Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2019 року у справі №806/2075/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2020 року

м. Київ

справа №806/2075/16

адміністративне провадження №К/9901/18529/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" Валендюка Владислава Сергійовича

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року (суддя Шимонович Р.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (колегія у складі суддів Шевчук С.М., Бучик А.Ю., Майора Г.І.)

у справі № 806/2075/16

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" Валендюка Владислава Сергійовича,

третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит",

про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 19.10.2016 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень (а.с. 69-70), просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відмови акцептувати та внести зміни до акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси і Кредит", включивши вимоги ОСОБА_1 як таких, що підлягають задоволенню згідно до четвертої черги у порядку, встановленому чинним законодавством;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси і Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_1 як таких, що підлягають задоволенню згідно до четвертої черги у порядку, встановленому чинним законодавством.

2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.03.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, позов задоволено.

3. 29.06.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року. У касаційній скарзі скаржник просив скасувати зазначені рішення та закрити провадження у справі (т.1 а.с. 182).

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2017 було відкрито провадження у справі. Відзив від позивача не надходив. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суд України 08.02.2018 справу було передано на розгляд до Верховного Суду. Скаржник заявляв клопотання про розгляд справи за його участі, однак ухвалою від 18.03.2020 Верховний Суд відмовив у задоволенні такого клопотання. Також скаржник заявляв клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень, однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2017 відмовлено в задоволенні такого клопотання.

5. Ухвалою від 18.09.2019 Верховний Суд передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

6. Однак ухвалою від 05.02.2020 Великою Палатою Верховного Суду справу було повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії у зв`язку з тим, що Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, розгляд цієї справи Великою Палатою Верховного Суду є недоцільним. Cпірні правовідносини, які виникли між фізичними особами та юридичною особою - банком в особі Уповноваженої особи про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Такий спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.12.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (а.с. 48).

8. На виконання зазначеної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 №230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку", на підставі якого розпочато процедуру ліквідації банку з 18.12.2015 по 17.12.2017 включно.

9. Матеріалами справи підтверджено, що станом на дату початку процедури ліквідації банку за ОСОБА_2 обліковувалися кошти на депозитних та карткових рахунках філії "Центральне РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" № НОМЕР_1 , який відкрито 24.12.2014, в розмірі 188000,00 грн та нараховані по ньому відсотки;

- № НОМЕР_2 , який відкрито 22.12.2014, в розмірі 11538,68 доларів США та нараховані по ньому відсотки;

- № НОМЕР_3 , який відкрито 22.12.2014, в розмірі 5921,51 доларів США та нараховані по ньому відсотки;

- № НОМЕР_4 , який відкрито 22.12.2014, в розмірі 2,88 доларів США;

- № НОМЕР_5 , який відкрито 23.12.2014, в розмірі 60000,00 грн та нараховані по ньому відсотки;

- № НОМЕР_6 , який відкрито 24.12.2014, в розмірі 10052,69 доларів США та нараховані по ньому відсотки;

- № НОМЕР_7 , який відкрито 24.12.2014, в розмірі 56,24 доларів США;

- № НОМЕР_8 , який відкрито 22.04.2013, в розмірі 5566,00 грн;

- № НОМЕР_10, відкритого 06.06.2014, в розмірі 2,02 грн;

- № НОМЕР_11, відкритого 30.01.2015, в розмірі 6634,76 грн;

- № НОМЕР_12, відкритого 26.06.2015, в розмірі 247,75 доларів США (а.с. 9).

10. 15.07.2015 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_9 (а.с. 8).

11. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/3 спадкового майна ОСОБА_2 , яке складається з:

- вкладу в сумі 260202,78 грн. з належними відсотками та всіма видами компенсацій, що знаходяться в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на депозитних та карткових рахунках;

- вкладу в сумі 27819,75 доларів США з належними відсотками та всіма видами компенсацій, що знаходяться в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на депозитних та карткових рахунках (а.с. 15).

12. У червні 2016 року позивач отримала грошові кошти у межах гарантованої суми гарантування вкладів (а.с. 11).

13. Дізнавшись про відсутність ОСОБА_1 в реєстрі акцептованих вимог кредиторів, позивач звернулася із відповідною заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

14. За результатами розгляду заяви позивача від 29.07.2016 про внесення змін до реєстру вимог кредиторів, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" листом від 25.08.2016 № 3-131100/9930 повідомила ОСОБА_1 , що боргові зобов`язання не можуть бути включені до Реєстру вимог кредиторів, у зв`язку з пропуском визначеного законодавством строку для подачі кредиторської вимоги.

15. Не погодившись із правовою позицією відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем протиправно не включено частину кредиторських вимог ОСОБА_2 до четвертої черги задоволення вимог кредиторів в Реєстрі акцептованих вимог кредиторів, а також, зважаючи на те, що Реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" затверджений, належним способом захисту порушеного права позивача, як спадкоємця ОСОБА_2 , є зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Валендюка Владислава Сергійовича включити до четвертої черги задоволення вимог кредиторів у Реєстрі акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" частину кредиторських вимог ОСОБА_1 (спадкоємця ОСОБА_2 ) в сумі 60202,78 грн та 27819,75 доларів США шляхом внесення відповідних змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційній скарзі відповідач наголошує, що висновки судів першої та апеляційної інстанції є передчасними, зробленими без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

18. Зазначає, що оскаржувані рішення прийняті з порушеннями норм процесуального права, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, адже спір не є публічно-правовим та виник з майнових правовідносин.

19. Суди попередніх інстанцій не врахували, що у зв`язку із встановленням факту пропуску строку на звернення позивача із заявою про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів та на підставі того, що відповідний строк відновленню не підлягає, дії відповідача щодо невключення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів є правомірними, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Перевіряючи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при вирішенні даного спору, Суд зазначає таке.

21. Згідно з ч. 1, 2, 10 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

22. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

23. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

24. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

25. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

26. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відмови акцептувати та внести зміни до акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси і Кредит", включивши вимоги ОСОБА_1 як таких, що підлягають задоволенню згідно до четвертої черги у порядку, встановленому чинним законодавством;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси і Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_1 як таких, що підлягають задоволенню згідно до четвертої черги у порядку, встановленому чинним законодавством.

27. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

28. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

29. За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

30. Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

31. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, в тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

32. На підставі частини п`ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

33. Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

34. За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

35. Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

36. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

37. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

38. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

39. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

40. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені п. 3 ч.1 статті 48 Закону № 4452-VI.

41. Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

42. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

43. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені Позивачем вимоги випливають із зобов`язань банку за укладеними між ними договорами, уповноважена особа та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.

44. Згідно з частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

45. Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

46. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частини перша статті 15 ЦК України).

47. У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

48. Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження в адміністративній справі, а також те, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, є правильним.

49. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 826/14764/17, та Суд не вбачає підстав для відступу від неї.

50. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

51. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

52. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі №806/2075/16 із закриттям провадження у справі.

53. Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

54. Зважаючи на вищенаведене, позивачу слід роз`яснити право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. У разі неподання такої заяви, справу буде повернуто до Житомирського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. 19, 341, 345, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" Валендюка Владислава Сергійовича задовольнити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі №806/2075/16 скасувати, провадження у справі №806/2075/16 закрити.

3. Повідомити позивачу, що спір може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.

4. Роз`яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб