Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2019 року

Київ

справа №816/237/17

провадження №К/9901/23806/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія «Арія» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія «Арія» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Канигіної Т. С., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Калитки О. М. (головуючий), Калиновського В. А., Кононенко З. О.

І. Суть спору

1. 9 лютого 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" (надалі також ТОВ ВКК «Арія», позивач) звернулось до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі також Орган ДВС, відповідач), у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати протиправною та скасувати постанову Органу ДВС від 18 січня 2017 року про арешт майна боржника ВП № 52980399.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 18 лютого 2017 року ТОВ ВКК «Арія» отримало постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 13 грудня 2016 року ВП № 52980399, якою відкрито виконавче провадження на підставі постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області (надалі - Департамент ДАБІ) від 3 жовтня 2016 року № П36-16-ю/1016-6.2 про стягнення з ТОВ ВВК «Арія» штрафу на користь держави у розмірі 130500,00 гривень.

3. За твердженням позивача, вказана постанова Департаменту ДАБІ від 3 жовтня 2016 року № П36-16-ю/1016-6.2 на момент прийняття постанови Органу ДВС від 18 січня 2017 року не набрала законної сили як така, що оскаржена до суду у справі № 816/1868/16, про що належним чином повідомлено Орган ДВС, а тому вказана постанова про арешт майна боржника є протиправною та підлягає скасуванню, адже в силу пункту 29 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244, оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

4. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову зазначив, що при відкритті виконавчого провадження встановлено, що виконавчий документ - постанова Департаменту ДАБІ - відповідає вимогам законодавства, а тому прийняття у виконавчому провадженні постанови про арешт майна боржника відповідає Закону України «Про виконавче провадження».

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. 8 листопада 2016 року Департамент ДАБІ направив до Органу ДВС постанову від 3 жовтня 2016 року № П36-16-ю/1016-6.2 для примусового виконання.

6. 13 грудня 2016 року державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52980399 з примусового виконання вказаної постанови.

7. 18 січня 2017 року державний виконавець прийняв постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику у виконавчому провадженні - ТОВ ВКК «Арія».

8. Вважаючи постанову про арешт майна боржника протиправною, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 27 червня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовив.

10. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника від 18 січня 2017 року з метою забезпечення примусового виконання виконавчого документа відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

ІV. Провадження у суді касаційної інстанції

11. Позивач, уважаючи зазначені судові рішення ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, подав касаційну скаргу.

12. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення заявлених ним вимог.

13. Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.

V. Оцінка Верховного Суду

14. За правилами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

15. З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

16. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

17. Європейський суд з прав людини (надалі - Суд) неодноразово у своїх рішеннях наголошував на необхідності надання оцінки аргументам учасників справи, які мають значення для розгляду справи в суді.

18. Серед іншого, в пункті 25 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, Суд зазначив, що у цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалася, зокрема, на положення статті 46 Конституції, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. Не у компетенції Суду вирішувати, який шлях міг би бути найадекватнішим для національних судів при розгляді цього аргументу. Однак, на думку Суду, національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно, було порушення цього положення.

19. Крім того, як зазначено у Висновку Консультативної ради європейських суддів від 18 грудня 2008 року № 11 (2008) до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, якість судового рішення залежить, головним чином, від якості його обґрунтування, при цьому викладення підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але є насамперед гарантією проти свавілля, оскільки, по-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати доводи, що становлять основу рішення та забезпечують його правомірність; по-друге, дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими та давати можливість читачеві прослідкувати логіку міркувань, що призвели до ухвалення суддею рішення. До того ж, обґрунтування повинно засвідчувати дотримання суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини (а саме додержання прав сторони захисту та права на справедливий суд). Крім того, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти встановленню юридичної визначеності, адже вона гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи.

20. Суди першої й апеляційної інстанцій викладеного не дотримались.

21. Як уже зазначено, позов ТОВ ВКК «Арія» ґрунтується на протиправності постанови Органу ДВС від 18 січня 2017 року, оскільки постанова Департаменту ДАБІ у Полтавській області від 3 жовтня 2016 року № П36-16-ю/1016-6.2 на момент накладення арешту на майно боржника у відповідному виконавчому провадженні була предметом оскарження у справі № 816/1868/16, про що, як зазначив позивач, він належним чином повідомив державного виконавця.

22. Наведене, на думку позивача, унеможливлює здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні, адже в силу пункту 29 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244, оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

23. Розглядаючи цю справу, суди, проігнорувавши єдину підставу адміністративного позову, не надали жодної оцінки зазначеним твердженням позивача, не надали оцінки відповідним обставинам і не дослідили зібраних у справі доказів.

24. Своєю чергою, суд касаційної інстанції у силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

VІ. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

25. Зважаючи на викладене та приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

26. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

VІІ. Судові витрати

27. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія «Арія» задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 816/237/17 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова