередження забруднення підземних вод ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» (обладнати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод) із посиланням на ч. 1 ст. 105 ВК України;

Пункт 16 - одержати документи, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку, що використовується ПСП «Нове життя». До отримання документів не допускати самовільного використання земельних ділянок.

13. Відповідач звернувся до Позивача з Претензію №23 від 22.06.2015 та Претензію №24 від 23.06.2015.

14. Претензію №23 винесено на суму збитків 20111,35 грн., який було розраховано у відповідності з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженоїнаказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 №48/16064.

15. Претензію №24 було винесено на суму 69500,26 грн. за заподіяну державі матеріальну шкоду, яку розраховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 «Про затвердження Методики визначення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу».

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

16. Позивач вважає, що винесений припис в частині пунктів 4, 9, 12, 15, 16 є протиправним:

- щодо п. 4 - ПСП «Нове життя» має дозвіл на викиди в атмосферне повітря № 6321280301-68 від 06.08.2012, яким не передбачено заходів по здійсненню контролю за дотриманням встановлених допустимих викидів забруднюючих речовин;

- щодо п. 9 - ПСП «Нове життя» не має та не може мати в користуванні водні об'єкти державного значення, не здійснює забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб;

- щодо п.12 - ПСП «Нове життя» забирає та використовує воду з артезіанської свердловини для задоволення власних господарських та питних потреб, тобто здійснює спеціальне водокористування відповідно до умов та в межах наданого спеціального дозволу. Водний кодекс не передбачає як умову здійснення водокористувачем забору води з підземних джерел обов'язкову наявність спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Користування надрами непромислової розробки дозволяється без ліцензії та одержання гірничого відводу;

- щодо п. 15 - ПСП «Нове життя» не здійснює діяльності, яка може негативно впливати на стан підземних вод та немає у власності і не експлуатує жодних промислових, побутових, сільськогосподарських стоків чи відходів;

- щодо п. 16 - ПСП «Нове життя» земельну ділянку, площею 48 га взагалі не використовує, а інша земельна ділянка 3,60 га знаходиться під об'єктами, що належать йому на праві власності і використовується для обслуговування виробничих споруд;- щодо претензії № 23 - розрахунок суми збитків є безпідставним, оскільки підприємство використовує лише 25 стаціонарних джерел, 21 джерело є недіючим, тому в зазначений період часу них не здійснювався викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- щодо претензії № 24 - відсутній факт самовільного зайняття земельних ділянок, тому нарахована сума завданої матеріальної шкоди є безпідставною.

17. Відповідач проти позову заперечував. Його доводи аналогічні висновкам, які наведені в акті перевірки.

VI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, на підставі фактичних обставин справи дійшов висновку про відсутність порушення з боку ПСП «Нове життя» положень ст. 29, ч. 1, 2 абз. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст.ст.16, 19, 21 Кодексу України про надра, ст.125, ч. 1, 3, 5 ст.126 Земельного кодексу України, а отже оскаржувані пункти припису та претензії підлягають скасуванню.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

19. Прокуратура Харківської області у своїй касаційній скарзі покликається на такі доводи:

А) п. 4 припису про необхідність здійснення виробничого контролю не підлягає скасуванню, оскільки такий контроль не обмежується умовами наявного в позивача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а навпаки є умовою п. 2.13.1 наказу Мінприроди України від 09.03.2006 № 108.

Суди, скасовуючи п. 5 Припису, не надали належної оцінки доводам відповідача щодо встановлених під час перевірки підприємства порушень, які підтверджують факт викидів позивачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря в результаті здійснення господарської діяльності. Наявність у позивача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є підставою для обов'язкового здійснення суб'єктом господарювання виробничого контролю за охороною атмосферного повітря;

Б) п. 9 припису утримання зон санітарної охорони водних об'єкті не підлягає скасуванню, оскільки позивачу вказано на необхідність проведення ремонту огорожі зони санітарної охорони свердловини;

В) п. 12 припису не підлягає скасуванню, оскільки спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Суд не надав належної оцінки тому, що забір підземних вод позивач здійснює не на власні господарсько-побутові потреби, а на виробничі, що суперечить ст. 23 Кодексу України про надра. Суд необґрунтовано ототожнив дозвіл на спеціальне водокористування, видача якого передбачена Водним кодексом України, із спеціальним дозволом на користування надрами, який передбачений Кодексом України про надра та надається у разі видобування підземних вод для власних господарсько-побутових потреб за умови, що обсяг видобування перевищує 300 куб. м. на добу;

Г) п. 15 припису, яким зобов'язано забезпечити здійснення заходів щодо попередження забруднення підземних вод, не підлягає скасуванню, оскільки окрім акту перевірки, утворення та наявність стоків та відходів на підприємстві підтверджується матеріалами паспортизації та інвентаризації відходів, статзвітами по формі № 1;

Д) п. 16 припису не підлягає скасуванню, оскільки суди неналежно оцінили факт відсутності у підприємства правовстановлюючих документів на дві земельні ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення.

20. Підтримуючи касаційну скаргу прокурора, відповідач покликався на обставини, які викладено в акті перевірки.

21. Заперечення позивача на касаційну скаргу містять доводи, аналогічні доводам позовної заяви.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, зазначає наступне.

23. У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність винесення припису, яким позивача зобов'язано забезпечити здійснення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря (пункт 4), винести в натуру та забезпечити належне утримання зон санітарної охорони водних об'єктів (пункт 9), одержати спеціальний дозвіл на користування надрами, забезпечити здійснення заходів щодо попередження забруднення підземних вод, одержати документи, що посвідчують право власності чи користування земельними ділянками, а також правомірність дій щодо нарахування збитків в сумі 69500,26 грн., підставами - відсутність у позивача обов'язку виконувати вимоги припису, необґрунтованість дій щодо нарахування збитків .

24. Оцінюючи пункт 4 оскаржуваного припису, суди виходили з того, що відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік. Згідно зі статтею 29 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» виробничий контроль у сфері охорони атмосферного повітря здійснюють суб'єкти господарювання, які у своїй діяльності використовують джерела шкідливих хімічних, біологічних і фізичних впливів на атмосферне повітря і які повинні призначати осіб, що відповідають за проведення виробничого контролю в галузі охорони атмосферного повітря.

25. Судами встановлено, що позивач використовує та використовувало в літній період року лише 25 стаціонарних джерел, з яких 21 було недіючим, тому викид з них забруднюючих речовин не здійснювався.

26. ПСП «Нове життя» має дозвіл на викиди в атмосферне повітря №6321280301-68 від 06.08.2012, в п. 5 якого вказуються заходи щодо здійснення контролю. Проте у ньому заходи щодо здійснення контролю за дотриманням встановлених гранично допустимих викидів забруднюючих речовин не передбачені.

27. Суд відхиляє доводи скаржника про те, що необхідність для позивача здійснення виробничого контролю не обмежується умовами наявного дозволу, оскільки такий обов'язок передбачений п.2.13.1 наказу Мінприроди України від 09.03.2006 № 108 «Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців». Позивач має об'єкти, які відносяться до об'єктів третьої групи ступеня впливу на забруднення атмосферного повітря, а для таких об'єктів цієї Інструкцією не передбаченого вжиття заходів контролю за дотриманням встановлених нормативів ГДВ забруднюючих речовин.

28. В зв'язку з цим, суди правильно встановили відсутність у підприємства обов'язку виконати п. 4 припису.

29. Оцінюючи пункт 9 оскаржуваного припису, суди виходили з того, що пунктом 6 частини 1 статті 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої. Відповідно до ст. 93 Водного кодексу України з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Відповідно до статті 1 цього Кодексу зона санітарної охорони - це територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарського-питного водопостачання та з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.

30. Судами встановлено, що ПСП «Нове життя» не має та не може мати в користуванні водних об'єктів державного значення та не здійснює забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб, оскільки умови користування зазначені безпосередньо в Дозволі на спеціальне водокористування ПСП «Нове Життя».

31. У користуванні позивача знаходяться свердловини та колодязь.

32. Відповідач стверджував про відсутність огорожі зони санітарної охорони свердловини.

33. Суд констатує, що зазначений обов'язок утримання в належному стані зони санітарної охорони передбачений Водним кодексом України. Водночас, суди попередніх інстанцій не перевірили та не оцінили зазначене твердження відповідача, а суд касаційної інстанції не може встановлювати чи вважати доведеними ті чи інші обставини справи.

34. Перевіряючи правильність висновків судів щодо оцінки пункту 12 припису, Суд також не встановив порушень чи неправильного застосування законодавства.

35. Відповідач стверджував, що позивач веде забір підземних вод не на власні господарсько-побутові потреби, а на виробничі (сільськогосподарські), що суперечить ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра.

36. Відповідно до статті 1 Водного кодексу України забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них. Водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.

37. Згідно з статтею 48 Кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

38. Частиною 1 ст. 23 цього Кодексу визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

39. Судами встановлено, що об'єми води, які має право використовувати для своїх потреб та фактично використовує ПСП «Нове життя» з розрахунку на добу, встановлені у Дозволі на спеціальне водокористування № 04.01-10-413 А/Хар., який видано Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківський області 30.03.2015 на строк до 02.04.2018, і становить 81,082 м.куб/добу, тобто менш ніж 300 м. куб/добу.

40. Оцінюючи пункт 15 припису, як такий, що підлягає скасуванню, суди виходили з того, що відповідно до ч. 1 ст. 105 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.

41. На підставі наявних в матеріалах справи доказів суди встановили, що утворення та наявність сількогосподарських стоків чи відходів підтверджується матеріалами паспортизації та інвентаризації відходів, статистичними звітами. Проте, встановлено, що відходи, що виникають в процесі господарської діяльності позивача, вивозяться та утилізуються компетентними та спеціалізованими організаціями.

42. На підставі цього, суди дійшли правильного висновку про відсутність порушень вимог ч. 1 ст. 105 Водного кодексу України, а отже п. 15 Припису є необґрунтованим.

43. Підставами для пункту 16 припису стало те, що ПСП «Нове життя» відсутні документи, які посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку, що ним використовується, тобто має місце факт самовільного використання земельних ділянок та порушення ст. 125, ч. 1, 3, 5 ст. 126 Земельного кодексу України, ч.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

44. Суди встановили, що Розпорядженнями Валківської районної державної адміністрації Харківської області від 08.04.2011 № 167, від 09.02.2012 № 94 громадянину Буряк І.І. (директор ПСП «Нове життя») було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 48,0 га для ведення фермерського господарства. Доказів використання земельної ділянки площею 48 га саме ПСП «Нове життя» не надано, а твердження позивача, що нею користується Буряк І.І. не спростовано.

45. На іншій земельній ділянці площею 3,602 га знаходяться об'єкти нерухомості, які належать на праві власності ПСП «Нове життя». Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

46. Відтак, правомірність користування зазначеною ділянкою випливає з прямої норми закону. З урахуванням цієї норми відсутність правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності чи користування цією земельною ділянкою на час перевірки не свідчить про встановлений відповідачем факт протиправного її використання. Отже, на час проведення перевірки мав місце лише факт використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що в контексті з частиною 1 статті 377 ЦК України не означає самовільного її захоплення.

47. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в частині визнання протиправними та скасування пунктів 4, 9, 12, 15, 16 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04 червня 2015 року № 02-25/12.

48. Окрім визнання протиправними та скасування пунктів припису, позивачем було також заявлено позовну вимогу визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо нарахування позивачеві суми збитків в розмірі 69500,26 грн. (майнової шкоди), заподіяних державі внаслідок самостійного зайняття земельних ділянок, який було нараховано на підставі акту перевірки. Ця вимога спрямована на заперечення суми збитків, вимогу про стягнення яких може бути заявлено законним власником земельної ділянки до суду.

49. Відшкодування збитків є наслідком вчинення цивільного правопорушення. Отже, вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди, у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки, тощо, суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини 2 статті 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях порушника усіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності користування підприємством земельними ділянками та стягнення з нього суми збитків, завданих державі, як доходу, який держава може отримати від використання земель за цільовим призначенням, Суд вважає, що цей спір є майновим і має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер. У цих правовідносинах відповідач не здійснює владних управлінських функцій щодо позивача. При цьому, вимога про визнання протиправними дій щодо нарахування суми збитків не має самостійного правового значення. Оцінку цих дій Суд надає під час вирішення спору про стягнення збитків.

50. Беручи до уваги наведене, Суду дійшов висновку, що зазначена вимога не підсудна адміністративним судам, а спір щодо відшкодування збитків за час користування земельною ділянкою підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

51. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України). Пунктом 5 частини 1 статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

52. Отже, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 в частині вирішення спору про визнання протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо нарахування суми збитку у розмірі 69500,26 грн., заподіяного внаслідок самостійного зайняття земельних ділянок, підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.343, 349, 354,355,356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу прокуратури Харківської області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі № 820/8023/15 в частині вирішення спору про визнання протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо нарахування суми збитку у розмірі 69500,26 грн., заподіяного внаслідок самостійного зайняття земельних ділянок скасувати та закрити провадження.

3. В іншій частині Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі № 820/8023/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб