Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.05.2020 року у справі №280/2359/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 280/2359/19

адміністративне провадження № К/9901/11814/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Ханова Р. Ф., Усенко Є. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної установи "Веселівський виправний центр ( №8)" на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2020 року (судді Лукманова О. М., Божко Л.

А., Дурасова Ю. В. ) у справі №280/2359/19 за позовом Державної установи "Веселівський виправний центр ( №8)" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування вимоги та рішення,

УСТАНОВИЛА:

20 травня 2019 року Державна установа "Веселівський виправний центр ( №8)" (далі - ДУ "Веселівський виправний центр ( №8)") звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 1 квітня 2019 року №Ф-0005121306 про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 20 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Ухвалою від 20 січня 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою позивача на рішення суду першої інстанції, а ухвалою від 23 січня 2020 року - призначив справу до апеляційного розгляду на 27 лютого 2020 року.

Ухвалою від 27 лютого 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд зобов'язав позивача та відповідача надати суду до 2 квітня 2020 року копії трудових договорів, укладених з 14 засудженими у IV кварталі 2016 року та з 11 засудженими у IV кварталі 2017 року.

30 березня 2020 року від ДУ "Веселівський виправний центр ( №8)" надійшла відповідь обґрунтована тим, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулось порушення його прав, свобод чи інтересів; акт перевірки не містить прізвищ, імен, по-батькові засуджених осіб, з якими, за висновками акта, укладені трудові договори, тому неможливо виконати вимоги ухвали апеляційного суду від 27 лютого 2020 року.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 2 квітня 2020 року повторно зобов'язав ДУ "Веселівський виправний центр ( №8)" та Головне управління ДФС у Запорізькій області (у разі наявності) надати до 30 квітня 2020 року зазначені у попередній ухвалі копії договорів.

При цьому суд застосував до ДУ "Веселівський виправний центр ( №8)" заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102,00 грн.

Не погодившись із цією ухвалою, ДУ "Веселівський виправний центр ( №8)" подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених КАС України випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

За змістом статті 145 КАС України одним із заходів процесуального примусу є, зокрема штраф.

За правилами частини 1 статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу (пункт 1); неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень (пункт 3).

Застосовуючи до позивача заходи процесуального примусу, апеляційний суд виходив із того, що ДУ "Веселівський виправний центр ( №8)" всупереч вимогам ухвали суду від 27 лютого 2020 року, не надала без поважних причин доказів, що витребувані судом.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені статті 80 КАС України.

При цьому відповідно до частини 5 статті 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Водночас в апеляційній скарзі позивач зазначав, що актом перевірки укладення строкових трудових договорів між ДУ "Веселівський виправний центр ( №8)" та засудженими не встановлено.

Окрім того, у постанові від 18 червня 2020 року у справі №240/1700/19 ( №К/9901/30522/19) з аналогічними правовідносинами Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду констатував, що ці відносини за своєю сутністю і змістом є трудовими безвідносно до того, чи були дотримані встановлені трудовим законодавством вимоги щодо оформлення підстави для виникнення цих відносин, тобто погодився з висновками судів попередніх інстанції про те, що є безпідставними доводи позивача щодо неукладення строкових трудових договорів із засудженими, оскільки обов'язок сплачувати єдиний внесок виникає одночасно із фактом нарахування особі доходу (заробітної плати), а обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно нараховується єдиний внесок.

Також у пункті 3 частини 1 статті 149 КАС України підставою для застосування стягнення визначено - неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень, яким у спірних правовідносинах є не ДУ "Веселівський виправний центр ( №8)", а податковий орган.

Отже, колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для застосування щодо позивача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 349, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Державної установи "Веселівський виправний центр ( №8)" задовольнити.

2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2020 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: Р. Ф. Ханова

Є. А. Усенко