Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2019 року

Київ

справа №456/3716/17

адміністративне провадження №К/9901/21471/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області про зобов`язання прийняти рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року (колегія суддів: Гуляк В.В. (суддя-доповідач), Коваль Р.Й., Гудим Л.Я. ) у вказаній справі,

В С Т А Н О В И В:

І. Суть справи

1. 27 листопада 2017 року ОСОБА_1 (надалі також позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області, в якому просила:

- зобов`язати виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області за поданою нею заявою від 04.08.2017 року прийняти рішення щодо взяття її на квартирний облік.

2. Стрийський міжрайонний суд Львівської області ухвалою від 30 листопада 2017 року відмовив у відкритті провадження у справі.

3. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу повернув скаржнику.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Позивачка, уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, подала касаційну скаргу.

5. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що залишаючи апеляційну скаргу без руху та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції не дослідив наявні у справі докази, та не встановив за їх даними майновий стан скаржника, за якого вона при поданні апеляційної скарги заявляла клопотання про звільнення від сплати судового збору.

ІІІ. Нормативне врегулювання

7. Відповідно до частин 1 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

8. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 статті 242 КАС України).

9. Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (аналогічні положення містилися і в ст. 88 КАС України в редакції до 15.12.2017 року).

10. Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначені підстави для зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати.

V. Позиція Верховного Суду

11. Вказані норми КАС України та Закону України "Про судовий збір" дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

12. Визначення майнового стану сторони є оціночним критерієм та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо, залежно від рівня майнового стану, сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

13. Як вбачається з ухвали суду, якою відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишено апеляційну скаргу без руху, судом зазначено про відсутність в матеріалах справи та не надання апелянтом належних доказів на підтвердження важкого майнового стану, що свідчили б про неможливість або утруднення в сплаті судового збору.

14. Матеріали справи свідчать, що в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 зазначала про неможливість, з її майновим станом, його сплати у будь-якому розмірі, оскільки вона доглядає дитину-інваліда, що підтверджується протоколом, про наявність якого в матеріалах справи зазначає у примітці до апеляційної скарги, внаслідок чого вона не працює та не займається підприємницькою діяльністю (не одержує доходів, з яких можливо сплатити судовий збір).

15. Однак, суд апеляційної інстанції вказаних обставин не дослідив та наявним у матеріалах справи доказам (протоколу щодо призначення державної соціальної допомоги) оцінки не надав, зазначивши про необхідність надання квитанції про сплату судового збору.

16. Водночас, оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст.90 КАС України)

17. Верховний Суд відмічає, що суд апеляційної інстанції неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо наданих йому доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало.

18. Така відмова у звільненні від сплати судового збору, без відповідного обґрунтування, є безпідставною та такою, що обмежує право позивачки на доступ до правосуддя.

VІ. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

19. Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

20. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

21. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми та неодноразове вирішення питання ухвалами суду касаційної інстанції щодо її звільнення від сплати судового збору з урахуванням майнового стану Верховний Суд виходить з наступного.

22. Згідно з частиною п`ятою статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

23. Частинами першою та другою статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи; питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.

24. Проаналізувавши зазначені в клопотанні підстави, якими заявник обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні такого, оскільки суд не вбачає в спірних відносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини врегульовано нормами права, та в повній мірі дозволяють вирішити спір.

25. Щодо формування єдиної правозастосовчої практики то необхідно зазначити, що таке формування необхідне у разі наявності різної судової практики з одного й того ж питання, проте скаржником не було наведено рішень Верховного Суду в яких було б по різному застосовано норми Закон України "Про судовий збір".

26. Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

3. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року скасувати.

4. Справу №456/3716/17 направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.А.Уханенко

Судді О.В. Кашпур

О.Р.Радишевська