Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.11.2018 року у справі №812/1140/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа №812/1140/18

адміністративне провадження №К/9901/65940/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув в попередньому судовому засіданні справу №812/1140/18

за касаційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 (суддя Секірська А.Г.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 (колегія у складі суддів: Шишова О.О., Сіваченка І.В., Блохіна А.А.) у справі №812/1140/18

за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

І. ПРОЦЕДУРА

1. Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік у сумі 106286,84 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 17.04.2017 по 17.04.2018 у розмірі 59,40 грн, разом 106346,25 грн..

2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.08.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018, в задоволенні позову відмовлено.

3. 16.11.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивача на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018.

4. У касаційній скарзі Позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 у справі №812/1140/18 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2018 відкрито провадження у справі. Станом на 19.12.2018 відзив від Відповідача не надходив.

6. Позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 25.05.2005, № запису 23810000000002037, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 20.04.2018 за № 1003890818. Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, ФОП ОСОБА_1 зареєстровано у ЛОВ ФСЗІ.

8. На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, ФОП ОСОБА_1 22.02.2018 до ЛОВ ФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 114 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 2; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 5; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 4038,90; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 35428,95; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 106286,85 грн.

9. 26.02.2018 за вих. № 03-10/217 позивачем на адресу ФОП ОСОБА_1 направлений лист з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році до 15 квітня 2018 року, який отримано відповідачем 28.02.2018. 23.02.2018 позивач направив на адресу Лисичанського міського центру зайнятості населення запит № 04-02/204, з питанням, чи надавалися ФОП ОСОБА_1 до Лисичанського міського центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю.

10. Також позивач просив повідомити про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017 року та повідомити про те чи здійснювалося ФОП ОСОБА_1 замовлення до Лисичанського міського центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю. 29.03.2018 ЛОВ ФСЗІ отримано відповідь Лисичанського міського центру зайнятості від 19.03.2018 № 8/05-425 з інформацією про надання протягом 2017 року звітності за формою 3-ПН, з зазначенням того, що шукачів роботи з інвалідністю, які б відповідали умовам вакансії на обліку у Лисичанському МЦЗ протягом 2017 року не було. У 2017 році ФОП ОСОБА_1 не надавав Лисичанському міському центру зайнятості замовлень на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю для вирішення питання для працевлаштування.

11. За несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік ЛОВ ФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 59,40 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначував, що відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач надав Звіт про зайнятість та працевлаштування за 2017 рік за формою 10-ПІ.

13. Позивач вважає, що відповідач здійснив не всі можливі заходи для працевлаштування інвалідів, оскільки для виконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, роботодавець має брати активну участь у заходах, що проводить державна служба зайнятості для працевлаштування осіб з інвалідністю (обов'язкові заходи для роботодавців при виконанні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю наведені в листі Державної служби зайнятості від 14.09.2016 № ДЦ-01-6415/0/616 "Щодо обов'язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів").

14. Враховуючи інформацію за звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою 10-ПІ, згідно з якою у 2017 році відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875), ФОП ОСОБА_1 нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 106286,85 грн, яку відповідач згідно з частиною четвертою статті 20 Закону № 875 мав сплатити до 15 квітня 2018 року, про що був повідомлений позивачем листом від 26.02.2018 № 03-10/217. Оскільки адміністративно-господарські санкції у встановлений законом строк відповідачем не сплачені, позивач просить стягнути їх з відповідача разом із нарахованою пенею з 17.04.2018 в розмірі 59,40 грн.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. При прийнятті спірного рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач здійснив усі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, що підтверджується відповідними доказами, а тому він не може бути притягнутий до відповідальності, що передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». У зв'язку з тим, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування, що нівелює доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки чинним законодавством не передбачено, що потрібно враховувати причини, по якій Відповідач не виконав норматив. Однак ч.5 с.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ від 21.03.1991 передбачено, що виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Оскільки робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда не було зайняте інвалідом, Відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції. Нормами чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів на відповідача покладено обов'язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Тобто, роботодавець не звільняється від обов'язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, заявлені в касаційній скарзі, вже були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка.

18. Щодо доводу Позивача, то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується Суд, вказали, що Відповідач ужив всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. При цьому, жодних доказів про те, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку товариства.

19. Як встановлено судами у даній справі, ФОП ОСОБА_1 своєчасно подав до ЛОВ ФСЗІ звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (т.1 арк.спр. 13). Водночас, у відповідності із Порядком подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 (в редакції, яка діяла протягом 2017 року), ФОП ОСОБА_1 протягом 2017 року подавав до Лисичанського міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)":

- від 11.01.2017 про наявність 3-х вакансій продавця продовольчих товарів (по 1-ій вакансії у містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ та Рубіжне) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 48-49),

- від 16.02.2017 про наявність 4-х вакансій продавця продовольчих товарів (по 1-ій вакансії у містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне та Старобільськ) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 50-52),

- від 23.03.2017 про наявність 4-х вакансій продавця продовольчих товарів по 1-ій вакансії у містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне та Старобільськ) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 53-55),

- від 19.04.2017 про наявність 4-х вакансій продавця продовольчих товарів 2 вакансії у м. Сєвєродонецьку, по 1-ій вакансії у містах Лисичанськ, Рубіжне та Старобільськ) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 56-58),

- від 06.06.2017 про наявність 5-ти вакансій продавця продовольчих товарів (по 2-і вакансії у містах Сєвєродонецьк та Рубіжне, 1 вакансія у м. Лисичанськ) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 59-61),

- від 19.07.2017 про наявність 3-х вакансій продавця продовольчих товарів (по 1-ій вакансії у містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 62-64),

- від 28.08.2017 про наявність 5-ти вакансій продавця продовольчих товарів (по 2-і вакансії у містах Сєвєродонецьк та Рубіжне, 1 вакансія у м. Лисичанськ) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 65-67),

- від 01.12.2017 про наявність 6-ти вакансій продавця продовольчих товарів (по 2-і вакансії у містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ та Рубіжне) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 68-70).

20. Зазначені обставини підтверджуються також листом Лисичанського міського центру зайнятості від 11.05.2018 № 8/05-761 «Про надання інформації», направленим на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2018, і в якому також повідомлено, що від ЛОВ ФСЗІ протягом 2017 року до Лисичанського МЦЗ не надходило інформації про невиконання ФОП ОСОБА_1 нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2017 році. Протягом 2017 року ФОП ОСОБА_1 брав участь у заходах, що проводив центр зайнятості для осіб з інвалідністю: 28.04.2017 у «День інформування до міжнародного дня боротьби за права інвалідів» за участю соціальних партнерів Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради та ЛОВФСЗІ, роботодавців міста, та осіб з інвалідністю. Крім того, всім роботодавцям було надано професійний склад осіб з інвалідністю, які перебували на обліку у Лисичанському міському центрі зайнятості; 01.12.2017 з нагоди міжнародного дня людей з інвалідністю Лисичанський МЦЗ проводив «День інформування» для інформування громадян щодо послуг, які надає служба зайнятості особам з обмеженими фізичними можливостями. Для участі у ярмарку ФОП ОСОБА_1 надав свої вакансії, а саме продавець продовольчих товарів (т.1 арк.спр. 152,240).

21. Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 вживалися інші заходи щодо працевлаштування інвалідів, а саме:

- розміщено пропозиції з працевлаштування осіб з інвалідністю на інтернет- ресурсі board24.lg.ua (арк.спр. 80-82);

- участь у Ярмарку вакансій для осіб з інвалідністю 01.12.2017, який проводився Лисичанським міським центром зайнятості (арк.спр. 152);

- в газеті «Проспект объявления» від 24.05.2017 № 21 (14935) розміщувалася інформація про прийняття відповідачем на роботу осіб з інвалідністю (арк.спр. 162).

22. Вищезазначене свідчить, що відповідачем вживалися залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.

23. Крім того, 19.04.2017 відповідачем подано до ЛМЦЗ звіт форми № 3-ПН про наявність 4-х вакансій для осіб з інвалідністю, тоді як було фактично працевлаштовано 2 особи з інвалідністю, а невиконаний норматив складав, за твердженнями позивача (т.1 арк.спр. 231) 4 особи, і в проміжок часу до червня 2017 року нові вакансії для осіб з інвалідністю не створювалися, відповідно в відповідача не виникав імперативний обов'язок подати звіт № 3-ПН і у травні 2017 року. 28.08.2017 відповідачем подано звіт форми № 3-ПН про наявність 5-ти вакансій для осіб з інвалідністю, фактично було працевлаштовано в цей період трьох осіб (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.), тобто ФОП ОСОБА_1 мав створити, за даними позивача (т.1 арк.спр. 231) ще 1 вакансію, тобто звітність подана з перевищенням встановленого нормативу, нові вакансії у період з серпня по грудень 2017 року не створювались і відповідно ФОП ОСОБА_1 не мав обов'язку щомісячного з вересня по листопад 2017 року надання звітів форми № 3-ПН.

24. Зважаючи на вжиття ФОП ОСОБА_1 усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

25. Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування».

26. Відповідно до ч. 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п'ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

27. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Відповідачем не було допущено жодних із наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських стягнень.

28. Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону № 875 щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Позивачем не надано, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

29. Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, Верховного Суду, викладеної у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 820/2124/16, від 28 лютого 2018 року справа №807/612/16, щодо застосування положень статей 18 - 20 Закону № 875, відповідно до яких, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, оскільки у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

30. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

31. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

32. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

33. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

34. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 у справі №812/1140/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб